1.2. Навчання

як умова розвитку

Аналіз категорії навчання буде

неповним без усвідомлення її взаємовідносин з категорією розвитку. Для сучасної психолого-педагогічної науки проблема взаємозв'язку навчання й розвитку є одним із центральних методологічних питань. Правильне розв'язання питання про взаємовідношення цих двох наукових понять має

51

РОЗДІЛ 2

ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАННЯ

велике значення не лише для психології, а й для педагогіки. Кожна концепція навчання, яку формулює педагог, включає в себе (усвідомлює він це чи ні) певну концепцію розвитку. Так само кожна концепція психічного розвитку, яку формулює психолог, має у собі й певну теорію навчання. В історії психологічної науки існували різні підходи до вирішення цього питання, які можна об'єднати в 4 групи:

1. Розвиток і навчання — незалежні процеси, навчання не впливає на розвиток, який розуміється як розгортання програми спадковості (біологічної або соціогенетичної), а лише демонструє результати останнього.

2. Навчання (научіння) і є розвиток, ці категорії синонімічні: одне й друге розуміються спрощено або як процес творення асоціацій і навичок, або напрацювання відповідних реакцій, або утворення умовно-рефлекторних зв'язків.

3. Навчання надбудовується над розвитком у міру того, як дозрівання створює готовність до нього, воно — зовнішня умова розвитку як дозрівання, що реалізує спадково зумовлені особливості психіки. По суті, розвиток тут розщеплюється на два незалежні процеси: розвиток-дозрівання та розвиток-навчання.

4. Навчання йде попереду розвитку, просуваючи його далі й, викликаючи в ньому новоутворення. Згідно з цим підходом навчання як передавання дитині соціального досвіду випереджає її розвиток, стимулює цей процес, створюючи "завтрашній день розвитку". При цьому воно спирається на досягнення розвитку дитини, які проявляються в її самостійній активності (це так звані рівень або зона її актуального розвитку). У педагогічній взаємодії дорослого з приводу нового змісту навчання створюється зона її найближчого розвитку учня. Остання діагностується по тому, що дитина може робити за наявності такої допомоги дорослого.

Четверта точка зору на сьогодні є найавторитетнішою у світовій психології. На визнанні провідної ролі навчання (й виховання) у психічному розвитку особистості базується сучасна психологічна теорія розвитку людини. Основні тези цієї теорії наступні:

□ Під психічним розвитком у психології розуміють послідовну, прогресуючу, хоча і з елементами регресу, в цілому

52

1. Навчання й психічний розвиток

незворотну кількісно-якісну й структурну зміну психіки живих істот. Психічний розвиток характеризується закономірним і незворотним характером змін, спрямованістю як спроможністю накопичувати зміни, "надбудовувати" їх над попередніми та кумулятивністю як здатністю включати старі психічні функції у нові структури. Психічний розвиток реалізується у формах філогенезу — становлення психічних структур у ході біологічної та соціокультурної еволюції, та онтогенезу як формування психічних структур протягом життя окремого індивіда (людини або тварини). Онтогенез має стадіальний характер. Послідовність періодів розвитку незворотна та передбачувана.

□ Спільними для людини й тварини є такі загальні закони розвитку:

закон циклічності — розвиток уявляється сукупністю закінчених циклів (періодів), темп розвитку вищий на початку циклу і сповільнюється в кінці;

закон метаморфоз розвитку — розвиток відбувається через виникнення його новоутворень, які з'являються на кінець попереднього циклу (періоду) й активно розвиваються в наступному періоді; останній вважається у психології найсприятливішим для цього;

закон нерівномірності розвитку — різні психічні функції виникають і особливо активно розвиваються в різний час і таким чином позначають основні лінії розвитку певного циклу;

закон єдності процесів еволюції та інволюції свідчить, що розвиток являє собою діалектичну єдність процесів побудови нових, досконаліших психічних структур і руйнування менш ефективних, які, вичерпавши свій розвивальний потенціал, зникають з арени загального ходу розвитку. Як правило, такі процеси характерні для кризових періодів розвитку. Еволюційному розвоєві психіки більше відповідають літичні періоди, в онтогенезі літичні й кризові періоди послідовно змінюють один одного.

□ Існують три основні закони розвитку особистості людини:

закон побудови вищих психічних функцій (притаманних лише людині) як перехід від безпосередніх, природних, генетично

53

РОЗДІЛ 2

ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАННЯ

встановлених форм і способів психічної активності до опосередкованих штучних, які виникли в процесі культурного розвитку і насамперед розвитку мови людини та стали психологічними знаряддями свідомого управління її внутрішньою психічною активністю;

закон міжособистісного характеру розвитку всіх вищих психічних функцій, які спочатку існують ззовні, розділені між дорослим і дитиною, а вже потім стають єдиною внутрішньою психічною функцією дитини;

закон інтеріоризації або переходу психічних функцій ззовні всередину, свідчить, що будь-яка вища форма соціальної поведінки спочатку засвоюється дитиною з зовнішньої сторони через наслідування, а далі, в міру того, як дорослі наповнюють цю активність соціальним змістом, відбувається процес усвідомлення її дитиною, зрозумівши зміст функцій, їхню будову, дитина починає свідомо керувати своїми психічними операціями й регулювати їх, а це вже, як відомо, прерогатива особистості.

□ Факторами психічного розвитку людини вважаються її активність, спадковість і середовище. Це провідні детермінанти розвитку. Спадковість як передумова розвитку проявляється в індивідуальних якостях людини, дія фактора суспільного середовища найбільш систематично здійснюється через навчання й виховання і відображається у сформованих соціальних якостях особистості, а фактор активності забезпечує взаємодію двох попередніх детермінант.

□ Механізми психічного розвитку описують такі принципи й категорії:

принцип стійкої динамічної нерівноваги як джерело розвитку системи психічного: стійкість і рівновага — глухі кути еволюції, протиріччя відносин "запускає" розвиток психіки;

принцип взаємодії тенденцій до збереження й змін (спадковості — змінності) як умова розвитку системи;

принцип диференціації та інтеграції як критерій розвитку структури психіки.

□ Процес психічного розвитку забезпечують такі його складові: періоди розвитку, соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність періоду, кризи розвитку та його психологічні новоутворення. Зміст, основний напрям розвитку й

54

1. Навчання п психічний розвиток

формування його основної лінії, пов'язаної з центральним психологічним новоутворенням періоду, визначає "соціальна ситуація розвитку" особистості. Вона описує досягнуте в певний період розвитку взаємовідношення між досягнутим потенціалом розвитку дитини, що проявляється у своєрідності її активності, та особливостями впливу соціального середовища, які сприяють процесові психічного розвитку дитини або гальмують його. Психологічним індикатором характеру таких взаємовідносин виступають переживання дитини: позитивні, у випадку відповідності педагогічних умов індивідуальним потребам розвитку, та негативні, якщо умови виховання й навчання не сприяють розвитку дитини або гальмують його. Такого роду переживання особливо характерні для кризових періодів онтогенезу особистості, коли новоутворення її психіки, як результат попереднього розвитку, не знаходить адекватних соціальних умов для свого дальшого становлення.

□ Відповідно до принципу єдності психіки й діяльності основним психологічним засобом розвитку новоутворень психіки є діяльність дитини, організована дорослими в ході її виховання й навчання, зокрема, провідна діяльність (гра, навчання тощо).

Провідна діяльність — це спеціально організована дорослими діяльність, яка, за умови оволодіння нею дитиною, спричиняє найголовніші зміни у її психічній будові, розвиток психічних новоутворень особистості та виникнення її нових структурних елементів.

Основні характеристики провідних форм діяльності, їхніх розвивальних ефектів, а також оптимальних педагогічних механізмів формування таких видів активності наведено в табл. 1.

Онтогенетичний розвиток людини не припиняється й у зрілому віці. Тому в поданій таблиці представлені поруч із широковідомими в сучасній педагогічній психології матеріалами, пов'язаними з особливостями первинної соціалізації особистості, в межах якої вона особливо ефективно розвивається під організуючим впливом інших людей, і бачення автором продовження розвитку таких процесів у межах дорослого віку. В цей період людина виступає

55

РОЗДІЛ 2

ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАННЯ

Таблиця 1 Основні характеристики провідних форм діяльності особистості

Період	Провідна	Провідний бік	Основні	Домінуючий
	діяльність	соціалізації:	новоутворення	освітній
		(А —розвиток	періоду	процес
		особист, сфери,
		Б — пізнавальної)
Вік немов-	Емоційне	А — освоювання	Довіра до себе й	Виховання
ляти (0—1	спілкуван-	норм взаємо-	інших,
рік) — етап	ня з до-	відносин	відкритість ново-
"довіри до	рослими	між людьми	му, емпатія,
світу"			стресостійкість
Раннє	Пред-	Б — освоювання	Здатність навча-	Навчання
дитинство	метно-	суспільно вироб-	тися за зразками
(1—3 роки) —	маніпуля-	лених засобів	й інструкціями:
етап	тивна	ДІЯЛЬНОСТІ 3	мова, предметні
"самостій-	діяльність	предметами	дії, здатність до
ності"			імітації
Дошкільне	Гра	А — освоювання	Соціальні	Виховання
дитинство		соціальних ролей,	навички
(3—6/7 років)		взаємовідносин	співробітництва
— етап		між людьми	з дорослими
"вибору			й дітьми, уява,
ініціативи"			креативність,
			символічна
			функція
Молодший	Навчальна	Б — освоювання	Рефлексія,	Навчання
шкільний	діяльність	знань, розвиток	довільність
вік (6—		інтелектуально-	як здатність
11 років) —		пізнавальних	до саморегуляції,
етап компе-		функцій	розвиток
тентності			здатності
			вчитись
Підлітковий	Інтимно-	А — освоювання	Почуття	Виховання
вік (11 —	особис-	норм	дорослості,	й самови-
14 років) —	тісне спіл-	взаємовідносин	соціальна,	ховання
етап	кування	між людьми	особистісна
"відкриван-	з одноліт-		рефлексія,
ня себе"	ками		"Я—концепція"
			як структурне
			утворення
			самосвідомості

56

1. Навчання й психічний розвиток

Закінчення табл. 1

Період	Провідна	Провідний бік	Основні	Домінуючий
	діяльність	соціалізації:	новоутворення	освітній
		(А —розвиток	періоду	процес
		особист. сфери,
		Б — пізнавальної)
Юнацький	Навчаль-	Б — освоювання	Світогляд і про-	Навчання
вік (14—	но-про-	професійних	фесійне самовиз-	і самоосвіта
19 років) —	фесійна	знань, навичок	начення, інте-
етап само-	й трудова	і вмінь, знайом-	лект як система
визначення	діяльність	ство з нормами	пізнавальних
"світ та Я"		професійної	функцій;
		етики	індивідуальний
			стиль діяльності
Молодість	Створення	А, Б — усвідом-	Любов як беззас-	Самовихо-
(20-25/	сім'ї,	лювання	тережне	вання
ЗО років) —	виховання	цінності людей,	прийняття	і самонав-
етап	дітей,	що перебувають	іншого,	чання
"людської	праця як	поруч, розвиток	переконання як
близькості"	спосіб	відповідальності	сукупність
	існування	за свою та їхню	індивідуальних
	в суспіль-	долю	життєвих
	стві		принципів
Дорослість	Трудова	А, Б — набуван-	Професіоналізм,	Навчання
(25/30 -..."	діяльність,	ня професійної	мудрість	та вихован-
років) —	виховання	майстерності.	як усвідомлення	ня інших
етап	дітей,	досвіду	смислу власного
"людської	пере-	організації	життя
зрілості"	давання	людей,	й людських
	досвіду	управління ними	взаємин

провідним агентом власної життєдіяльності, самозмін та психічного розвитку, стає здатною спрямовано викликати такі процеси в інших людях шляхом їхнього навчання та виховання, завдяки чому сама набуває нових психологічних характеристик.

57