Іі. Індуктивне умовиведення (ів)

ІВ застосовуються для виведення від окремих фактів до загальних висновків.

В основі ІВ може бути індуктивна резолюція:

1.

2.

Такі схеми застосовуються разом з алгоритмом антиуніфікації.

Правило виведення гіпотези Н із фактів F ( ) індуктивне, якщо з істинності Н випливає F, а обернене хибне.

Основні правила індукції:

1.	Слідування	2.	Можливої підстановки	3.	Суперечливого припущення

Якщо посилання в індуктивній формі обрані правильно, то одержувані з їхньою допомогою висновки можуть бути як істинними, так і помилковими, що залежить від ступеня суб’єктивної впевненості в достатності посилань для одержання висновку. Застосовується оцінка правдоподібності.

Напрямки автоматизації індуктивних процесів формування гіпотез:

1. Створення програмних засобів підтримки процесів ІВ.

2. Методи виявлення закономірностей і формування гіпотез на основі аналізу даних.

В обох напрямках будується модель класу об’єктів. При формуванні понять до моделі висуваються вимоги не тільки розпізнавати класи, але і генерувати конкретні об’єкти, тому до неї включають знакові, структурні та логічні характеристики класів. В основі методів індуктивного формування понять лежить добір сполучення ознак, що характеризують класи позитивних (приклади об’єктів класу) та негативних (контрприклади) об’єктів.

Ііі. Виведення на основі категоріальних знань (вкз)

При застосуванні ВКЗ гіпотези по властивості, зв’язки і стан об’єктів формуються на основі моделей світу або моделей ПГ. Модель світу –відображення в базі знань (БЗ) знань про зовнішнє середовище. Модель ПР – формалізований опис об’єктів і понять ПГ і співвідношень між ними.

Категоріальна модель світу – граф, у якого вершини відповідають категоріям, а дуги подають зв’язки на основі узагальнених відношень між ними. («діє», «є наслідком», «є засобом» та інш.)

Процедура ВКЗ є людино-машинною. В ній чергуються дві основні дій:

Генерація гіпотез системою на основі вкладених у неї категоріальних знань (поняття і зв’язки, що відбивають уявлення про об’єкт моделювання). Гіпотези пропонуються щодо відсутніх зв’язків формованої понятійної моделі, шляхом перенесення в неї зв’язків між категоріями, що відповідають поняттям формованої моделі.

Добір і конкретизація (заміна імен категорій на конкретні поняття) гіпотез експертом.

Процедура повторюється, поки не закінчено аналіз всіх гіпотез про зв’язки понять, введених у формовану понятійну модель.

Контрольні запитання.

1. Поняття виведення за аналогією.

2. Класифікація видів аналогії.

3. Правила встановлення аналогій.

4. Індуктивні умови виведення.

5. Виведення на основі категоріальних знань.

6. Ступінь аналогії об’єктів.

7. Основні правила індукції.

Література.

1. Глибовець М.М., Олецький О.В. Штучний інтелект. –К.: КМ Академія, 2002. –с. 314-338.

2. Ходаков В.Є., Пилипенко М.В., Соколова Н.А. Вступ до комп’ютерних наук. –К.: Центр навчальної літератури, 2005. –с. 105-118.

3. Попов Э.В. Экспертные системы. М.: Наука, 1987.

4. Хейес-Рот Ф., Уотерман Д., Ленат Д. Построение экспертных си­стем. М.: Мир, 1987.

5. Стефанюк В.Л. Некоторые аспекты теории экспертных систем// Известия АН СССР. Техническая кибернетика, 1987. №2. С. 85-91.

6. Поспелов Д.А. Ситуационное управление: Теория и практика. М.: Наука, 1986.

7. Элти Дж., Кумбс Н. Экспертные системы: концепция и примеры. М.: Финансы и статистика, 1987.

8. Искусственный интеллект: Справочник. В 3-х томах. М.: Радио и связь, 1990.

Тема: Концептуальні умовиводи. Дедуктивне виведення.

Мета: Ознайомлення з концептуальними умовиводами (причинами невірогідності концептуальних умовиводів), дедуктивними виведенням (виведенням в продукційних системах, виведенням в умовах невизначеності, виведення в семантичних мережах, виведенням в мережах фрейлів, виведенням в логічних системах).

Перелік питань, що вивчаються.

1. Концептуальні умовиводи (КУ).

2. Дедуктивне виведення.

2.1. Виведення в продукційних системах (ПС).

2.2. Виведення в умовах невизначеності (ВУН)

2.3. Виведення в семантичних мережах(СМ)

2.4. Виведення в мережах фреймів (МФ)

2.5. Виведення в логічних системах (ЛС)

2.6. Метод резолюції