4.4.3. Виробництво цирконію

Основними виробниками цирконієвої продукції у світі є США, Росія, Франція, Велика Британія, Німеччина, Канада. Україна також має можливість розвивати виробництво цирконію, оскільки має сировинну базу (ДП “Вольногірський гірничо-металургійний комбінат”, Дніпропетровська обл.) та дослідне виробництво сплавів цирконію ядерної чистоти в ДНВП "Цирконій". Фінансування Програми розвитку ЯПЦ в період 1995 – 2005 рр. дозволили лише зберегти основні фонди ДНВП “Цирконій”, розпочати у 2003 році виробництво тетрафториду цирконію (ТФЦ). Проектна потужність ДНВП "Цирконій" – 250 тонн ТФЦ на рік, що відповідає 100% потреби для виробництва ТВЗ для АЕС України, має бути досягнута у 2006 році.

Подальший розвиток цирконієвого виробництва значною мірою пов’язаний з вибором технології виробництва цирконієвого прокату та трубної заготовки. Початок створення виробництва ядерного палива пов’язаний з освоєнням потужностей цирконієвого виробництва, наявністю технології виробництва ядерного палива та економічним обґрунтуванням терміну початку цього виробництва.

4.4.4. Забруднення навколишнього середовища

Виробниче об'єднання ВО "ПХЗ" (м. Дніпродзержинськ) у період 1949 – 1991 років переробляло доменний шлак, урановмісні концентрати та уранову руду. На території підприємства та за його межами утворено 9 хвостосховищ відходів уранового виробництва загальною площею 2,68 млн.м², в яких накопичено до 42 млн.тонн відходів переробки уранових руд загальною активністю 75000 Кі. Площа радіоактивно забрудненої території промислового майданчика ВО “ПХЗ” з потужністю експозиційної дози гама-випромінювання понад 100 мкР/год. дорівнює 250 тис.м². Радіоактивно забруднені, також, деякі будівлі та споруди підприємства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2003 № 1846 затверджена програма приведення протягом 10 років об’єктів ВО “ПХЗ” в екологічно безпечний стан і забезпечення захисту населення від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання.

Розроблена та реалізується програма забезпечення сталого розвитку регіону видобування та первинної переробки уранової сировини на 2006 – 2030 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2004 № 1691, яка також передбачає виконання заходів щодо поліпшення навколишнього середовища.

4.5. Аналіз та вибір інноваційних ядерних технологій для потреб ядерної енергетики України на віддалену перспективу

З метою опрацювання технологій вибору перспективних реакторних установок і ядерних паливних циклів для ядерної енергетики Україна бере участь у реалізації Міжнародного проекту з інноваційних ядерних реакторів та паливних циклів (INPRO) під егідою МАГАТЕ. Доцільно передбачити участь України у реалізації проекту Міжнародного термоядерного експериментального ядерного реактора (ITER).

4.6. Нормативно-правове забезпечення розвитку яек

Важливим у планований період є удосконалення нормативно-правового забезпечення розвитку ЯЕК України. Наявна нормативно-правова база значною мірою забезпечує умови функціонування та розвитку ЯЕК, однак вона потребує удосконалення та доповнення з метою:

• зближення/гармонізації, з урахуванням критеріїв та принципів ядерної та радіаційної безпеки, а також практики країн Європейського Союзу та інших країн з розвиненою ядерною енергетикою;

• урахування рекомендацій МАГАТЕ, WANO, МКРЗ та інших міжнародних організацій;

• обліку в НПА нових принципів фінансової і господарської діяльності, включаючи апробований світовою практикою і запроваджений у національній практиці тендерний підхід під час реалізації великих енергетичних проектів;

• регулювання фінансово-економічної діяльності у сфері ЯЕК, у тому числі - визначення передбачуваної схеми і політики фінансування великих енергетичних об'єктів;

• кодифікації ядерного законодавства.

Висновки

Для цілей енергетичної безпеки України, Стратегією передбачено:

1. Забезпечення виробництва електроенергії атомними електростанціями на рівні близько 50% в умовах зростання в 2,2 рази загального обсягу споживання електроенергії в Україні за рахунок продовження строку експлуатації діючих та введення нових потужностей на АЕС.

2. Розвиток уранового та цирконієвого виробництв з подальшим створенням потужностей щодо фабрикації ядерного палива.

Для реалізації програми розвитку атомної енергетики та вирішення низки нерозв’язаних проблем необхідно збільшити тариф на електроенергію, що виробляється АЕС. Цей тариф має передбачати відрахування на зняття з експлуатації ядерних енергоблоків та захоронення радіоактивних відходів. Необхідно розробити довгострокову інвестиційну програму, яка дозволить забезпечити розвиток ядерно-енергетичного комплексу. У цьому контексті важливо забезпечити своєчасну розробку та реалізацію заходів, які мають створити привабливі умови для залучення інвестицій в розвиток атомної енергетики та промисловості.

Необхідні інвестиції у розвиток ядерної енергетики України (за періодами)

Періоди за роками	2006-2010	2011-2020	2021-2030	Разом
Встановлена потужність *, ГВт	13,84	21,84	29,5
КВВП, %	82,8	85	85
Виробництво е/енергії, ТВт .г (за період)	488,3	1185,7	1837,0	3511,0
Відпуск е/енергії, ТВт .г (за період)	459,1	1114,8	1727,2	3301,0
Витрати за напрямками **, млн. грн.
Модернізація, реконструкція, підвищення безпеки і КВВП	3822	9570	13621	27014
Продовження експлуатації	3281	7435	996	11711
Нове будівництво***	4525	61955	103024	169504
Усього****, млн. грн.	11628	78960	117641	208229

Примітки: *станом на 31 грудня заключного року періоду;

** в цінах 2005 р. без урахування інфляції;

*** в тому числі добудова ТГАЕС – 700 млн. грн.; інвестиції у сховища ВЯП – 2880 млн. грн.;

**** у 2005 році тариф ДП „НАЕК “Енергоатом” на виробництво електроенергії не забезпечував фінансування в повному обсязі програм поводження із відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами, продовження строку експлуатації діючих енергоблоків, створення фінансового резерву для зняття їх з експлуатації, спорудження заміщуючих та нових потужностей, створення елементів власного ядерно-паливного циклу.