Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
доповідь.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
26.08.2019
Размер:
705.54 Кб
Скачать

IV. Усвідомлення змісту.

— Про К.Білокур можна дізнатися і відвідавши меморіальний музей-садибу в селі Богданівні Яготинського району Київської області, де народилася ху­дожниця. Ця хата донині пам'ятає і маленьку дівчинку Катеринку, що бігала босоніж та весело сміялася, і муки творчості уславленої художниці, і горе та відчай старої жінки, коли не було чим хату протопити, ні на що хліба купити. У цій хаті народилася, прожила все своє життя і померла видатна українська художниця Катерина Білокур. До цього часу збереглися її речі (по­казує фото): прядка, книжки, швейна машинка тощо.

Також збереглися її картини, які можна побачити у музеях, а їх репродукції у фотоальбомах та в Інтернеті, збереглися спогади про неї, за яким написано книжки Володимиром Яворівським («Автопортрет з уяви») та Миколою Кагарлицьким («Катерина Білокур. Я буду художником!»).

А на сьогоднішньому уроці ми прочитаємо листи художниці з книги Миколи Кагарлицького «Катерина Білокур очима сучасників. Спогади, есе, розвідки з архіву художниці».

  • Чи доводилось вам коли-небудь писати листи або одержувати їх?

  • Які почуття у вас виникали, коли ви писали листа? Чому?

  • Що ви відчували, коли одержували листа?

  • Чи хотіли б ви, щоб іще хтось прочитав вашого листа? Чому?

  • Як ви гадаєте, про що зазвичай люди пишуть у листах?

Розповідь учителя про лист як засіб письмового спілкування.

  • Особисті листи — це листи до рідної та близької людини, до друга чи знайомого, до улюбленого співака чи актора.

  • Лист — це спосіб розповісти про своє життя, свої думки, почуття, висловити прохання, подякувати.

«Щоденник подвійних нотаток».

Методика розвитку критичного мислення. Мета: для учнів — бути вдумливими читачами; для вчителя — учити дітей ставити запитання і відповідати на них у процесі читання тексту, глибоко розуміти та аналізувати текст, пропускаючи кожну фразу крізь себе, через особисте розуміння, що сприяє покращенню сприйняття, запам’ятовування та усвідомлення тексту.

Як виготовити щоденник? Учні можуть на уроці накреслити на аркуші вертикальну лінію, що поділить його на дві половинки. Або вчитель заздалегідь підготує його. Він може мати вигляд таблиці:

Цитати

Коментар

Завдання учням: вдумливо прочитати лист, випису­ючи у ліву колонку таблиці ті 2—3 рядки з нього (або вислів, образ), які найбільше вразили, нагадали щось із власного життя, здивували, можливо, щось, із чим вони не погоджуються, тощо; у праву колонку запи­сати свій коментар (думки, асоціації, запитання), які з'явилися, коли вони читали саме ці рядки.

  • Чому саме ці рядки ви виписали?

  • На які думки вони вас наштовхнули? Які за­питання викликали?

Читання мовчки уривка з листа до мистецтвознавця Степана Таранушенка (грудень 1953 р.).

«...А одного разу, та ще і в будень, як підкотило мені до серця, щоб що-небудь намалювати (це ще тоді, як у мене не було олівця)! Сажа і полотнина чиста була. Я намалювала не краєвид, а якихось видуманих птиць. І тоді мені ті мої перші твори такі чудові здалися! Мені було радісно на душі від того, що я таке зуміла видумати! І дивилась на той малюнок, і сміялась як божевільна!.. От мене на тому вчинку і поймали батько й мати. Малюнок мій зірвали, скрутили І кинули в піч, а мене трохи поляскали, а здорово і не били чого-то. І кажуть: «Що ти, скаженюко, робиш? Та, не дай Бог, чужі люди тебе побачать на такому вчинку? То тебе ж тоді ніякий біс і сватати не буде!»

— Про що пише Катерина Білокур у цьому листі? Які почуття у вас виникли під час читання листа? Про що ви думали, коли читали? Яке найважливіше повідомлення у цьому листі?

Учні зачитують виписані рядки та свої враження від прочитаного.

  • Які слова використала художниця у листі, щоб описати подію?

  • Листи завжди відображають мовлення людини, яка їх написала. Як Катерина Білокур говорила у по­всякденному житті, так вона і писала у листах. Тому ми зараз ніби розмовляємо особисто з нею через її листи.

  • З дитинства Катерина мріяла вчитися. Спочатку з батьком і дідом, а потім самотужки опанувала читання у 6—7 років. Але до школи її не віддали — читати і так уміє, а одяг і взуття треба економити. Тому школа для неї залишилася мрією. Батьки вважали, що і малю­вання — це пуста справа. У відчаї Катерина вирішила втопитися у холодній річці (це було восени 1934 року), її врятували і дозволили малювати. Але з того часу вона захворіла на невиліковну хворобу ніг. Коли Катерина підросла, вона вирішила вступити до художнього учи­лища. Ось як вона пише про це у своєму листі.

Читання уривка з листа.

«Вийшла я звідти, а навпроти через дорогу росла якась велика деревина, мабуть, в'яз, то одна вона знає, як я під нею плакала. І в руках малюнки: ніхто і не запитав, як я малюю. А там, у тому чудовім саду, що кругом школи ріс, гуляли молоді люди, певно, сту­денти, а може, і вчителі. От я підійшла і перекинула через огорожу того саду ті свої малюнки. Це з метою, а може, їх побачать чи студенти чи учителі, піднімуть їх і побачать, як хороше вони виконані. От вийде хтось та й погукає на мене: «Гей, дівчино, вернись, приймем тебе в нашу школу, виучим тебе — нехай уже ти будеш художником». Постояла трохи — ніхто не виходить. Я помалу пішла і довго-довго йшла, і все оглядалась, але з храму науки ніхто не вийшов і не погукав мене. То вже такий мене жаль ухопив за серце, що при­йшла на станцію, то не змогла поїзда ждати, а пішла залізницею і пішла, і вже пізно вечором на станцію Ромодан прийшла».

Бесіда з первинного сприйняття тексту.

  • Що вас найбільше вразило у цьому листі?

  • Чому Катерина вирішила кинути свої малюнки за огорожу?

  • Знайдіть слова, що описують стан дівчини, коли її не прийняли в училище.

  • Чому вона пішла пішки, а не поїхала додому?

  • Катерину Білокур не прийняли до училища, тому що в неї не було довідки про закінчення школи. А до школи вона не ходила. Як ви думаєте, чи вчилася вона далі? Де і як вона могла вчитися?

Словникова робота.

— Так, Катерина Білокур вчилася самостійно. Таких людей називають самоуками. Це слово складається з двох частин — сам і учуся — САМОУКА. Так назива­ють людей, які самостійно опановують знання, які не вчаться у навчальних закладах чи під керівництвом педагога.

— Як ви вважаєте, чи легко бути самоукою? «Дискусія. Графічний організатор Т-схема». Методика розвитку критичного мислення. Т-схема — це багатоцільовий графічний організатор для запису бінарних запитань у вигляді великої букви Т, що дає можливість наочно продемонструвати протилежні думки (так — ні) для різнобічного висвітлення певної пробле­ми. Мета: для учнів — визначити, у чому переваги та недоліки самостійного навчання; для педагога — вчити розглядати поняття у суперечностях; удосконалювати вміння учнів формулювати аргументи, закріплювати вміння висловлювати власну думку, спираючись на них. Учням пропонується бінарне запитання (на яке можна відповісти «так» або «ні»).

Учитель розподіляє учнів на групи і пропонує обмі­нятися думками та записати по три аргументи: для одних груп — ті, які б підтверджували позицію «так», для інших — позицію «ні».

Після обговорення у групах проводиться колективне обговорення аргументів з різних позицій.

— Ви висловили різні думки щодо того, чи легко бути самоукою. Давайте прочитаємо, що думала із цього приводу сама К.Білокур.

Читання уривка з листа до художниці Емми Гурович 11 лютого 1948 року.

«Було й до мого часу багато художників-самоуків, але тих доля інакша: їх здібності ще з-за молоду помічали І давали їм допомогу... А мені, бачте, як судилось: що я в той час, як училась, то ні з якими знавцями мистецтва й не зустрілась. І я на матір-природу дивилась і в неї, багатої на фарби, тони й півтони, училася».

  • У кого вчилася Катерина Білокур?

  • Мабуть, тому, що природа стала найголовнішим учителем художниці, її полотна відображають найдивовижніше, що існує у природі, — квіти.

Перегляд репродукцій картин. Читання уривка з листа вчителем (під час демонстрації картин на слайдах).

«А як прийде весна, то зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть! Ой, як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а то ще чудовіша, та начебто посміхаються до мене, так, ніби промовляють: «Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?» То я все на світі забуду, та й знов малюю квіти... бо із квітів картинки красиві. Ой і які ж ви гарні, квіточки мої, діточки, красунечки ви мої. Я на вас ніколи не надивлюся, я на вас не налюбуюся».

  • Як ставилася Катерина Білокур до квітів?

  • Як ви думаєте, чому?

Робота у групах. Складання картин із частин. «Позли».

Картини розрізані так, як позли. Завдання: скласти картину, роздивитися її та назвати квіти, що на ній зображені.

  • Які квіти зображено на картинах К. Білокур?

  • Чи їх легко впізнати?

  • Наскільки вони схожі на реальні квіти?

— Чим, на вашу думку, відрізняються? Багаторівневе опитування.

ІІІ рівень — «запитання на аналіз і синтез».

Запитання на аналіз спрямовані на поділ матеріалу (об 'єкта) на складові до такого стану, щоб була зрозуміла його структура: усвідомлення принципів організації; ви­окремлення частини Із цілого; визначення взаємозв'язків між: ними; принципів організації цілого; пошук помилок і недоліків у логіці міркування; знаходження розбіжностей між фактами і наслідками; порівняння об 'єктів; виділення прихованих задумів; оцінювання значимості даних.

  • Перед вами три картини, всі вони називаються однаково — «Жоржини», тому що на них зображено ці квіти. Одна з них належить пензлю К.Білокур. Знайдіть її.

  • За якими ознаками ви її впізнали?

  • У кожного художника своя манера малювання. Давайте побуваємо у творчій майстерні Катерини Білокур і більше дізнаємося про її особливий почерк.

Розповідь про художню манеру К.БІлокур.

— Творчою майстернею художниці завжди була оселя та город. Вона любила малювати з натури. У дитинстві К.Білокур малювала вуглинкою на полотні, потім навчилася самостійно виготовляти фарби з буряків, калини, бузини, цибулі, різних трав і малювала ними на картоні чи фанері. Найбільше художниця любила писати олійними фарбами. Але вони були задорогі, тому вона не дозволяла собі їх витрачати марно.

Пензлі (подібні до голки) робила сама з вишневої гілочки, бляшанки, котячої шерсті чи ховрашиних волосків. Вибирала з хвоста котика волоски довжи­ною 9, 12 чи 36 мм. Для кожної фарби у неї був свій пензлик. Вважала, що від тоненьких пензликів — тонкі й ніжні лінії, якими легше створювати тони і напівтони.

Коли в Білокур композиція розросталася і виходила за раму — ситуація, у котрій будь-який професіонал просто перекомпонував би роботу, художниця чинила досить дотепно: знімала полотно з підрамника та при­шивала до записаного ґрунтованого полотна шматки неґрунтованого або ґрунтованого самотужки, із по­рушенням технології, полотна. Причому пришивала великими, грубими нитками, не маскуючи швів. Таких «дошитих» робіт у її доробку кілька: «Квіти, яблука, помідори», «Снідання», «Пшениця, квіти, виноград» та інші.

  • Як ви думаєте, чи завжди у К.Білокур виходило намалювати все так, як вона цього хотіла?

  • Що вона відчувала, коли у неї щось не виходило? Чому ви так думаєте?

  • Уявіть, що вона робила у таких випадках.

  • Давайте запитаємо про це у самої Катерини Білокур, прочитавши уривок із її листа.

Читання уривка з листа.

«Вечорами пряду, а вдень учуся малювати. Малю­вання виходить грубе. Очі мої і серце вимагають чогось кращого, а рука ще не звикла слушать волю розуму мого і взводила таке — хто й зна що. А я від цього сердилась, хватала мою невдалу роботу, рвала, кидала, топтала, а потім обдумувалась: збирала, склеювала, плакала над нею — і знов же над нею заходжувалась працювати».

  • Як відбувалося самостійне навчання Катерини Білокур?

  • Зачитайте дієслова, що описують стан художниці, коли вона була незадоволена роботою.

— Чи були у вашому житті випадки, коли ви чинили так само, як художниця?

  • Як ви гадаєте, що допомагало Катерині Білокур знову й знову повертатися до роботи? Які слова листа про це свідчать?

Перегляд пейзажів, натюрмортів та графічних робіт художниці.

— К.Білокур малювала не тільки квіти. Зараз ми розглянемо іще кілька її полотен. Зверніть увагу нате, що на них зображено, і спробуйте назвати жанр об­разотворчого мистецтва, до якого належать ці картини. Доведіть свою думку.

Демонструються картини:

  • пейзажі: «Колгоспне поле» (1948—1949); «Хата в Богданівці» (1955); «Гай» (1955); «За селом» (1956);

  • натюрморти: «Гарбуз, морква, квіти» (1951); «На­тюрморт» (1960); «Богданівські яблука» (1958—1959); «Сніданок»;

• портрети: автопортрети (1950, 1955, 1957). Діти визначають жанр картин і називають його ознаки.

— А ці портрети називають не просто портретами, а автопортретами. Як ви вважаєте, чому? (Автопор­трет — це портрет художника, скульптора, виконаний ним самим.)

— Подумайте, чому пейзажі та натюрморти К.Білокур кольорові, а автопортрети чорно-білі?

Розповідь учителя про графічні роботи К.Білокур.

— Автопортрети 1950, 1955, 1957 років виконані в техніці графіки.

Графіка — це вид образотворчого мистецтва, основ­ним зображальним засобом якого є малюнок, викона­ний на папері, тканині тощо олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відтиснутий на папері зі спеціально виготовленої форми.

Катерина Білокур вважала, що тільки полотна, написані фарбою, є справжніми картинами. А одного разу після відвідування Київського музею Т.Г.Шевченка вона зізнавалася: «А я й не знала, що малюнки олівцем — то цінність, їх треба берегти, не вважала їх за мистецтво. А виявляється, то й назву свою має — графіка! А й ж усі свої малюнки викидала! Нащо ж так робила?»

Попри те, що деякі роботи художниці назавжди втрачені, більшість із них збереглися до нашого часу, і ми їх можемо побачити у музеях.

Розповідь учителя про вшанування пам'яті К.Білокур.

— Сьогодні у Яготинському історико-краєзнавчому музеї розгорнуто дві експозиції з ЇЇ живописною та графічною спадщиною, а в Державному музеї укра­їнського народного декоративного мистецтва у Києві є великий «білокурівський» зал, у якому зібрано найкращі її творіння.

Композитор Леся Дичко 1983 року створила балет «Катерина Білокур».

Поставлено однойменний телеспектакль (1980), до­кументальний фільм «Чарівний світ Катерини Білокур» (1986) та художній двосерійний фільм «Буйна» (1989).

— А ще ви можете прогулятися вулицею К.Білокур у Києві.

Рефлексія.

Написання сенкана (методика розвитку критичного мислення).

— Під час складання сенканів необхідно дотриму­ватись наступних правил:

  1. Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звісно, це іменник).

  2. Другий рядок являє собою опис теми, який складається з двох слів (два прикметники).

  3. Третій рядок виражає дію, пов'язану з темою, і складається із трьох слів (три дієслова або конструкція «який + два дієслова»).

  4. Четвертий рядок є фразою, яка складається із чотирьох слів і виражає ставлення до теми.

  5. Останній рядок (перефразування сутності) скла­дається з одного слова-синоніма, який також передає сутність теми.

Зразок:

Катерина Білокур. Наполеглива, талановита. Творила, працювала, страждала. Люблю її дивовижні картини. Гордість України.

Публікація.

— Помістіть свої вірші на аркуш із намальованою квіткою. От ми з вами й створили класну газету «Ка­терина Білокур. Вірші про художницю».

Учні прикріплюють власні вірші на аркуш, за бажан­ням читають їх усьому класу.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.