- •1.1. Предмет і завдання педагогічної психології
- •1.2. МіЖпредметні зв'язки педагогічної психології з іншими науками
- •1.4. Поняття соціалізації
- •2.1. Методологічні принципи
- •1.2. Навчання
- •1.3. ОсноВні лінії психічного розвитку в процесі наВчання й Виховання
- •2.1. Історичні методи організації наВчання
- •2.2. Історичні форми організації навчання
- •3.1. Типи навчання
- •3.2. Психологічні моделі навчання
- •4.1. Класифікація ВидіВ навчання
- •4.2. Програмоване навчання
- •4.3. Сугестопедичне навчання
- •4.4. ЗнакоВо-контекстне навчання
- •4.5. Модульне наВчання
- •1.1. Поняття про научіння й учіння
- •1.2. Механізми й закони научіння
- •2.1. Учіння як пізнавальна діяльність
- •2.2. ЗарубіЖні концепції учіння
- •2.3. Вітчизняні теорії учіння
- •2.4. Теорія цілеспрямованої навчальної діяльності
- •2.5. РіВнеВий аналіз наВчальної діяльності
- •3.1. Мотиваційний компонент навчальної діяльності
- •3.2. Орієнтовний компонент
- •3.4. РефлексиВно-оціночніш компонент
- •3.5. Змістовий компонент
- •3.6. Вікова динаміка формування компонентів навчальної діяльності
- •4.1. Поняття наВчальності та її структура
- •5.2. Основні напрями педагогічного забезпечування розвитку самоосвіти
- •1.3. Методологічні й методичні принципи ВихоВання
- •1.4. Поняття ВихоВного ( ВплиВу
- •2.1. Мораль як сукупність соціальних норм
- •2.2. Вікові особливості морального Виховання
- •3.1. Характер як проблема педагогічної психології
- •3.2. Психологічний підхід до формування просоціальної спрямованості особистості
- •3.3. Психологічні аспекти Виховання доВільності людини
- •4.3. Правила ефективного сімейного виховання дітей
- •5.1. Поняття ВаЖкоВихоВуВаності
- •5.3. Акцентуації характеру як причина ВаЖкоВихоВуВаності
- •5.4. Основні симптоми шкільної психологічної дезадаптації
- •5.5. Методи психокорекції осіб з деВіантними ознаками
- •1.2. Психологічний аналіз педагогічного спілкування
- •1.3. Особистість педагога як предмет психологічного дослідЖення
- •2.1. Предмет і завдання психологічної слуЖби в системі освіти
- •2.2. Основні напрями роботи психолога освіти
- •3. Повчання, моралізація, проповідь
- •4. Поради, пропозиції, пояснення
- •5. Нотації, наставляння, логічна аргументація
- •6. Осуд, "вирок", критична оцінка, докір
- •7. Похвала, згода
- •8. Пристижування, глузування, лайка, обзивання
- •9. Інтерпретація, аналіз, постановка діагнозу
- •10. Заспокоювання, співчуття, підтримка, допомога, утішання
- •11. Розслідування, допит, запитання
- •12. Відхід, відволікання уваги, розрада, гумор (спроба перетворити на жарт)
- •5. Психологічні питання перевиховування
2.1. Предмет і завдання психологічної слуЖби в системі освіти
Успішне здійснювання складної й
відповідальної соціальної функції, яку виконує в суспільстві педагог, потребує постійного науково обґрунтованого теоретичного й методичного забезпечування ефективної організації навчального процесу з боку методистів і дидактів,
323
РОЗДІЛ 5
ПСИХОЛОГІЯ СУБ'ЄКТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАЦІ
психологів, фізіологів, медиків-психогігієністів та представників інших галузей наукового знання, яке він передає у рамках викладання конкретних дисциплін.
Психологічна наука на сьогодні накопичила велику кількість науково достовірної інформації про закономірності та особливості особистісного й пізнавального розвитку людини в умовах її навчання й виховання на різних стадіях спрямованої соціалізації. Але аналіз упровадження психологічних досягнень в освітню практику свідчить, що безпосереднє використання вчителями психологічних нап-рацювань є непростою справою, оскільки потребує від учителя достатньо високого рівня психологічної підготовки. З іншого боку, сам педагог не завжди може (і через велику завантаженість, і через брак відповідних психологічних знань) своєчасно виявити й адекватно оцінити причини труднощів у навчально-виховній роботі з тими, кого він навчає й виховує, подолати відставання, відхилення від вікових нормативів або забезпечити форсований розвиток їхнього пізнавального й особистісного розвитку.
Такі обставини дозволяють сучасному суспільству, його психологічній науці поставити питання про доцільність і можливість забезпечення своєрідного психологічного патронажу освітнього процесу. Цю функцію вони покладають на практичного психолога, який функціонує в межах психологічної служби в системі освіти. Суть роботи освітнього психолога відображає предмет його діяльності, який є інтегральним утворенням, що необхідно розглядати у трьох аспектах:
По-перше, — це безпосередня робота з учнями, вихованцями й студентами, дорослими й дітьми, їхніми батьками й вчителями з метою розв'язання конкретних нагальних психологічних проблем навчання й виховання, особистісного й пізнавального розвитку учнів та вихованців, аналіз і рішення яких перебувають у компетенції практичного психолога (практичний аспект).
По-друге, — це психологічне забезпечування всього освітнього процесу, яке передбачає розробляння психологічних основ дидактичних і методичних матеріалів, творення психологічно обгрунтованих навчальних і виховних програм, підручників, посібників тощо (прикладний аспект).
324
2. Психологічна служба а системі освіти
По-третє, — це теоретико-прикладний напрям досліджень, у межах якого вивчаються закономірності психічного розвитку й формування особистості в умовах навчально-виховного процесу з метою розробки та вдосконалення способів і засобів професійного застосування психологічних знань в освітній практиці. Основне завдання тут полягає в теоретичному обґрунтуванні нових і валідизації вже розроблених психодіагностичних, психокорекційних і розвиваючих методів та програм роботи практичного психолога (науковий аспект предмета психологічної служби в системі освіти).
Основні завдання практичного психолога в системі освіти на загал є такими:
• виявляти психологічну готовність дітей до навчання, спільно з педагогом накреслювати програми індивідуальної роботи з ними з метою покращення адаптації дошкільнят і молодших школярів до школи;
• розробляти й здійснювати сумісно з педагогами й батьками розвивальні програми з урахуванням індивідуальних особливостей і завдань розвитку особистості вихованців і учнів на кожному віковому етапі;
• здійснювати діагностико-корекційну роботу з невстига-ючими й недисциплінованими учнями;
• діагностувати інтелектуальні й особистісні своєрідності учнів, які перешкоджають нормальному перебігові процесу навчання і виховання, здійснювати їхню корекцію;
• виявляти й усувати психологічні причини порушень міжособистісних відносин учнів з учителями, однолітками, батьками й іншими людьми;
• консультувати адміністрацію школи, вчителів і батьків із психологічних проблем навчання й виховання дітей, розвитку їхніх пізнавальних процесів і характеру;
• проводити індивідуальні й групові консультації учнів з питань навчання, розвитку і проблем життєвого самовизначення, самовиховання й взаємовідносин з однолітками й дорослими;
• вести профорієнтаційну роботу.
З наведеного далеко не повного переліку завдань роботи психолога освіти стає зрозумілим, що лише його тісна
325
співпраця з педагогічним колективом і з адміністрацією навчальної установи, постійний професійний моніторинг психологічних, соціально-психологічних і соціально-педагогічних особливостей поведінки учнів і їхніх викладачів у реальних умовах конкретного навчального закладу, проведення систематичних, а при необхідності — і повторних обстежень основних показників розвитку дітей, їхніх угруповань, класів і річних потоків, уважне вивчання результатів власних рекомендацій і корекційно-розвивальних впливів на дітей і дорослих з метою оптимізації їх спроможні зробити роботу практичного психолога в системі освіти ефективною.