2.2. Виведення в умовах невизначеності (вун)

ВУН використовують, коли висловлювання та відношення мають вірогідність їх дії або присутності.

Надійність тверджень. Щоб надійність ВУН була гарантована, необхідно розрізняти залежні і незалежні твердження, мати інтервальні значення імовірності тверджень. При інтервальній оцінці невпевненості твердження А кажуть, що імовірність Р(А) лежить в інтервалі {P_min(A), P_max(A)}. P_min(A) характеризує ступінь довіри (Р(А)≥P_min(A)), P_max(A) – ступінь недовіри (Р(~А)≥1-P_max(A)), P_min(A)-P_max(A) – невпевненість. Якщо P_min(A)=P_max(A), то знання абсолютно надійні, і навпаки, якшо P_min(A)=0 і P_max(A)=1, то значення твердження невідоме. Чим менший інтервал, тим більша надійність твердження.

Надійність (сила) правил. Коли є правило (якщо А, то С) з умовною ймовірністю Р(С/А)=Х і Р(~С/~А)=Y, то P_max(C)=1-Y*(1- P_max(A)), P_min(C)=X* P_min(A). Числа X і Y характеризують силу правила. Якщо X і Y малі, то правило називають слабким, якщо великі – сильним. Величина X вказує на ступінь зниження лівої, а Y підвищення правої межі інтервалу для висновку порівняно з інтервалом умови.

Комбінація висновків. Коли для одержання висновків використовують декілька правил, то для підсумкової оцінки використовують наступну схему: ; .

Для двох незалежних подій:

;

Для конфлікту (P_min(A₁)>0, P_max(A₁)=1 і P_min(A₂)=0, P_max(A₁)<1):

; ;

Для правил, що мають складні твердження із різними логічними операторами:

Оператор	Незалежні твердження	Залежні твердження
АБО
І
НЕ	;

Показник визначеності висновку (ПВ) складається з результуючого показника (РП) (добутку показника визначеності передумови (наймінімальніший з показників складових тверджень)і правила) і початкового показника (ПП) визначеності факту, якщо такий існував:

при РП, ПП>0;

при РП, ПП<0;

при ПП, РП<0.

2.3. Виведення в семантичних мережах(см)

На СМ в основному реалізуються функції пошуку. Для виконання інших операцій застосовують продукцій ні або логічні системи.

Пошук оформлюється у вигляді запитів двох видів:

• запит на існування, коли можливі відповіді “так” чи “ні”;

• запит на перелік, коли відшукуються всі можливі вкладення.

Для реалізації інших, наприклад, логічних, виведень мережа повинна мати елементи пізнавальної активності, реалізовані за допомогою віртуальних відношень, що мають правила побудови фактів.

2.4. Виведення в мережах фреймів (мф)

Фрейм – описуюча структура. Як і в СМ, на МФ в основному реалізуються функції пошуку. Для забезпечення можливості отримання виводів до фреймів приєднуються процедури, які разом з спадковими зв’язками пов’язують фрейми. Процедури включаються при активізації одного зі слотів фрейму і звертаються до іншого фрейму, пов’язаного через процедуру з першим. В них в основному реалізовані функції аналізу та пошуку серед можливих значень слотів фрейма.

Існують інтелектуальні системи, в яких використовується семантичні мережі на фреймах, де вершинам відповідають класи об’єктів-сутностей (подані у вигляді фреймів зі слотами атрибутами сутностей), а дуги – це бінарні зв’язки між сутностями. Корінь графового прототипу (виділена для деякого класу об’єктів підмножина його примірників) визначає клас. Фрагмент мережі (зв’язки кореня з іншими класами об’єктів) використовується для визначення положення класу серед інших.

Інформаційний граф - засіб формулювання задач виведення на мережі й візуалізація результатів – шляхів із заданих примірників кореня. Результати подаються у вигляді певного дерева.

Не функціональна мережа має вершини різних типів. Якщо для функціональних мереж у графовому уявленні фіксуються ролі єдиної, кореневої вершини, то наявність у виведенні (шляхах мережі) різнотипних вершин дозволяє враховувати контексти (порядок появи вершин в шляху мережі).