Структура підприємства

2. Облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів

Капітал матеріалізований в основні засоби або, точніше, в матеріальну-технічну базу підприємства відіграє важливуроль. Адже виробничий процес в індустріальних та постіндустріальних державах неможливо уявити без такої складової, як основні засоби — технічну базу підприємства. Саме вони визначають сучасний рівень виробництва та його ефективність. Механізація та автоматизація виробничих процесів вивільняє людей від важкої рутинної роботи, здешевлює виробництво продукції, підвищує її якість.

Основні засоби мають значну частку в загальній сумі активів підприємства, є одним із найважливіших об’єктів фінансового обліку, що потребує контролю за їхнім рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об’єктів. За допомогою таких засобів людина впливає на предмет праці з метою трансформування вхідних матеріальних ресурсів у готовий продукт.

До основних засобів, завдяки яким у процесі виробництва працівник впливає на матеріальні ресурси, відносяться матеріальні об’єкти (виробничі будинки, споруди, машини, транспортні засоби), а також комунікації, що забезпечують виробничий процес (шляхи сполучення, мости, лінії електропередач та ін.).

Обслуговуючи виробництво і невиробничу сферу протягом тривалого часу, основні засоби поступово зношуються, переносять свою вартість на виготовлену продукцію частинами в міру зношування і зберігають свою натуральну форму до кінця строку служби.

Від рівня забезпеченості підприємства основними засобами залежить випуск готової продукції та створення належних умов для праці і соціального розвитку колективу. Сукупна вартість основних засобів визначає виробничу потужність підприємства, рівень фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності й ряд інших технікоекономічних показників діяльності підприємства.

Фінансовий облік засобів праці повинен забезпечити таку інформацію: точну величину надходження, вибуття і переміщенняосновних засобів; своєчасне і правильне нарахування амортизації; визначення результату від реалізації і ліквідації окремих об’єктів; розрахунок витрат на ремонти; отримання даних про рух основних засобів, їх початкову і залишкову вартість та інші показники використання основних засобів. Основні засоби розрізняються за призначенням та функціональною роллю у виробничому процесі, що викликає необхідність у відповідній їх класифікації.

Для планування, обліку, контролю та аналізу найбільше значення має класифікація основних засобів, яка передбачена стандартом 7 «Основні засоби».

Будь-який об’єкт необоротних активів визнається активом за умови, що існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його використання, вартість його може бути достовірно визначена і строк служби становить не менше одного року. Створені (побудовані) або придбані основні засоби в балансі відображаються за їх первинною вартістю, яка складається з таких елементів: сум сплачених коштів підрядним організаціям за виконані будівельномонтажні роботи та постачальникам за придбані об’єкти (без податків); реєстраційних зборів, державного мита і подібних платежів, які засвідчують «право власності на об’єкт»; сум ввізного мита; витрат зі страхування ризику доставки об’єктів.

Первинна вартість основних засобів показує вартість кожного об’єкта в момент його введення в експлуатацію. Дані про вартість об’єкта записуються в акті приймання основних засобів, а також в інвентарній картці, звідки й походить назва цієї вартості — інвентарна. Як правило, ця оцінка залишається сталою протягом тривалого часу. Первинна вартість може змінюватися лише під час переоцінювання, добудови, модернізації і реконструкції об’єкта в порядку проведення робіт за рахунок капітальних інвестицій. Такий порядок забезпечує стабільність оцінювання засобів праці і дає можливість проаналізувати їх використання у порівнянних цінах.

Основні засоби можуть надходити на підприємство як внески засновників до статутного фонду або безоплатно від інших підприємств.

Об’єкт основних засобів може бути придбаний внаслідок обміну на інший неподібний об’єкт основних засобів або інший актив. Собівартість такого активу оцінюється за справедливою вартістю отриманого активу, що дорівнює справедливій вартості переданого активу з поправкою на будь-яку суму грошей або грошових еквівалентів, що була передана.

Крім того, основний засіб може бути обміняний на подібний об’єкт, який використовується при виробництві такої самої продукції і має таку саму справедливу вартість.

Основні засоби списуються з балансу підприємства в разі їхнього вибуття або коли активи перестають відповідати критеріям визнання активу. Якщо об’єкт основних засобів вибуває з експлуатації й зберігається для продажу, то його відображають у балансі в складі оборотних активів за нижчою з двох оцінок — за балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.

Фінансовий результат від списання основних засобів розраховують як різницю між балансовою вартістю об’єкта та очікованою чистою сумою надходження від його продажу або ліквідації. Прибуток або збиток від вибуття основних засобів відображають у звіті про фінансові результати у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності. Проте якщо причиною списання основних засобів була надзвичайна подія (аварія, пожежа тощо), то відповідно суму прибутку або збитку відображають як фінансовий результат від надзвичайних подій.

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їхні техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація — це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу.

Знос основних засобів — сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання.

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є об’єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації основних засобів — це період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання. Строк корисної експлуатації визначає саме підприємство з врахуванням таких чинників: очікуваної потужності або фізичної продуктивності об’єкта; очікуваного фізичного зносу; морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію); правових або аналогічних обмежень щодо використання об’єкта (наприклад, строк оренди, передбачений угодою, або законодавство, що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об’єктів тощо).

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Можна виділити такі основні вимоги до амортизації основних засобів:

• вартість об’єкту, що амортизується, повинна списуватися систематично протягом строку корисної служби;

• метод амортизації, який використовується, повинен відображати процес споживання підприємством економічних вигод, що одержуються від об’єкта;

• амортизаційні відрахування за кожний період часу повинні визнаватись як дохід, крім випадків, коли вони включаються до балансової вартості іншого активу.

На підприємстві «Модерн-Експо» застосовується метод рівномірного (прямолінійного) списання вартості, адже головними основними засобами є устаткування великих масштабів з високим строком корисного використання.

За методом рівномірного (прямолінійного) списання вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується.

Результати зміни суми нарахованої амортизації після змін методу амортизації будуть відображені в звітності за третій, четвертий та п’ятий роки. Аналітичний облік зносу основних засобів ведеться за видами основних засобів. Амортизаційні відрахування відносять на витрати виробництва та обігу як частину вартості основних виробничих засобів, що відповідає їх зносу.

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному способі надходження економічних вигод від використання цих активів. Необхідність зміни методу амортизації може бути пов’язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через появу на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті самі функції.

Майно товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно товариства відповідно до законів України, установчих документів товариства та укладених угод належить йому на праві власності.

Джерелами формування майна є:

• грошові та матеріальні внески засновників (учасників);

• доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності, кредити банків та інших кредиторів;

• капітальні вкладення і дотації з бюджетів, придбання майна іншого підприємства, безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян;

• інші джерела не заборонені законодавством Украъни.

Товариство э власником:

• майна, переданого йому учасниками;

• продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності;

• одержаних доходів, а також майна, набутого з підстав, незаборонених законом.

Ризики випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю підприємства або передане йому у користування, несе підприємство, якщо інше не передбачено законодавством України.

Товариство має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину, грошові кошти та інші матеріальні цінності фізичним та юридичним особам, а також списувати їх з балансу за вийнятком обмежень, встановлених статутом підприємства.

Учасники не мають права на окремі об'єкти, що входять до складу майна товариства.

Учасники товариства мають право продати чи іншим чином відпустити свою частку (її частину) у статутному фонді одному або кільком учасникам цього товариства тільки по взаємній згоді всіх учасників.

При проведенні інвентаризаційного опису основних засобів усі прибуткові і видаткові документи сдаються в бухгалтерію. Відповідальним за проведення інвентаризації є головний директор. При створенні акту інвентаризації в кінці робиться запис про відповідність фактичної наявності основних засобів даним бухгалтерського обліку.

Всі основні засоби підприємства поділяються на три групи. Перша група включає різного роду приміщення (столярний та пилорамний цех, гараж, склад, котельня, прохідна та ін.)

Друга група приймає в себе основні засоби адміністративного характеру (меблі, комп'ютерну техніку та ін.)

Третя група основних засобів включає все обладнання, яке використовує дане товариство для ефективного здійснення своєї діяльності.

У товаристві для ліквідації основних засобів створюється спеціальна ліквідаційна комісія. Витрати по ліквідації відносяться на витрати підприємства.

Знос основних засобів проводиться по кожній одиниці засобів у розмірі 100% [додатки № 5, №6].