3. Експертні системи. Основні визначення

Експертна система (ЕС) – інтелектуальна система, призначена для розв’язування задач у певній предметній галузі на основі знань, наданих експертами, що включає базу знань, і яка підтримає функції обґрунтування, пояснення та виправдання.

ЕС дозволяють ефективно застосовувати ЕОМ в таких галузях і сферах діяльності, які математично важко формалізуються або їх зовсім неможливо формалізувати. Інтерес до ЕС обумовлений такими причинами:

• ЕС орієнтовані на розв’язання широкого кола задач у галузях, що неформалізовані;

• ЕС розв’язують задачі в діалоговому режимі з користувачами, які не знають програмування;

• ЕС посилюють можливості користувачів у даній галузі знань.

ЕС застосовуються в тих випадках, коли задача не формалізується за допомогою алгоритмів, коли неможливо використати експертів для розв’язання задач, коли для розв’язування задачі експерту потрібно багато часу, коли треба збільшити можливості користувачів у цьому процесі.

ЕС найбільше застосовуються в таких галузях:

• консультації та допомога при розв’язуванні задач у різних предметних галузях;

• проектування ЕС;

• медична діагностика та консультація по лікуванню;

автоматизація програмування, перевірка і аналіз програмного забезпечення.

3.Класифікація експертних систем (ес)

ЕС поділяють на три види:

• інструментальна, яка потрібна для автоматизації процесу розробки ЕС;

• традиційна з засобами подання та маніпулювання знаннями або гібридна, в якій інтегровані пакети прикладних програм на алгоритмічних мовах і засоби подання та маніпулювання знаннями;

• порожня (або оболонка), в якій база знань не заповнена.

За призначенням ЕС поділяються за метою і за користувачем:

• за метою ЕС поділяються на такі, що призначені для розв’язання задач, навчання спеціалістів, тиражування знань експерта тощо;

• за користувачем розглядають ЕС для спеціалістів, ля нефахівців, для тих, що навчаються.

Проблемна галузь (ПГ), де застосовується ЕС, розглядається:

• з точки зору користувача (діагностика, користування тощо);

• з точки зору розробника (статична, динамічна, де вихідні дані змінюються під час розв’язування задачі);

• за глибиною аналізу ПГ або простору пошуку (середня кількість послідовно виконуваних правил);

• за шириною простору пошуку або середньою кількістю правил, які одночасно доступні для аналізу.

Класифікація ЕС за виведенням:

• з прямим виведенням, що використовується для передбачення, або для екстраполяції, тобто коли згідно початкових знань і правил можна зробити висновки про результати якої-небудь діяльності і про результати дій правил;

• зі зворотним виведенням, що використовується в діагностиці, коли за наявністю відмов або збоїв необхідно виявити їх причину (факт);

Класифікація за стадією існування:

• демонстраційна (реалізується лише частина задач і можна перевірити правильність обраного напрямку);

• дослідницька (розв’язує всі задачі, але ще не тестована);

• діюча (не оптимізована за обсягом пам’яті, за часом виконання);

• промислова (має все, що потрібно для розробника);

• к омерційна, що придатна для користувача.