9. Насосні підстанції

При складному рельєфі місцевості, з великою різницею геодезичних відміток, часто з’являється необхідність зведення в теплових мережах насосних чи дросельних підстанцій на зворотньому і подаючому трубопроводах.

Питання про необхідність насосних підстанцій вирішується в процесі розробки графіку тиску. Насосна підстанція на зворотньому трубопроводі потрібна для зниження тиску у кінцевих абонентів до допустимої межі.

Підстанція на подаючому трубопроводі потрібна для підвищення існуючого перепаду тисків у кінцевих абонентів й зниження тиску у користувачів, які знаходяться у джерела теплоти.

Підстанцію на зворотньому трубопроводі розміщують так, щоб тиск у абонентів за підстанцією ( за рухом води ) не перевищував допустимих значень.

Місце розміщення підстанції на подаючому трубопроводі вибирають виходячи з умов забезпечення абонентів необхідним тиском.

Для запобігання недопустимо високого тиску у абонентів на зворотній магістралі встановлюють дроселюючий орган (регулятор тиску до себе).

Напори підкачуючих насосів беруть з графіків тиску.

Подачу насосів визначають за витратою води з мережі в місцях їх установки.

10. Підбір мережевих, підкачуючих і підживлюючих насосів

Подачу насосів розраховують так:

мережевих і підкачуючих для закритих систем теплопостачання в опалювальний період- за сумарною розрахунковою витратою води ( 6.12 ) при k₄ = 1.4;

підкачуючих на зворотньому трубопроводі по (6.9) при k₃ = 0.6;

мережевих і підкачуючих для закритих систем теплопостачання в неопалювальний період по (6.11).

Напір мережевих насосів:

Н_с.н = Н_и.т + Н_п + Н_о + Н_а - Н_п.н + Н_д , (10.1)

де Н_и.т - втрати напору в підігрівальній установці джерела теплоти, м; Н_п, Н_о - втрати напору відповідно в подаючому і зворотньому трубопроводі головної магістралі, м; Н_а - втрати напору у кінцевого абонента; Н_п.н - напір підкачуючих насосів; Н_д - зниження напору на дросельній підстанції.

Напір мережевих насосів можливо визначити за графіком тисків.

Напір мережевих насосів для неопалювального періоду визначають аналогічно.

Основні технічні характеристики мережевих насосів приведені у додатку 15.

Подачу підживлюючих насосів, виражену в метрах кубічних у годину (м³/год), в закритій системі приймають рівній втраті в розмірі 0.75 % об’єму води у трубопроводах теплової мережі і місцевих системах.

В житлових районах об’єм води в системі теплопостачання можливо приймати 10...12 м³ на 1 МВт розрахункового теплового потоку.

У відкритих системах подачу підживлюючих насосів приймають рівною сумі максимальної витрати води на гаряче водопостачання і витрати води на компенсацію витоків.

Напір підживлюючих насосів визначають по п’єзометричному графіку по лінії холодної статики.

Характеристики деяких насосів, котрі можливо використовувати в якості підживлюючих, приведені у дод. 16. Кількість насосів слід прийняти:

а) мережевих - не менше двух , один з яких резервний; при п’ятьох робочих мережевих насосах резервний насос не передбачається;

б) підживлюючий - в закритих системах - не менше двох, а у відкритих - не менше трьох, один з яких резервний.