3.12 Визначення необхідної ємності водосховища для здійснення добового регулювання роботи гес

У продовж доби побутові витрати річки практично не змінюються. У процесі добового регулювання роботи ГЕС цей рівномірний виток перетворюється в нерівномірний. Тому в деякі години доби відбувається накопичення води у водосховищі, а в інші часи – її спрацювання. Щоб визначити ємність водосховища необхідну для добового регулювання, необхідно перерахувати добовий графік роботи ГЕС N = f(t) в добовий графік витрат Q = f(t). Найбільша ємність водосховища знадобиться, якщо ГЕС всією своєю потужністю N_ВСТ покриває верхню частину графіка добового навантаження. На добовому графіку енергосистеми ( рис. 12) цій частині графіка відповідає заштрихована зона А.

На рис. 13 штриховою лінією показаний графік роботи проектуючої ГЕС N = f(t) впродовж доби. Перераховуючи графік роботи проектованої ГЕС N = f(t) в графік Q = f(t) використано формулу (3.5). На рис. 13 графік Q = f(t) позначений суцільною лінією. Напір Н_НТ в цій формулі прийнятий постійним, хоча насправді при добовому регулюванні через коливання рівня води в нижньому бєфі він буде змінюватись. У нашому випадку напір Н_НТ визначається за кількістю енергії, яка міститься в зоні графіка, для якої визначається ємність водосховища при добовому регулюванні (на рис. 12 зоні А відповідає Е = Е_М). Визначається середньодобова потужність ГЕС N_ВСТ (в нашому випадку N_ВСТ = N_М = 455МВт). Далі за хронологічним графіком середнодобових потужностей ( рис. 9) знаходимо дані із вказаною потужністю N_ВСТ і напір Н_НТ, який відповідає цьому дню - Н_НТ = 38м (це шістнадцятий день шостого місяця першого року).

Після визначення Н_НТ розв`язують вираз (3.5) відносно Q, підставляючи в нього значення N із графіка N = f(t), позначеного на рис. 13 штриховою лінією і отримують витрати Q, позначені на рис. 13 суцільною лінією.

Під графіком Q = f(t) будується інтегральна крива добового витоку в прямокутній системі координат ( рис. 14). Вона будується за тим же принципом, що і крива в косокутних координатах (рис. 15). Відстань до полюса t на променевому маштабі витрат рекомендується приймати рівним 25000 с, що відповідає 6,95 годин.

Побудувавши інтегральну криву витоку ОК, її початок зєднують з точкою К прямою, напрям якої визначають середньодобові витрати. Помістивши інтегральну криву витоку в пару охоплюючих дотичних, які паралельні променю середніх витрат і вимірявши відстань між ними по вертикалі, знаходять ємність водосховища для добового регулювання витоку.

3.13 Визначення середнього річного виробітку електроенергії

Середньогодовий виробіток обчислюється як середньоарифметичний виробіток за дворіччя, причому виробіток за кожен рік враховується окремо. Енергія за два роки визначається площею, окресленою графіком середньодобових потужностей ( рис. 9), помноженою на маштаб площі. Якщо на графіку N = f(t) є більш значні потужності, ніж N_ВСТ, то при обчисленні енергії графік зверху обмежується лінією на рівні N_ВСТ . Все, що знаходиться вище цієї лінії, втрачається у вигляді холостих скидів.

Обчисливши площу графіка і помноживши її на масштаб площі, отримаємо енергію за два роки, поділивши на 2, отримаємо енергію за рік.