- •1.1. Предмет і завдання педагогічної психології
- •1.2. МіЖпредметні зв'язки педагогічної психології з іншими науками
- •1.4. Поняття соціалізації
- •2.1. Методологічні принципи
- •1.2. Навчання
- •1.3. ОсноВні лінії психічного розвитку в процесі наВчання й Виховання
- •2.1. Історичні методи організації наВчання
- •2.2. Історичні форми організації навчання
- •3.1. Типи навчання
- •3.2. Психологічні моделі навчання
- •4.1. Класифікація ВидіВ навчання
- •4.2. Програмоване навчання
- •4.3. Сугестопедичне навчання
- •4.4. ЗнакоВо-контекстне навчання
- •4.5. Модульне наВчання
- •1.1. Поняття про научіння й учіння
- •1.2. Механізми й закони научіння
- •2.1. Учіння як пізнавальна діяльність
- •2.2. ЗарубіЖні концепції учіння
- •2.3. Вітчизняні теорії учіння
- •2.4. Теорія цілеспрямованої навчальної діяльності
- •2.5. РіВнеВий аналіз наВчальної діяльності
- •3.1. Мотиваційний компонент навчальної діяльності
- •3.2. Орієнтовний компонент
- •3.4. РефлексиВно-оціночніш компонент
- •3.5. Змістовий компонент
- •3.6. Вікова динаміка формування компонентів навчальної діяльності
- •4.1. Поняття наВчальності та її структура
- •5.2. Основні напрями педагогічного забезпечування розвитку самоосвіти
- •1.3. Методологічні й методичні принципи ВихоВання
- •1.4. Поняття ВихоВного ( ВплиВу
- •2.1. Мораль як сукупність соціальних норм
- •2.2. Вікові особливості морального Виховання
- •3.1. Характер як проблема педагогічної психології
- •3.2. Психологічний підхід до формування просоціальної спрямованості особистості
- •3.3. Психологічні аспекти Виховання доВільності людини
- •4.3. Правила ефективного сімейного виховання дітей
- •5.1. Поняття ВаЖкоВихоВуВаності
- •5.3. Акцентуації характеру як причина ВаЖкоВихоВуВаності
- •5.4. Основні симптоми шкільної психологічної дезадаптації
- •5.5. Методи психокорекції осіб з деВіантними ознаками
- •1.2. Психологічний аналіз педагогічного спілкування
- •1.3. Особистість педагога як предмет психологічного дослідЖення
- •2.1. Предмет і завдання психологічної слуЖби в системі освіти
- •2.2. Основні напрями роботи психолога освіти
- •3. Повчання, моралізація, проповідь
- •4. Поради, пропозиції, пояснення
- •5. Нотації, наставляння, логічна аргументація
- •6. Осуд, "вирок", критична оцінка, докір
- •7. Похвала, згода
- •8. Пристижування, глузування, лайка, обзивання
- •9. Інтерпретація, аналіз, постановка діагнозу
- •10. Заспокоювання, співчуття, підтримка, допомога, утішання
- •11. Розслідування, допит, запитання
- •12. Відхід, відволікання уваги, розрада, гумор (спроба перетворити на жарт)
- •5. Психологічні питання перевиховування
9. Інтерпретація, аналіз, постановка діагнозу
Такі повідомлення інформують дитину, що дорослий її розгадав, "вичислив", знає, які мотиви її поведінки і чому вона так поводиться. Подібний "психоаналіз" дорослих дитина переживає як загрозу її Его, це викликає фрустрацію. Якщо аналіз або інтерпретація виявилися правильними, то дитина може відчути себе збентежено й розгублено від того, що її виставили на показ. (Тобі ніхто не призначає побачень, тому що ти дуже сором 'язлива. Або: Ти так себе поводиш, щоб привернути увагу!)
Коли ж аналіз або інтерпретація дорослого виявляються неправильними, як і буває у більшості випадків, дитина відчуває злість від несправедливого звинувачення. (Я не заздрісна, це абсурдно!)
363
ДОДАТКИ
Діти часто переймають установку зверхності у дорослих. Дорослі (найчастіше батьки), які часто піддають аналізові дітей, передають їм своє власне почуття зверхності, в тому смислі, що вони розумніші й мудріші за інших. Висловлювання на зразок "Я знаю, чому... ", і "Я бачу тебе наскрізь " зазвичай зразу ж обривають дальше спілкування й привчають дитину утримуватися від обговорювання своїх проблем з дорослими.
10. Заспокоювання, співчуття, підтримка, допомога, утішання
Такі повідомлення зовсім не так корисні, як вважає більшість батьків. Заспокоювання й утішання дитини, коли вона чимось схвильована, може просто запевнити її в тому, що дорослі не розуміють її. (Ти не говорив би так, якби знав, як мені страшно.)
Дорослі з найближчого оточення дитини втішають і заспокоюють її тому, що вони відчувають дискомфорт від того, що їхня дитина засмучена, розчарована, їй боляче або образливо. Подібні повідомлення свідчать про те, що батьки бажають, щоб вона перестала переживати такі почуття. (Не переживай, і все буде нормально.)
Діти можуть угледіти в утішанні спроби змінити їх і часто не довіряють дорослим. (Ти так говориш, лише щоб змусити мене почуватися краще.)
Знецінення почуття, яке переживає дитина, заспокоювання її часто переривають дальшу внутрішню роботу юної душі, тому що дитина відчуває, що дорослі бажають, щоб вона перестала відчувати те, що вона відчуває у даний момент (по суті це — неприйняття почуттів дитини).
11. Розслідування, допит, запитання
Запитання, які дорослі ставлять дітям, можуть нести їм емоційну інформацію про нестачу довіри до них, наявність підозри або сумнівів. (Ти помив руки, як тобі було сказано?)
Окрім того, діти розглядають деякі запитання як спробу поставити їх у скрутне становище, "загнати у глухий кут", як привід, щоб почати "гризти їм голову". (Скільки часу ти вчив уроки?Лише годину. Прекрасно, ти цілком заслуговуєш трійку на екзамені, який не за горами.)
Діти часто відчувають загрозу від запитань, особливо якщо вони не розуміють, чому дорослі запитують їх про це. Показово, як часто діти говорять: "Чому ти питаєш про це?"або "До чого ти ведеш?"
Коли дорослий задає запитання дитині, яка намагається розв'язати проблему, вона може відчути підозру, що ви збираєте дані, щоб вирішити цю проблему за неї й запропонувати їй уже
364
ДОДАТОК 2
готове власне рішення її проблеми. (Коли ти це відчув? Це має відношення до школи? Що сталося на прогулянці?)
Діти, особливо підлітки, навпаки, часто не бажають, щоб дорослі пропонували їм готові рішення їхніх проблем, оскільки це обмежує їхню особистісну свободу. (Якщо я розповім своїм батькам свою проблему, вони зразу ж запропонують рішення, обов'язкове до виконання.)
Дійсно, більшість запитань партнерові, який працює над проблемою, обмежує його свободу говорити про те, що він хоче, оскільки кожне запитання задає певний напрям відповіді. Так, запитання: "Колиу вас виникло це почуття?"~ вимагає говорити лише про початок переживання і більше ні про що. З огляду на це запитання — зовсім не найкращий метод полегшення комунікації для іншого, тому що має обмежувальну здатність.