48.Поняття та складові елементи системи соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини є ключовим елементом будь-якої економічної систем, серцевиною всього комплексу суспільних відносин. За рівнем розвитку соціально - трудових відносин можна судити про міру соціалізації відносин між працею та капіталом, рівень демократизації суспільства і соціальної орієнтованості економічної системи.

Соціально-трудові відносини (СТВ) - це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями за участі держави, які пов'язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня та якості життя працівників, високої ефективності роботи підприємств.

В сучасному розумінні СТВ є сферою не класового протистояння, а взаємних погоджень, компромісів, угод і договорів між покупцями і продавцями трудових послуг на ринку праці за участю держави. Головними гарантами трудових відносин у країнах з соціально орієнтованою ринковою економікою стали профспілкові свободи та колективні переговори.

СТВ як система виявляються у двох формах:

1)Фактичні соціально-трудові відносини, які функціонують на об'єктивному і суб'єктивному рівнях:

2)Соціально-трудові правовідносини, що відображають фактичні соціально-трудові відносини на інституціональному, законодавчому та нормотворчому рівнях.

Система СТВ характеризується такими складовими:

- Сторони соціально-трудових відносин;

- Суб'єкти соціально-трудових відносин;

- Механізм соціально-трудових відносин;

- Рівні соціально-трудових відносин2

- Предмет соціально-трудових відносин;

- Принципи соціально-трудових відносин:

- Типи соціально-трудових відносин.

49.Сторони, суб'єкти і принципи соціально-трудових відносин.

І сторонами, і суб'єктами СТВ є наймані працівники, роботодавці і держава. Ці поняття близькі, але не ідентичні. Відмінність полягає у тому, що сторони СТВ є носіями первинного права у цих відносинах, а суб'єкти можуть володіти як первинними, так і делегованими первинними носіями правами. Наприклад, найманий працівник, як сторона і носій первинного права у СТВ може реалізовувати свої права та інтереси безпосередньо (укладаючи трудовий договір). Водночас наймані працівники можуть утворити організації і делегувати їм свої права і повноваження. Таким чином, кількість сторін СТВ не може бути більшою 3 (наймані працівники, роботодавці і держава), тоді як число суб'єктів цих відносин може бути великим за рахунок носіїв делегованих прав (об'єднань найманих працівників і роботодавців. їхніх представницьких органів (профспілки), різних держав цих органів тощо).

Найманий працівник - це громадянин, що уклав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем, і відповідно до цієї угоди набув відповідних прав і обов'язків у трудовій сфері. Представляють інтереси найманих працівників та виступають від їх імені професійні спілки - масові організації, що об'єднують найманих працівників, пов'язаних спільними соціально-економічними інтересами.

Роботодавець як суб'єкт СТВ відповідно до міжнародної класифікації - це людина, що працює самостійно і постійно наймає для роботи певну кількість осіб. він. як правило, є власником засобів виробництва. Роботодавець - юридична особа, яка використовує працю найманих працівників, про що укладає відповідний трудовий договір. Інтереси роботодавці можуть також представляти певні інститути чи об'єднання для вирішення їх питань на територіальному, галузевому і національному рівнях.

Значення держави у СТВ проявляється у тих функціях, які вона традиційно виконує,зокрема:

• Законотворення, встановлення норм і правил;

• Гарантія і захист прав;

• Створення робочих місць;

• Арбітраж і регулювання;

• Примирення сторін, забезпечення злагоди.