119

Визначення фармакології як науки. Предмет фармакології, її методичні завдання, зв’язки з іншими науками.

Фармакологія – це наука про взаємодію хімічних сполук з живими організмами. В основному фармакологія вивчає лікарські засоби, які використовуються для лікування і профілактики різних захворювань та патологічних станів. Однією з найважливіших задач фармакології є створення нових лікарських засобів.

Діапазон фармакологічних досліджень дуже широкий. Він включає вивчення впливу речовин на біологічні системи різної складності – від цілого організму до окремих клітин, субклітинних утворень, рецепторів і ферментів. Зміни у функціонуванні біологічної системи, викликаними хімічними речовинами, є проявом їх біологічної дії, або біологічної активності. Словосполучення “біологічна дія” речовин часто заміняють на “фізіологічну дію”.

Будучи медико-біологічною наукою, фармакологія тісно пов”язана з різними розділами біології, різними областями експериментальної та практичної медицини. Фармакологія дійсно справляє великий вплив на розвиток інших медико-біологічних дисциплін, особливо фізіології і біохімії. Наприклад, за допомогою вегетотропних речовин вдалося розкрити тонкі механізми синаптичної передачі, яка здійснюється за участю медіаторів. Отримання речовин, які дозволяють направлено блокувати певні ферменти або прискорювати їх синтез, сприяло розвитку ензімології. Багато складних функцій центральної нервової системи стали доступними для вивчення завдяки психотропним речовинам. Для експериментаторів основна цінність фармакологічних речовин полягає в тому, що вони дають широкі можливості для управління багатьма біохімічними і фізіологічними процесами, а також вони є інструментами, за допомогою яких здійснюється аналіз механізімів, які лежать в основі цих процесів.

Дуже велике значення фармакології для практичної медицини. В результаті створення значного асортименту високоефективних препаратів фармакотерапія стала універсальним методом лікування більшості захворювань. Широке поширення в медицині отримали речовини, які пригнічують і збуджують центральну і периферичну нервову систему; підвищують і знижують артеріальний тиск, дихання; регулюють кровотворення, звертання крові, обмінні процеси та ін. Важливу роль грають протимікробні і протипаразитарні засоби, які використовуються для лікування і профілактики інфекційних захворювань.

Прогрес фармакології неминуче відбивається на розвитку клінічних дисциплін. Так, поява засобів для наркозу, місцевих анестетиків, курареподібних речовин, гангліоблокаторів і інших препаратів сприяло успіху хірургії. Якісно новий етап в розвитку психіатрії пов”язаний з відкриттям психотропних речовин. Виділення і синтез гормональних речовин істотно змінили результати лікування хворих з ендокринними захворюваннями. Ефективне лікування бактеріальних інфекцій стало можливим лише після отримання антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. Пересадку органів вдалося здійснити головним чином в зв”язку з створенням імунодепресантних засобів. Таких прикладів можна навести багато (табл.1).

В зв”язку з великою значимістю фармакології для експериментальної біології її знання необхідні для біологів будь-якої спеціалізації. Візьмемо для прикладу фізіологію. Тим паче, що наш спецкурс називається фізіологічна фармакологія. Розвиток фізіології супроводжувався розвитком методичного рівня досліджень. Методи від екстирпації до фармакологічних методів. Метод фармакологічного аналізу стає пануючим в фізіології.

Що стосується практичної медицини знання фармакології абсолютно необхідіні для лікаря любої спеціальності. Це набуло особливого значення ще і тому, що більшість сучасних лікарських препаратів має високу активність. В зв”язку з цим найменша неточність в їх призначенні може стати причиною небажаних ефектів, які пагубно відбиваються на стані пацієнта.

За останні роки в самостійну дисципліну виділилась клінічна фармакологія, яка займається вивченням взаємодії лікарських речовин з організмом людини (переважно в умовах патології).

Природньо, що найважливішою задачею фармакології є створення нових лікарських засобів. Основний шлях їх створення – це хімічний синтез. Використовуються також природні сполуки із рослин, тканин тварин, мінералів. Багато цінних препаратів є пролуктами життєдіяльності грибів, мікроорганізмів.

Все сказане пояснює різноманітність наукових направлень, які розробляються в фармакології. Це можуть бути як фундаментальні проблеми, присвячені механізмам дії речовин, так і прикладні і навіть практичні аспекти, пов”язані з отриманням нових препаратів і їх впровадженням в медичну практику.

На сьогодні виділився і в тій чи іншій мірі відособився ряд наукових дисциплін і направлень. Крім експериментальної і клінічної фармакології до них відносяться фармация, токсикологія, імунофармакологія, фармакогенетика, хіміотерапія інфекцій, хіміотерапія пухлинних захворювань і ін.