14.Матеріально-технічне забезпечення виробництва

При створенні готового продукту потрібні різного роду матеріальні ресурси. Підприємства, випускаючи різноманітну по видах продукцію, споживають при їх виробництві широку номенклатуру матеріалів.

Велика роль в поліпшенні використання матеріальних ресурсів підприємств належить системі матеріально-технічного забезпечення (МТО) виробництва

Основною метою раціональної організації матеріально-технічного забезпечення виробництва є своєчасне задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю. Вона співпадає з метою постачальницької логістики. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити цілий ряд завдань : виявити номенклатуру споживаних у виробництві матеріальних ресурсів; забезпечити точну відповідність між кількістю постачань і потребами в них; витримувати обгрунтовані терміни закупівлі матеріалів і напівфабрикатів; дотримувати вимоги виробництва за якістю матеріалів; забезпечувати своєчасну доставку матеріалів у виробничі підрозділи і на робочі місця (рішення цієї задачі забезпечується за рахунок координації і інтеграції робіт по матеріально-технічному забезпеченню виробництва, раціональній організації складського і транспортного господарств поліграфічного підприємства).

Зміст робіт, що виконуються для їх реалізації в ході матеріально-технічного забезпечення виробництва на підприємствах :

Планування:

Визначення потреби усіх видів матеріальних ресурство для виробництва продукції;

Планування періодичності відновлення виробничих запасів;

Розрахунок оптимальної величини виробничих запасів;

Нормування витрати матеріалів;

Встановлення оптимальних господарських зв'язків з постачальниками атеріалів;

Розробка графіків постачання МР у виробничі підрозділи

Організація:

Укладення господарських договорів з постачальниками і організація доставки МР на склади поліграфічного підприємства;

Організація складування і зберігання матеріалів на підприємстві;

Організація доставки МР у виробничі підрозділи

Облік, контроль і аналіз :

Своєчасне заповнення лімітних карт, групових і разових вимог на відпустку матеріалів із складу;

Kонтроль дотримання термінів постачань матеріалів на підприємство;

Kонтроль якості матеріальних ресурсів на момент доставки його на поліграфічне підприємство;

Аналіз оптимальності вибору господарських зв'язків з постачальниками;

Kонтроль і аналіз рівня виробничих запасів, виявлення наднормативних запасів;

Аналіз виконання лімітів і норм витрачання матеріалів.

Матеріально-технічне забезпечення здійснює комерційна служба підприємства, яку очолює заступник директора по комерційним питанням. Йому підпорядковані, в свою чергу, начальник відділу МТЗ.

Функції відділу МТЗ:

1. Визначення потреб підприємства в матеріально-технічних ресурсах.

2. Знаходження джерел покриття цих потреб.

3. Організація отримання матеріальних ресурсів.

4. Організація зберігання і видачі на виробництво матеріальних ресурсів.

5. Контроль за правильним використанням матеріальних ресурсів.

1-ша функція. Потреба у матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному залежно від їх призначення.

1) Кількість технічних засобів, тобто машин і устаткування обчислюється при проектуванні виробничих систем.

2) Розрахунки потреби у матеріалах є регулярними і здійснюються по єдиній методичній основі.

Кількість матеріалів, яку слід закупити, обчислюється за формулою:

Мп = Мв + Мз.к. + Мз.п.

де Мв - витрати матеріалів за розрахунковий період,

Мз.к., Мз.п. - перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Величина Мн.в. обчислюється тоді, коли істотно змінюються залишки незавершеного виробництва. Обчислення її проводять по-різному, залежно від широти номенклатури продукції і величини норми. При обмеженій номенклатурі продукції й великих нормах витрат визначається зміна кількості виробів у незавершеному виробництві і її помножують на норму витрат на один виріб. В інших випадках величина Мн.в. обчислюється приблизно, виходячи із зміни незавершеного виробництва у вартісному вимірі й витрат матеріалів на грошову одиницю за минулий рік.

Так підраховуються витрати на виробництво продукції основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів і тих допоміжних матеріалів, які нормуються на окремі вироби. Витрати матеріалів на допоміжні і обслуговуючі процеси обчислюються як добуток обсягу робіт або кількості об'єктів обслуговування на норму витрат.

Об'єктами нормування витрат матеріалів у цих випадках можуть бути:

1) час роботи устаткування (мастильні, охолоджуючі матеріали, енергія),

2) тонно-кілометри перевезень (матеріали для обслуговування транспортних засобів),

3) одиниця ремонтоскладності устаткування (матеріали для ремонту, запасні частини),

4) кількість працюючих (спецодяг, спецхарчування тощо).

2-га функція. Існують дві класичні форми МТЗ:

1) децентралізоване постачання,

2) централізоване постачання.

Децентралізованим називається забезпечення виробництва матеріальними ресурсами через товарну біржу, або по бартерним угодам, а також за рахунок місцевих і внутрішніх джерел.

Централізованим - забезпечення виробництва матеріальними ресурсами згідно плану по нарядам вищестоячих організацій.

3-тя функція. Отримання матеріальних ресурсів здійснюється по 2-м видам:

1) транзитне забезпечення,

2) складське.

Транзитним називається забезпечення, при якому матеріали поступають від постачальника до споживача безпосередньо, обходячи постачальні бази.

Складським називається постачання, при якому матеріали передаються від постачальників на бази, а потім вже до споживачів, тобто має місце перевантаження МТЗ.

4-та функція. Організація зберігання і контроль за використанням.

Інтервали поставок матеріалів на підприємств та інтервали їх використання часто не співпадають, багато з них надходять у виробництво безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба у запасах матеріалів.

За призначенням запаси поділяються:

1) поточні,

2) підготовчі,

3) страхові.

Поточний запас забезпечує роботу підприємства у період між двома черговими надходженнями партій матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою.

Максимальний поточний запас (Мз. пт. max) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома поставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто

Мз. пт max = Mд • tн

де Мд - середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі;

tн - інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання матеріалів, їх сезонної заготівлі або сезонного транспортування.

Підготовчий запас створюється у тих випадках, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розкрою, правки тощо).

Мз. пд. = Mд • tn

де tn - час на підготовку матеріалів у днях.

Строковий запас потрібний на випадок ймовірної затримки надходження чергової партії матеріалів.

Мз. стр. = Mд • tm

де tm - час термінового поповнення запасу в днях або при стандартних інтервалах постачання - середнє відхилення від нього.

Таким чином, загальний запас матеріалів становить:

Максимальний Мз мах = Мд • (tн + tn + tm)

Мінімальний Мз міn = Мд • (tn + tm)

Середній Мз мах = Мд • (tн/2 + tn + tm)

Важливе значення для підтримки поточних запасів на належному рівні має система їх регулювання. На вибір системи регулювання запасів впливає ряд факторів і в першу чергу величина

1) потреби в матеріалах,

2) регулярність запуску у виробництво,

3) форма постачання тощо.

Регулювання запасів може здійснюватись за системами:

1) „максимум-мінімум”,

2) „стандартних партій”,

3) „стандартних інтервалів” та ін.

У нас найбільш відома система „максимум-мінімум”, згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижче їх мінімальної величини, а після надходження чергової партії не були більші за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається при такій величині поточеного запасу, за час витрат якої замовлений матеріал надійде.

Ця величина запасу називається „точкою замовлення” (Мз.з.) і обчислюється за формулою

Мз.з. = Мз.пд. + Мз.стр. + Мд. + Мд.•tз,

де tз - час в днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Інші системи регулювання запасів, як це видно з їх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або їх інтервал.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одного боку збільшення запасів внаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію ймовірного псування і втрат. Ці витрати і втрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно транспортно-заготівельні витрати, бо останні переважно мало залежать від величини поставки, а в більшій мірі обумовлені їх кількістю (витрати на оформлення, пересилку документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо).