3. Облік виробничих запасів і малоцінних та швидкозношуваних предметів

З метою забезпечення безперервної діяльності підприємства воно повинно бути забезпечене тими або іншими матеріальними запасами.

Згідно П(с)БО 9 запаси – це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

• інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

На СП ТОВ «Модерн-Експо» надходження виробничих запасів оформляються такими документами як накладна, довіреність, податкова накладна та інші, які є підставою для кількісного та якісного утримання запасів, що надійшли, використовуються для розрахунків за одержані запаси [Додатки 2, 10].

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж-товаром. Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.

Виробничі запаси — придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві.

У процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються в технологічному процесі (сировина і матеріали), інші змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МІШІ).

Товарні запаси, придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці в постачальника вони є готовою продукцією. До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитись предмети, що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Запаси визнаються активом за такими умовами:

• існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;

• їх вартість може бути достовірно визначена.

Майбутня економічна вигода, втілена в актив, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство. Отже, не всі матеріальні цінності визнаються активами і, таким чином, не можуть обліковуватися в складі запасів і не будуть відображатись у складі активів при складанні фінансової звітності.

Наприклад, товарно-матеріальні цінності, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства, не відображаються в складі активів. Вартість таких матеріальних цінностей слід обліковувати як витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

Значну увагу в П(С)БО 9 приділено питанням оцінювання запасів. Згідно з Положенням, оцінювання запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами слід розглядати на наступних етапах їх руху: при надходженні запасів; при вибутті запасів; на дату складання звітності.

Порядок оцінювання запасів залежить від багатьох факторів, основним з яких є обрана підприємством система обліку запасів.

Для відображення запасів та одержання інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосовувати систему постійного чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику.

Нарахування зносу на МШП здійснюється у розмірі 100% балансової вартості таких предметів при передачі їх зі складу в експлуатацію. Здійснюється обов’язкове ведення кількісного обліку таких предметів у розрізі матеріально-відповідальних осіб до моменту їх повної ліквідації (списання з балансу).

Належним чином оформлені документи, що характеризують рух малоцінних та швидкозношуваних предметів в середині підприємства, служать для групування даних в аналітичному обліку за такими критеріями: субрахунками і групами, місцем знаходження і відповідальними особами, окремими предметами.

На підприємство СП ТОВ «Модерн-Експо» товарно-матеріальні цінності, як правило, приходять через підзвітних осіб.

Після закупівлі і доставки товарно-матеріальної цінності підзвітна особа складає авансовий звіт, за яким їй або повертають кошти з каси або ж підзвітна особа повертає до каси залишки невикористаних сум.

Якщо суми, видані під звіт з каси підприємства, не повністю використані, то вони повинні вноситись у касу при подачі авансового звіту. Чергові видачі грошей під звіт не дозволяються до повного погашення попередньої заборгованості. Добові за час перебування особи у відрядженні нараховуються за всі дні (включаючи день від’їзду і день приїзду) перебування у відряджені в межах України, включаючи вихідні, святкові і неробочі дні, час перебування у дорозі (разом із вимушеними зупинками).

На відряджену особу поширюється режим робочого часу, тому замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші не надаються, за винятком випадку, коли вихідним був день вибуття у відрядження.