Ведення
Знання історії управління грає велику роль у формуванні професійної свідомості менеджера, розвитку в нього почуття відповідальності, навичок стратегічного і широкомасштабного мислення.
Кожне століття наприкінці підбиває підсумки і замислюється про майбутнє. І хоча ясно, що кордони століть умовні, від спокуси чергового прогнозу важко втриматися. Та й обставини підштовхують цьому. Все говорить про швидких глибоких перервах.
Для початку задумайтеся над одним питанням. Якби вас попросили скласти список найбільших відкриттів століття, винаходів, що змінили наше життя, тих, без яких ми вже не уявляємо свого існування, що б ви в нього включили? Напевно ви б назвали двигун внутрішнього згоряння, напівпровідники, сучасні медичні препарати, можливо, інтернет. Безсумнівно, всі ці речі важливі. Але я вважаю найважливішим відкриттям останніх ста років менеджмент. На перший погляд, це звучить дивно, адже ми рідко думаємо про менеджмент як про винахід. Ми розглядаємо його з погляду інструментів і методів, які використовуємо, щоб об'єднати людей, мобілізувати їх, організувати свої ресурси і зробити продукт, тому менеджмент - дійсно винахід.
Давайте трохи заглибимося в історію. Повернемося на 125 років тому в 1890 рік. Потрапивши в Америку, Німеччину, Британію, в будь-яку іншу країну з тих, які тоді називали розвиненим світом. Ви б виявили, що близько 90% людей було зайнято в сільському господарстві. А середня чисельність робітників на фабриках становила менш ніж чотири людини. Це були дуже дрібні і замкнуті організації, таким був мир в 1890-х. А потім в період, що дорівнює приблизно зміні одного покоління, все кардинально змінилося. До 1915, через 25 років, Ford Motor Company виробляє понад півмільйона автомобілів в рік, US Steel стає першою компанією в світі, що має ринкову капіталізацію $ 1млрд. В той короткий проміжок історії, всього за одне покоління, були винайдені майже всі інструменти сучасного менеджменту: оплата за результатами праці, бюджетування капіталовкладень, проектування робочих завдань, бренд-менеджмент. Майже всі інструменти і методи, які організації по всьому світу вважають сьогодні цілком прийнятними, були винайдені до 1920 року. І більшість з них були винайдені людьми, народженими в середині 19 століття. Назвемо це Менеджмент 1.0. По суті, якщо ви проаналізуєте еволюцію менеджменту за останні сто років, то виявите, що вона рухалася за класичною кривою технологічного розвитку. Спочатку з'явилася безліч новинок, сформувався новий образ мислення, потім їх ставало все менше і менше, і темп еволюції став сповільнюватися. І якби ми повернулися на 50-60 років назад, то помітили б, що за минулий час наші технології менеджменту практично не змінилася. У багатьох сенсах принципи, інструменти і методи, якими ми користуємося в своїх компаніях, є спадщиною колишніх керівників компаній, аналітиків, експертів.
Сучасні концепції менеджменту та їх проблеми
Для сучасного етапу розвитку теорії та практики менеджменту визначальним є концептуальний підхід на основі взаємного погодження принципів та інструментів управління. Сучасні концепції менеджменту можна звести до трьох підходів ( теорій) : синергетичний підхід, теорія ігор, теорія хаосу. [2]
Концепція (від лат. conceptio — сприйняття) — система поглядів на певне явище; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ, основна ідея будь-якої теорії[8].
Синергетичне управління базується на таких положеннях:
існують спектри можливих майбутніх станів, і тому завдання управління полягає у виборі найкращого з доступних варіантів;
хоча шляхів розвитку може бути багато, але їх кількість скінченна;
у процесі управління необхідно враховувати не тільки стан зовнішнього середовища, а й власні тенденції еволюції системи;
головним є не сила (інтенсивність, тривалість) управлінського впливу, а його правильна топологія (просторова та часова) і узгодженість із власними тенденціями розвитку системи.
Таким чином, сутність синергетичного підходу до ефективного управління системою полягає в тому, що він орієнтований не на зовнішні властивості, не на цілі та сподівання суб’єкта управлінської діяльності, а на внутрішні властивості системи, її власні закони еволюції та самоорганізації. При цьому увага приділяється погодженості управлінського впливу із власними тенденціями динаміки системи.[9]
За допомогою теорії ігор підприємство має можливість передбачити ходи своїх партнерів, і конкурентів. Складний інструментарій варто використовувати лише за прийнятті принципово важливих стратегічних рішень. Останніми роками значення теорії ігор істотно зросла у багатьох областях економічних та соціальних наук. У економіці вона застосовна як на вирішення загальногосподарських завдань, але й аналізу стратегічних проблем підприємств, розробок організаційних структур і систем стимулювання.
Від початку дана теорія претендувала на опис раціонального поведінки після ухвалення рішень у взаємозалежних ситуаціях, що вирізняло більшості актуальних негараздів у економічних та соціальних науках. Такі тематичні області, як стратегічне поведінка, конкуренція, кооперація, ризик та невизначеність, є ключовими теоретично ігор й безпосередньо пов'язані з управлінськими завданнями.
Перші роботи з теорії ігор відрізнялися спрощеністю припущень і високим рівнем формальної абстракції, що робив їх малопридатними для практичного використання. Останні 10 – 15 років становище різко змінилося.
Бурхливий прогрес у промисловій економіці показав плідність методів ігор прикладної сфері.
Останнім часом ці методи проникнули й у управлінську практику. Не виключено, що теорія ігор поруч із теоріями трансакційних витрат і “патрон – агент” сприйматиметься як найбільш економічно обгрунтований елемент теорії організації.
Слід зазначити, що у 80-ті роки М. Портер узвичаїв деякі ключові поняття теорії, зокрема такі, як “стратегічний хід” і “гравець”. Щоправда,експлицитний аналіз, пов'язані з концепцією рівноваги, у разі ще був відсутній.
Формально, теорія хаосу окреслюється вчення про складних нелінійних динамічних системах. Під терміном складні те й розуміється, а під терміном нелінійні розуміється рекурсія і алгоритми вищої математики, і, нарешті, динамічні — означає мінливі і не періодичні. Отже, це вчення про постійно змінюються складних системах, заснований не математичних концепціях рекурсії, у вигляді чи рекурсивного процесу чи набору диференційних рівнянь, моделюючих фізичну систему. Насправді, майже будь-яка хаотична система то, можливо змодельована — ринок цінних паперів породжує криві, які можна легко аналізувати, на відміну точних співвідношень.
Перманентним станом самоорганізованого підприємства стає гетерархія – здатність створювати у міру появи проблем їхнього рішення тимчасові ієрархічні структури, які розпадаються після усунення труднощів. Самоорганізація є цілеспрямованим процесом, хоч і має природний характер, сприймається як спочатку закладене властивість будь-який системи. Формування нового досвіду під час взаємодії із зовнішнього середовищем призвело до появи концепції самонавчальної організації, запропонованої П.Сенджем 1990-гог. Синергетичний підхід ,щодо справи, спирається до процесів самоорганізації під управлінням корпоративним досвідом. Нині у вітчизняній практиці самонавчаємі підприємства також починають розглядатися як нова стратегія отримання конкурентних переваг. Застосування синергетичного підходу доцільно ще й з тій причині, організація як інструмент бізнесу починає вичерпувати свої можливості, підрозділи, складові її структуру втрачають своє системоутворююче значення, цим організація поступово зливається із зовнішнього середовищем. Через те, що розпадається структура, саме вона становить собою основний атрибут організації, як системи, то перестає існувати і організація як така. Їй змінюють приходить новий інструмент підприємницької діяльності, який отримав назву бізнес-системи.. Ця якісно нову систему подається як бізнес-простір, що у своє чергу входить у соціокультурну середу. Втрачається поняття про кордони організації, зовнішня середовище перестає бути зовнішньої, а стає простором існування й функціонування бізнес-систем, які взаємопроникають один одного. Поява принципово суб'єкта підприємництва унеможливлює використання традиційних підходів для її управлінню, притаманних класичних управлінських шкіл. Синергетичний підхід віднаходить своє застосування в управлінні корпорацією забезпечивши ефективності і узгодженості взаємодії фірм, які входять у фінансово-промислову групу. Рішення проблеми формування системи взаємовигідних відносин між окремими підприємствами корпорацій у оптимальному розподілі синергетичного ефекту, що може забезпечити баланс інтересів всіх вхідних щодо самостійних господарських ланок і стимулюватиме внутрішньокорпоративне і внутрішньофірмове підприємництво.
Важливим кроком у розвитку методології сучасної науки стало формування “теорії хаосу”. Основним "каталізатором" теорії хаосу були дослідження ученого-метеоролога Э.Лоренца. Замість спробувати пояснити, як порядок вписується у частині системи, наголошується те що, як порядок є наслідком взаємодії цих частин у цілому. Відомий теоретик у сфері управління Л.Гьюлик у середині 1960-х років писав з цього приводу, що, по-перше, люди й не такі й прості, як машини; по-друге, менеджерам має справу лише з конкретними працівниками, але й цілими групами, де діє дуже багато соціальних, чинників, що й важко навіть виявити, що вже казати у тому, аби достеменно виміряти їхньої величини і значимість; по-третє, чинники довкілля незліченні. Тому теорію управління й одержують результати наукових досліджень про слід розглядати не як абсолютну істину, бо як інструменти. Вони допомагають менеджеру передбачити, що може свідчити, цілком імовірно, статися, сприяючи цим прийняттю правильнішого рішення. Створення моделі економічної поведінки – нелегке завдання. Хоча програмістам потрібно лише змоделювати прості “малюнки” поведінки окремих агентів, і потім дати можливість самоорганізації доробити решта, тим щонайменше не легко зрозуміти, які саме “малюнки” поведінки приведуть до створення моделі, точно що відбиває реальність. Поки що дослідники інституту Santa Fe не створили переконливу комп'ютерну версію економіки загалом. Разом про те вважають, що, виходячи з теорії хаосу зможуть точно змоделювати всю економіку, а комп'ютерну систему міг би бути використана як "модель польоту" до ухвалення економічних рішень. Така програма допомагала б розрахувати ймовірність циклів розквіту й занепаду, створити модель слідства проведення тій чи іншій політики уряду, зазначити то, які зміни у поведінці споживача чи продавця можуть призвести до більш сприятливим розвитку економіки.
Отже, у сучасних умовах управління підприємством потребує абсолютно нового концептуального підходу до організації та поглибленні нової управлінської парадигми, яка відрізняється від концепцій, притаманних попередніх управлінських шкіл. Акцент у новій управлінської парадигмі робиться самоорганізацію. Синергетичну концепцію й синергетичний підхід до процесу становлення та розвитку організації мають стати нової парадигмою управління сучасної промисловістю. Синергетичний підхід домінує і за формуванні стратегії для підприємства і здійснення стратегічного планування. З огляду на здатність підприємства до самоорганізації, можна перейти на якісно нового рівня формування стратегії: управляти не підприємством, яке здатність до самоорганізації.