
- •Скорочення і терміни
- •Гострий апендицит
- •4. Клінічний перебіг.
- •5. Клініка і дагностика.
- •5.7. Додаткові клінічні ознаки:
- •6. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Особливості перебігу різних варіантів гострого апендициту.
- •12.2. Покази до апендектомії:
- •13. Тактика хірурга при оперативному втручанні з приводу помилкового діагнозу гострого апендициту.
- •14. Ускладнення гострого апендициту.
- •15. Хронічний апендицит.
- •Гострий та хронічний холецистит
- •3. Класифікація.
- •4. Хронічний калькульозний холецистит.
- •4.6. Рідкісні форми хронічного холециститу.
- •5. Гострий неускладнений калькульозний холецистит.
- •6. Гострий ускладнений калькульозний холецистит.
- •7. Хірургічна тактика і лікування.
- •Обтураційна жовтяниця
- •2.1. За рівнем перепони:
- •2.2. За етіологічним чинником:
- •2.3. За тривалістю захворювання:
- •3. Клініка та діагностика обтураційної жовтяниці.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •8. Диференціальна діагностика.
- •9. Хірургічна тактика і вибір методу лікування.
- •9.1. Підготовка до операції:
- •9.5. Методи зовнішнього дренування холедоха:
- •Гострий панкреатит
- •3. Класифікація. На сьогодні дотримуються класифікації, прийнятої в м. Атланта (сша) в 1992 році:
- •3. Клінічний перебіг гострого панкреатиту.
- •4.3. Характерні симптоми панкреатиту.
- •5. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •5.1. Лабораторні обстеження:
- •5.2. Рентгенологічна діагностика:
- •6. Лікування
- •6.4. Гальмування ферментативної активності:
- •6.10. Операційне лікування:
- •Хронічний панкреатит
- •2. Етіологічні чинники:
- •3. Морфологічні зміни у підшлунковій залозі.
- •4. Клінічна картина.
- •5. Лабораторна діагностика:
- •6. Інструментальна діагностика:
- •8. Хірургічне лікування:
- •Шлунково-кишкова кровотеча
- •1.1. Хвороби шлунку та дпк:
- •1.2. Загальні захворювання організму, які супроводжуються утворенням гострих виразок шлунку та дпк:
- •1.3. Хвороби органів, які знаходяться в анатомічній близькості до шлунку та дпк і викликають їхнє ураження:
- •1.4. Хвороби печінки, селезінки та ворітної вени, які спричиняють портальну гіпертензію та флебектазію стравоходу чи шлунку:
- •1.5. Судинні захворювання:
- •1.6. Геморагічні діатези та захворювання крові:
- •8.6. Класифікація Джонсон:
- •8.7. Класифікація Форест:
- •8.8. Методи ендоскопічної зупинки кровотечі:
- •8.9. Предиктори рецидиву кровотечі:
- •10. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровоточивій виразці шлунку або дпк:
- •11. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12. Сучасні методи хірургічного лікування цирозу печінки і зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
- •12.3. Ендоваскулярне лікування.
- •12.5. Ендоскопічне лікування:
- •Стеноз виходу з шлунку
- •1. Етіопатогенез стенозу воротаря:
- •2. Клінічна картина:
- •2.8. Класичною тріадою клінічних ознак пілородуоденального стенозу є:
- •3. У функціональному відношенні розрізняють три стадії стенозу:
- •Перфорація гастродуоденальної виразки
- •2.3. Побічні ознаки:
- •4. Клінічний перебіг прикритої пефорації.
- •5. Інструментальні методи дослідження.
- •6. Лікування.
- •Методи операцій при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки
- •4.1. Основні етапи операції:
- •4.5.6. Пострезекційна анемія
- •Грижі живота
- •1.4.1. Грижові ворота;
- •1.4.2. Грижовий мішок;
- •1.4.3. Грижовий вміст.
- •3.4. За стадіями розвитку:
- •3.5. За клінічним перебігом:
- •8. Клінічна картина гриж.
- •8.5. Ускладнення інтраопераційні та раннього післяопераційного періоду:
- •8.6. Рецидиви гриж:
- •11. Загальні клінічні ознаки защемлення.
- •12. Лікування защемлення.
- •Гостра кишкова непрохідність
- •2. Класифікація.
- •4. Стадії перебігу гкн.
- •5. Клінічна картина гкн:
- •6. Характерні для гкн симптоми.
- •8. Странгуляційна гостра кишкова непрохідність.
- •9.1. Причини:
- •9.4. Евакуація кишкового вмісту:
- •10.2. Види інвагінації:
- •10.2.4. Інвагінація шлунка, інвагінація голодної кишки в шлунок.
- •10.3. Теорії інвагінації:
- •10.5. Для діагностики використовують:
- •Перитоніт
- •6. Інструментальна діагностика.
- •Захворювання печінки
- •3.2. Хірургічна тактика.
- •4.2. Клінічна картина:
- •4.4. Варіанти клінічного перебігу абсцесу печінки.
- •5.1. Непаразитарні кісти.
- •5.4. Клінічна картина.
- •5.5. Варіанти клінічного перебігу кіст печінки.
- •7. Оцінка функціонального стану печінки за Child-Pugh.
- •8.1. Клінічна картина.
- •Хірургічні захворювання селезінки та системи крові
- •3. Хірургічна патологія селезінки.
- •3.5. Спленомегалія, і (або) вторинний гіперспленізм при різних захворюваннях.
- •Захворювання кишечника
- •1. Методи обстеження кишечника.
- •2.2. Ускладнення.
- •2.3. Варіанти перебігу.
- •3.2. Варіанти перебігу.
- •3.3. Інструментальні зміни у слизовій оболонці товстої кишки при нвк:
- •4. Клінічні диференціальні ознаки хвороби Крона і нвк
- •10. Поліпи і поліпоз кишечника.
- •Захворювання прямої кишки
- •2. Анатомія параректальних просторів
- •8.1. Класифікація парапроктитів.
- •10.1. Стадії випадіння прямої кишки:
- •Хірургічна патологія і цукровий діабет
- •2.1. При виборі хірургічної тактики у хворого з гострого абдомінальною хірургічною патологією необхідно вирішити наступні завдання:
- •2.2. Загальні принципи корегуючої інсулінотерапії в ургентній абдомінальній хірургії:
- •2.3. Особливості виконання операції у хворих на цд.
- •3.2. При великих операціях терміном до 3-х годин:
- •3.3. При великих операціях терміном більше 3 годин:
- •Література
2.1. При виборі хірургічної тактики у хворого з гострого абдомінальною хірургічною патологією необхідно вирішити наступні завдання:
2.1.1. Визначити варіант ургентного втручання за термінами (невідкладні, екстерні, відкладні);
2.1.2. Встановити найбільш суттєві розлади гомеостазу, наявність та глибину декомпенсації ЦД, кетоацидозу, кислотно-основного та електролітного обміну, гемореологічних зсувів;
2.1.3. Обрати оптимальний режим компенсації діагностованих роозладів у терміни визначені пунктом 2.1.1;
2.1.4. Спланувати адекватний метод знеболення та медикаментозної підтримки скомпроментованих ланок гомеостазу інтраопераційно та у післяопераційному періоді;
2.1.5. Попередити гнійно-септичні ускладнення;
2.1.6. Забезпечити оптимальні умови для процесів регенерації та загоєння.
2.2. Загальні принципи корегуючої інсулінотерапії в ургентній абдомінальній хірургії:
2.2.1. Усіх хворих переводимо з пероральної на інсулінотерапію. Перевага надається внутрішньовенному веденню інсуліну.
2.2.2. Для підвищення ефективності дії інсуліну внутрішньовенно призначають інгібітори протеаз (контрікал 40 тис. ОД), берлітіон 10 мл, тіогаму турбо 400 мл або мільгаму (бенфотіамін) 2 мл внутрішньом'язово.
2.2.3. При легкому та середньому перебігу ЦД до операції вводять простий інсулін з розрахунку – половина добової дози. Після операції – 2/3 добової дози. Ефективність інсулінотерапії оцінюють за рівнем глюкози у крові, а не у сечі.
2.2.4. Оскільки рівень глюкози крові у хворих на ЦД при гострій абдомінальній хірургічній патології в середньому зростає на 30 %, то й добову дозу інсуліну потрібно збільшити на 30 %.
2.2.5. Розрахунок дози інсуліну проводять наступним чином: при гіперглікемії 9,9 ммоль/л вводять 12 ОД інсуліну. На кожні наступні 2,75 ммоль/л додають 4 ОД.
2.2.6. У хворих на некомпенсований ЦД оперативне втручання найкраще виконувати після ліквідації кетоацидозу і при рівні глікемії в межах 11-13,5 ммоль/л. Для цього доопераційно внутрішньовенно вводять третину розрахованої дози інсуліну. Інтраопераційно та в післяопераційному періоді проводять інфузію 5 % розчину глюкози з інсуліном (1 ОД інсуліну на 2 г сухої глюкози) до досягнення показника глікемії 9,9 ммоль/л.
2.2.7. У хворих з діабетичною комою оперативне втручання починаємо після відновлення свідомості і рівні глікемії не вище 16,5 ммоль/л.
2.2.8. При наявності глюкозурії та ацетонурії передопераційну підготовку подовжують на 2-3 години для попередження розвитку кетоацидотичної коми. Призначають 800-1000 мл 5 % глюкози, вводячи кожні 30-40 хвилин по 20-25 ОД інсуліну. Проводять щогодинний моніторинг рівня глюкози у крові. Гіпогідратація при кетоацедотичній комі складає 3000-5000 мл. Її корекцію розпочинають з інфузії сольових кровозамінників. Коли рівень глікемії знизиться до 15-16 ммоль/л переходять на 5 % розчин глюкози з інсуліном.
2.2.9. Незважаючи на те, що ліквідація кетоацидозу – головна і найважливіша мета передопераційної підготовки, стійка ацетонурія не є протипоказанням до ургентної операції! Діабетичну декомпенсацію в таких випадках ліквідовують інтраопераційно. Інсулін вводять підшкірно в дозі 10-40 ОД з одночасним крапельним введенням 5-10 % розчину глюкози з інсуліном (1 ОД на 2 г сухої глюкози).
2.2.10. Контроль рівня глюкози в крові і сечі щогодини під час операції та через 4-6 год. в перші 4-5 післяопераційних діб. Якщо рівень глюкози 8,3-11 ммоль/л призначають 6-10 ОД інсуліну. На кожні 2,8 ммоль/л понад показник глікемії 11 ммоль/л вводять 10 ОД інсуліну.