5.5 Визначення ємності водосховища, необхідної для повного вирівнювання річкового витоку, як за окремі роки, так і за дворіччя в цілому

Щоб визначити необхідну ємність водосховища для повного вирівнювання витоку за будь-який період часу, необхідно заключити інтегральну криву в пару охоплюючих дотичних, які паралельні променю середніх витрат за цей період і виміряти відстань між дотичними по вертикалі. Цей відрізок в маштабі обємів представляє собою шукану ємність. На рисунку 5 визначені ємності для вирівнювання витоку W₁ = 11,9 млрд м³ за перший рік, W₂ = 22 млрд м³ за другий рік, W₀ = 23,3 млрд м³ за дворіччя.

5.6 Побудова рівновідстоящої кривої річкового витоку і зарегулювання витоку за правилом натягнутої нитки

Під інтегральною кривою витоку на відстані, яка дорівнює корисному обєму водосховища W_КОР = 15 млрд м³, побудовано рівновідстоящу (еквідістантну) криву. Верхня інтегральна крива відповідає опорожненому стану водосховища до відмітки РМО = 337,6 м, а нижня крива

відповідає його наповненому стану до відмітки НПР = 343,0 м.

Між двома вказаними кривими умовно протягнута нитка так, щоб за розглядаєме дворіччя запаси води у водосховищі і зарегульовані витрати були однакові. Місце розташування натягнутої нитки вказує положення лінії зарегульованого витоку (лінію споживання). Ці лінії позначені Q₁, Q₂, Q₃, Q₄, Q₅ (див. рис. 5).

5.7 Нанесення лінії зарегульованого витоку на вихідному гідрографі річки

Використовуючи лінію споживання і променевий маштаб, знайдено значення зарегульованого витоку за весь період регулювання. Для цього напрям лінії зарегульованого витоку, перенесений на променевий масштаб, і отримано значення зарегульованого витоку. За цими значеннями на віхідному гідрографі побудовано графік зарегульованого витоку (див. рис. 1). Ці лінії позначені Q₁, Q₂, Q₃, Q₄, Q₅.

5.8 Побудування хронологічніх графіків рівнів води у верхньому бєфі

Z_ВБ = f (t), рівнів води в нижньому бєфі Z_НБ = f (t), статичних напорів

Н_СТ = f (t) і напорів нетто Н_НТ = f (t), середньодобових потужностей N_B = f (t)

Графік рівнів води у верхньому бєфі Z_ВБ = f (t) побудовано за допомогою кривої обємів водосховища ( рис. 2) та інтегральної кривої витоку за два роки (див. рис. 5). За залишками води у водосховищі W_i (див. рис. 5) на початку і в кінці місяця визначєно рівень води Z_i. Отримані координати Z_ВБ на початку і в кінці місяців поєднано прямими. Хронологічний графік рівнів води у верхньому бєфі Z_ВБ = f (t) наведено на рис. 6.

Графік рівнів води в нижньому бєфі Z_НБ = f (t) побудовано за допомогою кривої витрат ( рис. 3) за даними графіку зарегульованого витоку ( рис. 1). На вихідному гідрографі побудовано графік зарегульованого витоку, позначений лініями Q₁, Q₂, Q₃, Q₄, Q₅. Кожному значенню витрат відповідає відмітка води в нижньому бєфі Z_НБ. Отримані дані нанесено на хронологічний графік рівнів води в нижньому бєфі у вигляді прямих. Хронологічний графік рівнів води в нижньому бєфі Z_НБ = f (t) наведено на рис. 7.

Графік статичних напорів Н_СТ = f(t) будуємо як різницю між двома попередніми графіками Z_ВБ = f (t) і Z_НБ = f (t). Тобто, з відміток першого графіка віднімаємо відмітки другого (див. п. 3.8).

При Н_МАКС = 38,9м, = 1431,5 м³/с, Q₁ = 980 м³/с, отримаємо

, с²/м⁵, (5.5)

h_ВТР = k Q₁² = 0,38  10^-6  980² = 0,36, м. (5.6)

Гідравлічні втрати визначаємо для кожного зарегульованого витоку. Графік напорів нетто Н_НТ = f (t) наведено на рис. 8.

Середньодобова потужність ГЕС чи потужність ГЕС по водотоку в кВт визначається за вказівками п. 3.8.

Потужності на графіку середньодобових потужностей N_B = f(t) обчислені за формулою (3.5) на початку і в кінці кожного місяця. Отримані значення поєднані на графіку прямими.