Комутатор локальної мережі
Комутатор локальної мережі (local-area network switch) – пристрій, що забезпечує взаємодію сегментів одній або групи локальних мереж.
Комутатор локальної мережі, як і звичайний комутатор, забезпечує взаємодію підключених до нього локальних мереж (рис.9.8). Але на додаток до цього він здійснює перетворення інтерфейсів, якщо з'єднуються різні типи сегментів локальної мережі. Найчастіше це мережі Ethernet, кільцеві мережі IBM, мережі з оптоволоконним розподіленим інтерфейсом даних.
Рис. 9.40. Схема підключення локальних мереж до комутаторів
У перелік функцій, що виконуються комутатором локальної мережі, входять:
забезпечення крізної комутації;
наявність засобів маршрутизації;
підтримка простого протоколу управління мережею;
імітація моста або маршрутизатора;
організація віртуальних мереж;
швидкісна ретрансляція блоків даних.
Тема 4.Маршрутизатор
Маршрутизатор (router) – ретрансляційна система, що сполучає дві комунікаційні мережі або їх частини.
Кожен маршрутизатор реалізує протоколи фізичного (1А, 1B), канального (2А, 2B) і мережевого (3A, 3B) рівнів, як показано на рис.9.9. Спеціальні мережеві процеси сполучають частини комутатора в єдине ціле. Фізичний, канальний і мережевий протоколи в різних мережах різні. Тому з'єднання пар комунікаційних мереж здійснюється через маршрутизатори, які здійснюють необхідне перетворення вказаних протоколів. Мережеві процеси виконують взаємодію мереж, що сполучаються.
Маршрутизатор працює з декількома каналами, направляючи в якій-небудь з них черговий блок даних.
Маршрутизатори обмінюються інформацією про зміни структури мереж, трафік і їх стан. Завдяки цьому, вибирається оптимальний маршрут проходження блоку даних в різних мережах від абонентської системи-відправника до системи-одержувача. Маршрутизатори забезпечують також з'єднання адміністративно незалежних комунікаційних мереж.
Рис. 9.41. Структура маршрутизатора
Архітектура маршрутизатора також використовується при створенні вузла комутації пакетів.
Відмінність між маршрутизаторами і мостами
Маршрутизатори перевершують мости своєю здатністю фільтрувати і направляти пакети даних на мережі. Оскільки маршрутизатори працюють на мережевому рівні, вони можуть сполучати мережі, що використовують різну мережеву архітектуру, методи доступу до каналів зв'язку і протоколи.
Маршрутизатори не володіють такою здібністю до аналізу повідомлень як мости, та зате можуть ухвалювати рішення про вибір оптимального шляху даних між двома мережевими сегментами.
Мости ухвалюють рішення з приводу адресації кожного з пакетів даних, що поступили, переправляти його через міст чи ні залежно від адреси призначення. Маршрутизатори ж вибирають з таблиці маршрутів якнайкращий для даного пакету.
У полі зору маршрутизаторів знаходяться тільки пакети, адресовані до них попередніми маршрутизаторами, тоді як мости повинні обробляти всі пакети повідомлень в сегменті мережі, до якого вони підключені.
Тип топології або протоколу рівня доступу до мережі не має значення для маршрутизаторів, оскільки вони працюють на рівень вище, ніж мости (мережевий рівень моделі OSI). Маршрутизатори часто використовуються для зв'язку між сегментами з однаковими протоколами високого рівня. Найбільш поширеним транспортним протоколом, який використовують маршрутизатори, є IPX фірми Novell або TCP фірми Microsoft.
Необхідно запам'ятати, що для роботи маршрутизаторів потрібний один і той же протокол у всіх сегментах, з якими він пов'язаний. При пов'язанні мереж з різними протоколами краще використовувати мости. Для управління завантаженістю трафіку сегменту мережі також можна використовувати мости.