34.27. Назвіть основні прояви рухових мозочкових порушень.

1) Атаксія - порушення координації рухів. Розрізняють статико-локомоторну і динамічну атаксію. При першій з них порушуються в основному стояння і ходьба, при другий - виконання кінцівками різних довільних рухів. Статико-локомоторна атаксія виникає при поразках черв’яка, а динамічна - при патологічних процесах у корі півкуль мозочка. До ознак атаксії відносять:

а) асинергія - порушення синергізму рухів, рухи виконуються не одночасно, а послідовно (розщеплення рухів);

б) дисметрія - рухи виконуються в надлишковому, чи в недостатньому обсязі.

2) Інтенціонний тремор. Відсутній у стані спокою, але з’являється під час руху руки, коли треба досягти якої-небудь мети, наприклад, доторкнутися до кінчика носа.

3) Гіпотонія м’язів. У результаті розвивається слабість мускулатури, швидка стомлюваність.

4) Ністагм - швидко повторювані рухи очних яблук.

5) Запаморочення.

6) Дефекти мови - скандована мова.

34.28. Що таке судоми? Які виділяють їх види?

Судоми - це мимовільні скорочення скелетних м’язів, що мають характер приступів. Є особливим різновидом гіперкінезів.

Розрізняють клонічні і тонічні судоми. Клонічні характеризуються короткочасним скороченням і розслабленням окремих груп м’язів, швидко наступний один за одним. Для тонічних судом характерні тривалі скорочення м’язів, що створюють ефект “застигання” тулуба і кінцівок у яких-небудь змушених позах.

Можливе сполучення різних компонентів судом, тоді мова йде про клоніко-тонічні (переважає клонічні компоненти) чи тоніко-клонічні (більш виражені тонічні зміни) судомах.

По поширеності судоми можуть бути місцевими і генералізованими.

Причиною судом, як правило, є надмірне збудження підкіркових структур головного мозку.

У залежності від механізмів розвитку приступів судом, розрізняють:

1) судорожну реакцію. Вона виникає епізодично на дію надзвичайного для даного організму подразника. Може розвиватися у будь-якої здорової людини, але частіше і легше виникає у людей з так званою судорожною готовністю. У дітей у віці до 3 років судорожні реакції виникають у 4-5 разів частіше, ніж у дорослих.

Причиною судорожних реакцій можуть бути: гіпертермія, гіпокальціемія (тетанія), гіпоглікемія, гіпоксія, екзогенне отруєння й ін.;

2) судорожний синдром. Виникає в умовах активного патологічного процесу в центральній нервовій системі. У його розвитку вирішальне значення має зменшення порога судорожної готовності і формування в рухових центрах головного мозку "патологічної домінанти" - вогнища патологічного порушення;

3) епілепсія - хронічне захворювання, що характеризується повторними судорожними і (чи) психопатологічними приступами і нерідко зміною особистості. Етіологія і патогенез епілепсії не з’ясовані.

34.29. Які методи використовують для експериментального моделювання порушень вегетативної нервової системи?

1) Хірургічні методи: подразнення чи руйнування центрів парасимпатичної і симпатичної нервової систем, перерізання вегетативних нервів, видалення вегетативних гангліїв.

2) Фармакологічні методи: введення в організм симпатомілітиків, адреноблокаторів, холінолітиків (фармакологічна денрвація).

3) Імунологічні методи: введення антитіл проти білків які входять до складу гангліїв вегетативної нервової системи (наприклад, імунний симпатоліз).

34.30. Які конституціональні типи людей виділяє в залежності від функціональної активності вегетативної нервової системи? Чим вони характеризуються?

Симпатикотонічна конституція. Переважає тонус симпатичної нервової системи. Характерна блідість і сухість шкіри холодні кінцівки, блиск очей і м’який екзофтальм, хитлива температура тіла, схильність до тахікардії і підвищення артеріального тиску, запори, висока працездатність, особливо під вечір, ініціативність, тривожність, фізична витривалість, неспокійний сон, погана переносять сонце, тепло, шум, яскраве світло, іноді неприємні відчуття в області серця.

Ваготонічна конституція. Переважає тонус парасимпатичної нервової системи. Характерні: холодна, волога, бліда шкіра, гіпергідроз (пітливість), гіперсалівація, яскравий червоний дермографізм, брадикардія, схильність до падіння артеріального тиску, дихальна аритмія, схильність до непритомностей, тенденція до збільшення маси тіла, апатичність, астенія, схильність до депресії, мала фізична витривалість, нерішучість, мала ініціативність, висока чутливість, боязливість, велика працездатність у ранковий час.

34.31. Що таке синдром вегетосудинної дистонії? Які його варіанти існують?

Синдром вегетосудиної дистонії (СВД) - це узагальнена назва порушень вегетативної нервової системи людини.

Класифікація.