59. Що таке санітарно-захисна зона і які розміри вона має для різних типів підприємств?

Саніта́рно-захисна́ зо́на — зона, яка відокремлює промислове підприємство від житлової забудови.

Санітарно-захисна зона — територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Санітарно-захисна зона — територія, розташована між пром. підприємствами і найближчими житловими, громадськими та непромисловими будівлями. Ширина С.-з.з. залежить від характеру і потужності виробництва, досконалості технол. процесів, рівня несприятливих чинників, рози вітрів, застосування газо- і пилоочисних пристроїв, наявності протишумових, противібраційних і інших захисних заходів. Згідно з санітарними нормами пром. підприємства теплові і атомні електростанції, санітарно-техн. споруди і інш. об'єкти розділені на 5 класів: для об'єктів 1 класу ширина С.-з.з. повинна бути не менше 1000 м, II — 500 м, III — 300 м, IV — 100 м, V — 50 м. С.-з.з. шириною 1000 м встановлені для підприємств по видобутку руд свинцю, миш'яку, марганцю, ртуті, природного газу; С.-з.з. в 500 м — для підприємств по видобутку кам., бурого і інш. вугілля, фосфоритів, апатитів, колчеданів, залізних і поліметалічних руд; С.-з.з. в 300 м — для підприємств по видобутку доломіту, магнетитів і інш., а також для гідрошахт, збагачувальних і брикетних ф-к. С.-з.з. в 100 м рекомендується для підприємств по видобутку кам'яної солі, торфу фрезерним способом і інш. Територія С.-з.з. повинна бути озеленена, що сприяє зменшенню атм. забруднень і зниженню рівня шуму.

60. Методи та засоби контролю забруднення повітря.

При вирішенні комплексу питань пов’язаних з системою контролю забруднення повітряного басейну використовують термін “моніторинг атмосфери”, в який включають аналіз, контроль (тобто спостереження та оцінка), прогнозування основних параметрів стану і управління якісним станом атмосфери. Проблема контролю полягає в тому, щоб визначити вміст багатьох речовин, в тому числі – шкідливих, зі змінною концентрацією.

Для населених пунктів стандартом встановлено ГДК за 120 речовинами і 25 їх комбінаціям.

Всі методи і засоби аналізу складу атмосферного повітря розділяють на чотири групи:

1) аналітичні методи лабораторного аналізу;

2) автоматичні прилади для визначення концентрації забруднюючих атмосферу речовин;

3) автоматизовані системи контролю забруднення навколишнього середовища;

4) методи дистанційної лазерної локації.

Аналітичному методу передує разовий епізодичний (або в установлений завданням певний відрізок часу) відбір проб повітря з наступним їх аналізом і опрацюванням. Використовуються інструментальні, хімічні і біологічні різновидності аналітичного методу. Інструментальні методи (спектрофотометрія, ультрозвуковий і ін.) – складні і в промислових умовах практично не використовуються. З хімічних найбільш широко використовуються мікрокалориметри, які дозволяють з необхідною для практики точністю проводити експрес-аналіз концентрації парів і пилу металів, формальдегідів, оксидів азоту і вуглецю, аміаку і інших сполук. Біологічні мають високу чутливість, але в основному дають лише якісну оцінку речовини, яку визначають. Як тест-об'єкти використовуються різні рослини. Так, сосни й інші хвойні породи чуттєві до фтористих сполук і сірчистого ангідриду. При підвищенні концентрацій цих речовин в атмосфері у хвойних порід починають засихати вершини. Деякі квіти, наприклад, гладіолуси, під впливом забруднювачів можуть змінювати забарвлення чи форму. Підвищеною чутливістю до забруднення атмосфери відрізняються мохи і лишайники.

Автоматичні методи газового аналізу використовують для контролю основних шкідливих інгредієнтів забруднення атмосфери у вигляді безперервнодіючих приладів-датчиків.

Завдання, що розв’язує автоматизована система контролю забруднення атмосфери (АСКЗ-А):

• автоматичне спостереження і реєстрація концентрацій забруднюючих речовин;

• аналіз отриманої інформації з метою визначення фактичного стану забруднення повітряного басейну;

• вживання екстрених заходів по боротьбі з забрудненням;

• прогноз рівня забруднення;

• вироблення рекомендацій для поліпшення стану навколишнього середовища;

• уточнення і перевірка розрахунків розсіювання домішок.

Дана система включає:

- оперативний збір інформації з окремих пунктів міста – контрольно-замірних станцій (КЗС) – про рівень концентрації шкідливих речовин і величині метеопараметрів;

- контроль достовірності отриманих результатів і передачу інформації в центральну станцію (ЦС), де проходить їх оцінка і аналіз репрезентативності всієї отриманої інформації і приймаються рішення по управлінню якістю стану атмосфери. Центральна станція системи укомплектована обчислювальним

В Україні спостереження за рівнем забруднення атмосфери здійснюють за допомогою постів.

Установлено 3 категорії постів спостережень: стаціонарний, маршрутний і пересувний (підфакельний).Стаціонарний пост призначений для безупинної реєстрації вмісту забруднюючих речовин чи регулярного добору проб повітря для наступного аналіз. Mаршрутний пост призначений для регулярного добору проб повітря у фіксованій точці місцевості при спостереженнях, що проводять за допомогою спеціально обладнаного автомобіля-лабораторії. Пересувний (підфакельний) пост призначений для добору проб під димовим смолоскипом з метою виявлення зони впливу даного джерела.

Більш дешевий метод оперативного контролю забруднення повітряного бассейну – використання лазерів. Він дає можливість здійснювати картографування забруднення повітряного басейну міста на різних висотах, вивчити динаміку виникнення і розповсюдження їх в окремих регіонах, встановити небезпечні вогнища забруднення і оперативно їх ліквідувати. Лазерна локація дозволяє: систематично контролювати ефективність розроблених на її основі і здійснених в місті природоохоронних заходів по захисту атмосфери від забруднення; підвищувати рівень охорони навколишнього природного середовища; значно знизити витрати часу і засобів.