53.Поняття про гранично допустимі концентрації (гдк),гранично допустимі викиди (гдв),гранично допустимі скиди (гдс).

Гранично допустима концентрація (ГДК) (норматив) – кількість шкідливої речовини в навколишньому середовищі, яка при постійному контакті або взаємодії за певний проміжок часу не впливає на здоров’я людини і не викликає небажаних наслідків у майбутніх поколінь.

Гранично допустимі концентрації встановлюються головними санітарними інспекціями у законодавчому порядку або рекомендуються відповідними установами, комісіями на основі результатів комплексних наукових досліджень, лабораторних експериментів, а також відомостей, одержаних під час і після різних аварій на виробництвах, воєнних дій, природних катастроф з використанням тривалих медичних обстежень людей на шкідливих виробництвах (хімічні виробництва, АЕС, шахти, кар’єри, ливарні цехи).

Гранично допустимий скид (ГДС) речовини - показник максимально допустимої в одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами у поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об'єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для кожного із сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності.

Гранично допустимі викиди (ГДВ) шкід­ливих речовин в атмосферу при умові, що викиди шкід­ливих речовин від даного джерела в сукупності з другими джерелами (з враху­ванням перспе­ктиви їх розвитку) не створятьприземну концентра­цію, яка перевищує ГДК. При визначенні ГДВ домішок від розрахункового джерела необхідно враховувати їх концентрацію в атмосфері, обумовлену викидами від ін­ших джерел, дотримуючись для приземного шару.

Встановлюються також контрольні значення ГДВ в грамах за секун­ду, які не повинні перевищуватися в будь-який двадцятихвилинний ін­тервал часу. Крім того, контроль ГДВ проводиться всередньому за до­бу, місяць, рік.

 

ГДВ шкідливих речовин встановлюють для кожного джерела забруднення атмосфери. Для неорганізованих викидів і сукупності дрібних одиночних джерел (вен­тиляційні викиди, викиди стаціонарних енерго-установок тощо) встанов­люють сумарний ГДВ.

54.Адміністративна та кримінальна відповідальність за забруднення навколишнього середовища промисловими викидами.

Кримінальна відповідальність застосовується тільки судами за найбільш

серйозні порушення правил по охороні НПС, власне за злочини, що

обумовлені в кримінальному Кодексі України, в тому числі за забруднення

водоймищ і атмосферного повітря, незаконний поруб лісу, навмисний підпал

лісних масивів, утаювання або викривлення відомостей про стан

екологічної обстановки та ін.

Адміністративна відповідальність, сутність якої полягає в застосуванні

, сутність якої полягає в застосуванні

адміністративно-правових санкцій (стягнень) до громадян і службових осіб

за екологічні правопорушення, що класифікуються за ресурсною ознакою

(пов’язані з порушенням охорони вод, атмосферного повітря, грунтів,

надр, лісів, тваринного світу).