Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екон. підпр..doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
1.7 Mб
Скачать

1. Підприємство як суб'єкт господарювання.

Поняття, цілі та напрямки діяльності підприємств. Правові основи функціонування підприємств в Україні

Підприємство – це організаційно виокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги.

До характерних особливостей підприємства слід віднести наступне:

- економічна відокремленість

- технологічна відокремленість

Наприклад, підприємство водопостачання не залучає до виробничого процесу інше підприємство для подачі води, яку вони підняли насосними станціями у мережу.

- юридичне оформлення відокремленості

- участь у суспільному розподілі праці

Типовими умовами діяльності підприємства у ринковому середовищі є:

А) самостійне здійснення відтворювального процесу;

Б) повна економічна відповідальність за результати своєї діяльності;

В) прибуток, який є головним джерелом коштів для розвитку підприємства;

Г) підприємство конкурує з іншими підприємствами;

Д) економічна допомога держави носить локальний, винятковий характер.

Основні властивості підприємства:

1. Назва, товарний знак;

2. Сформована система обліку, звітності, самостійний баланс;

3. Власна організаційна побудова, матеріально-механічна база, персонал;

4. Властиві підприємству організації;

5. Режим роботи і організація праці;

6. Розрахунковий рахунок в банку, печатка;

7. Юридична самостійність і відповідальність.

Правові основи функціонування поділяються:

1. загальнодержавні – Закон України Про підприємство в Україні , Закон України Про підприємницьку діяльність , Закон України Про господарські товариства , Господарський Кодекс.

2. на рівні підприємств – установчий договір, статутний колективний договір.

Всі підприємства в Україні підпорядковуються також дії усіх законів і нормативних актів, положень, інструкцій.

2. В основі діяльності підприємства лежить головна ціль (місія підприємства) – виробництво певної продукції(робіт послуг) з метою отримання прибутку. Місія підприємства підпорядковується системі цілей підприємства.

Головну мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, називають місією. Місією сучасного підприємства вважають виробництво продукції (робіт, послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимального прибутку

Діяльність підприємств в Україні регламентується Законом України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. з подальшими змінами та доповненнями.

Закон України “Про підприємства в Україні” складається з 7 розділів:

1. Загальні положення.

2. Створення підприємств і порядок його реєстрації.

3. Майно підприємства.

4. Управління підприємством і самоврядування трудового колективу.

5. Господарська, економічна та соціальна діяльність підприємства.

6. Підприємство й держава.

7. Ліквідація та реорганізація підприємства.

Рис. 1. Підприємство як ціле орієнтована система

Матеріальні цілі – це досягнення певного обсягу продукції (робіт, послуг), асортименту продукції, якості. Матеріальні цілі відображаються у виробничій програмі підприємства чи стратегії.

Вартісні цілі – це досягнення в майбутньому певних фінансових показників: доходів, витрат і прибутку. Вони також передбачають досягнення певних показників капіталу, його структури (власний чи позичковий), ліквідності, рентабельності.

Соціальні цілі – це бажані в майбутньому взаємовідносини підприємства з:

- працівниками підприємства: зарплата, ін. виплати, тривалість робочого тижня, відпусток, право на лікування, умови праці і відпочинку;

- взаємовідносини підприємства і держави: сплата податків, захист навколишнього середовища, дотримання законодавства.

Напрямки діяльності підприємства:

1. виробнича діяльність(виробництво продукції, робіт, послуг);

2. матеріально-технічне забезпечення;

3. маркетингова діяльність;

4. комерційна діяльність;

5. економічна діяльність;

6. інноваційна діяльність;

7. соціальна діяльність;

8. після продажний сервіс.

Кожне підприємство формує свою політичну діяльність, світовий імідж на ринку і може визначати вищі цілі:

– збереження здорового ринкового функціонування;

– збереження вільного демократичного устрою;

– застосування прогресивних, нешкідливих технологій;

– захист оточуючого середовища, збереження національного багатства.

Класифікація підприємств та її практичне значення

Для забезпечення ефективної діяльності в сучасних умовах, кваліфікованого управління підприємствами важливою є повна класифікація підприємств за певними ознаками.

Класифікація підприємств – це їх угруповання за певною ознакою (табл. 2.1).

Класифікаційні ознаки

Види підприємств

Мета й характер діяльності

комерційні (які мають прибуток некомерційні (доброчинні, освітянські, медичні, наукові та підприємства невиробничої сфери)

Вид діяльності

Завод, банк інститут контора агентство магазин фірма тощо

Форма власності майна

приватні (індивідуальні та сімейні)

колективні комунальні державні

Національна належність капіталу

національні закордонні

змішані (спільні)

Правовий статус і форма господарювання

одноосібні кооперативні (виробничі та споживчі) орендні господарські товариства (повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне, акціонерне товариство)

Галузево-функціональний вид діяльності

промислові сільськогосподарські

будівельні транспортні

торгові виробничо-торгові

торгово-посередницькі

інноваційно-впроваджувальні

лізингові банківські

страхові туристичні

житлово-комунальні

Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування

головні дочірні

асоційовані філії

Інтеграційні форми підприємств та організацій

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися і функціонувати два типи об’єднань підприємств та організацій (інтеграційних утворень):

- добровільні (рис. 2.2),

- інституціональні.

Інституціональні об’єднання – підприємства, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами чи Кабінетом Міністрів України: виробничі, науково-виробничі, науково-технічні, виробничо-торговельні об’єднання (комплекси, центри).

Рис. 2.2 - Форми добровільних об`єднань підприємств та організацій

Як свідчить світовий та вітчизняний досвід господарювання за умов ринкової економіки, підприємства та інші первинні суб’єкти господарювання можуть створювати різні за принципами й цілями добровільні об’єднання.

Розглянемо окремі типи організаційних структур, найбільш роз-повсюджених у вітчизняній ринковій та розвинутій економіці.

Господарські асоціації – договірні об’єднання підприємств і організацій, які створюються для спільного виконання однорідних функцій та координації загальної діяльності. Асоціації належать до м’яких форм об’єднання, мінімально обмежуючи дії членів асоціації, які входять до них. Учасники асоціації володіють правом входити до будь-яких інших асоціацій.

Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної ко-ординації господарської діяльності. Асоціація може координувати загальні розробки й дослідження, надавати учасникам послуги, зде-більшого юридичні (консультації з питань правового регулювання підприємницької діяльності, включаючи експортно-імпортні операції, кредитування); інформаційні (забезпечення учасників ринковою інформацією, рекламою, інформацією технічних розробок, промис-ловими стандартами і статистикою), а також інші (пошук нових рин-ків тощо). Асоціація набула поширення як один з провідних видів збуту, сфер споживання, розробки і встановлення стандартів асоціа-ції з питань галузевих класифікаторів якості, надійності, умов праці, рівня кваліфікації працівників господарських об’єднань, оскільки є універсальним способом ведення спільної діяльності (Асоціація «Меблідеревпром»).

Корпорація – це акціонерне товариство, що поєднує діяльність декількох фірм для досягнення спільних цілей. Як юридична особа, корпорація несе відповідальність за боргами і податками за всі під-приємства, які входять до її складу, і є самостійним суб’єктом під-приємницької діяльності («Богдан», «УкрАвто» — ZAZ, ROSHEN).

Трест – форма об’єднання підприємств однієї або декількох галузей, при якій підприємства, які входять до складу об’єднання, втрачають господарську і виробничу самостійність, а управління здійснюється централізовано (ВАТ трест «Київміськбуд–1», ОАО «Трест Житлобуд–1», ЗАТ «Трест Стахановшахтобуд»).

Концерн – багатогалузевий комплекс підприємств, в якому структурні одиниці зберігають свою виробничу і господарську са-мостійність, але підпорядковуються єдиному керівництву шляхом контролю (General Motors, Ford Motor, DaimlerChrysler, Концерн «Стирол»). В Україні концерни створюються на базі великих дер-жавних підприємств і об’єднань.

Консорціум – форма тимчасового об’єднання підприємств з ме-тою вирішення конкретних завдань і проблем, здійснення великихінвестиційних, науково-технічних, соціальних, екологічних проектів. Підприємства, які входять до консорціуму, зберігають повну само-стійність, підпорядковуючись спільному керівництву лише в частині діяльності, що стосується цілей консорціуму (консорціум «Трансма-гістраль», «Газотранспортний консорціум», консорціум банків АКІБ «УкрСиббанк» та АКБ «ХФБ Україна»). Консорціум – це потенційно ефективний організаційно-структурний спосіб тимчасової інтеграції кадрів, потужностей, матеріальних та фінансових ресурсів.

Фінансово-промислова група (ФПГ) – це комплекс різногалу-зевих виробничих підприємств (промислових, транспортних, буді-вельних, наукових) і фінансових інститутів (банків, страхових ком-паній, інвестиційних фондів), які об’єднані спільністю економічних і фінансових інтересів і здійснюють скоординовану господарську та інвестиційну діяльність з метою збереження домінуючих позицій на ринку (фінансово-промислова група Технології енергозбереження, ЗАО «ФПГ Енергоконтракт», ВАТ ФПГ «ДОНСІЛЬМАШ»).

Синдикат – об’єднання підприємств однієї галузі з метою збу-ту продукції. Ці об’єднання сприяють усуненню зайвої конкуренції між підприємствами (алмазний синдикат «Де Бурс», національний телевізійний синдикат, синдикат цукрозаводчиків).

В Україні поряд із добровільними створюються й функціонують інституціональні об’єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосе-редньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібні об’єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), продукування, реалізації та післяпродаж-ного сервісного обслуговування виробів тривалого використання.