Шляхи виведення лікарських речовин з організму

Лікарські речовини, їх метаболіти і кон”югати в основному виводяться з сечою та жовчю.

В нирках низькомолекулярні сполуки, розчинені в плазмі (не пов”язані з білками), фільтруються через мембрани капілярівклубочків і капсул. Крім того, суттєву роль грає активна секреція речовин в проксимальних канальцях за участю транспортних систем. Цим шляхом виділяються органічні кислоти і основи, пеніциліни, саліцилати, сульфаніламіди, хінін, гістамін, тіазиди і ін. Деякі ліпофільні сполуки можуть проникати з крові в просвіт канальців (проксимальних і дистальних) шляхом простої дифузії через їх стінки.

Виведення речовин в значній мірі залежить від процеса їх реарбсорбції, тобто від зворотнього всмоктування в ниркових канальцях. Лікарські речовини реабсорбуються головним чином шляхом простої дифузії. Це стосується в основному ліпофільних неполярних сполук, які добре проходять через біологічні мембрани. Полярні сполуки погано реабсорбуються з ниркових канальців. В зв”язку з цим для виведення слабких кислот і основ важливе значення має рН сечі. Так, при лужній реакції сечі підвищується виведення кислих сполук (кислота саліцилова, фенобарбітал), а при кислій – підвищується виведення основ (фенамін, імізин). Обумовлено це тим, що в указаних умовах сполуки іонізовані і практично не реабсорбуються з ниркових канальців.

В реабсорбції ряду ендогенних речовин (амінокислоти, глюкоза, сечова кислота) бере участь активний транспорт.

Ряд препаратів (тетрацикліни, пеніциліни, дифенін, колхіцин і ін.) і особливо прдукти їх перетворення в значній кількості виводяться з жовчю в кишечник, звідки частково виводться з екскрементами, а також можуть повторно всмоктуватися і потім знову виділятися в кишечник (так звана кишково-печінкова циркуляція, або печінкова рециркуляція).

Газоподібні і багато летких речовин (наприклад, засоби для інгаляційного наркозу) виводяться в основному легенями.

Окремі препарати виводяться слюнними залозами (йодиди), потовими залозами (протилепрозний засіб дитофал), залозами шлунка (хінін, нікотин) і кишечника (слабкі органічні кислоти), слюнними залозами (ріфампіцин).

Слід враховувати, що в період лактації молочними залозами виділяється багато речовин (снотворні, болевгамовуючі, етиловий спирт, нікотин та ін.).

Елімінація (видалення) речовин з організма забезпечується екскрецією і біотрансформацією. Для кількісної характеристики процеса елімінації використовується ряд параметрів:

Константа швидкості елімінації - К_elim,

Період півжиття - t_1/2,

Загальний кліренс - Cl_T.

Константа швидкості елімінації - К_elim відображає швидкість видалення речовини з організму. Визначається по формулі

К_elim = 0,693 / t_{1/2 .}

Для твердженя про швидкість виведення речовин з організму використовують також параметр період півжиття (півелімінації) - t_1/2, який відображає час, необхідний для зниження концентрації речовини в плазмі крові на 50%.

t_1/2 = 0,693 / К_elim = 0,693 × V_d / Cl_T .

Цей параметр використовується для підбору доз речовин і інтервалів їх введення при створенні стаціонарної концентрації препарату. Відомо, що виведення речовин більш ніж на 90% здійснюється за час, чотирьом t_1/2, що і враховується при їх дозуванні. Слід відмітити, що t_1/2 визначається не лише виведенням речовини з організму, але такоє її біотрансформацією і депонуванням.

Крім того, для кількісної характеристики швидкості елімінації речовини використовують параметр кліренс (очистка) (Cl), який відображає швидкість очищення плазми крові від речовини (виражається в об”ємі в одиницю часу, при необхідності з урахуванням ваго тіла або його поверхні: мл/хв, мл/кг/хв, л/м²/год і т.д.). Виділяють загальний (тотальний) кліренс (Cl_Т), а також ниркови (Cl_R) і печінковий (Cl_Н) кліренс.

Cl_Т = швидкість елімінації речовини / концентрацію речовини в плазмі крові.

Загальний кліренс пов”язаний з такими параметрами як об”єм розпреділення (V_d), період півжиття (t_1/2) і константою швидкості елімінації (К_elim).

Cl_T = V_D × K_elim = (V_D × 0,693) / t_1/2

Нирковий кліренс залежить від процесів фільтрації, секреції і реабсорбції. Судити про нирковий кліренс можна на основі співставлення концентрацій речовин в сечі і плазмі крові (враховуючи також швидкість току сечі).

Нирковий кліренс пов”язаний також з захватом речовини гепатоцитами і його послідуючою біотрансформацією, а також з секрецією препарата в жовчні шляхи.