1.2. Види та суб’єкти зед

У сучасній економіці розрізняють наступні види ЗЕД:

– зовнішня торгівля – це комерційна діяльність, пов’язана з купівлею-продажем товарів та покриттям вартості цих товарів, узгодженою країнами валютою. Структура зовнішньої торгівля складається з експортно-імпортних операцій.

Операції, що забезпечують зовнішню торгівлю:

а) експортні операції – комерційна діяльність, пов’язана з продажем та вивезенням за кордон товарів для передачі їх у власність іноземним покупцям;

б) імпортні операції – комерційна діяльність, пов’язана з купівлею та ввезенням іноземних товарів у країну покупця для подальшої реалізації на внутрішньому ринку (способи реалізації – споживання, використання у національному виробництві);

в) реекспортні операції – комерційна діяльність, яка пов’язана з вивозом за кордон раніше ввезеного в країну товару, який в цій країні не підлягав переробці, або відвантаження товару в третю країну без завезення у країну продавця (експортера);

г) реімпортні операції – комерційна діяльність, спрямована на ввезення із-за кордону раніше вивезених товарів (товари з консигнаційних складів, браковані товари);

• економічне та технічне співробітництво;

• науково-технічне співробітництво (виставки, форуми, семінари та ін.);

• міжнародні валютно-фінансові операції;

• іноземний туризм.

Стаття 4 закону України „Про ЗЕД” вказує на всі види ЗЕД, якими можуть займатися суб’єкти господарювання на території України.

Суб’єкти ЗЕД в Україні:

• фізичні особи – громадяни України, громадяни республік РСР, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження та території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включно акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та ін.), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних СГД;

• об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України та яким цивільно-правовими законами України не забороняється здійснювати господарську діяльність;

• структурні одиниці іноземних СГД, які є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

• спільні підприємства за участю СГД України та іноземних СГД, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

• інші СГД, передбачені законами України.

1.3. Міжнародна конкурентоспроможність товарів, фірм, галузей, економіки

Міжнародна конкурентоспроможність об’єкта – це наявність переваг з досліджуваних характеристик з аналогічними характеристиками закордонних об’єктів.

Міжнародна конкурентоспроможність українських товарів, фірм, галузей, економіки визначається наявністю конкурентних переваг перед відповідними товарами, фірмами, галузями та економіками інших країн.

Вимоги до забезпечення міжнародної конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки не відрізняються від вимог до забезпечення конкурентоспроможності взагалі.

Конкурентоспроможність товару – це здатність більш повно відповідати вимогам споживачів у порівнянні з аналогічними товарами, представленими на ринку, товарами фірм-конкурентів. Визначається конкурентними перевагами в управлінні розробкою і реалізацією товару.

Складові конкурентоспроможності товару:

• технічна – якість товару, технічний рівень товару;

• економічна – витрати споживання товару, повна ціна споживання товару;

• комерційна – ціна придбання товару, терміни поставки, умови платежу, рівень мита, ступінь відповідальності продавців за виконання обов’язків;

• організаційна – територіальна близькість продавця та покупця, можливість прямих доставок товару, зручність розрахунків, наявність гарантійного та післягарантійного обслуговування.

Конкурентоспроможність фірми – це здатність ефективно використовувати власні та позикові ресурси в умовах конкурентного ринку. Визначається конкурентними перевагами в усіх підсистемах управління фірми. Критерій оцінки – норма прибутку на капітал у короткостроковому та довгостроковому аспекті.

Конкурентоспроможність галузі – це наявність технічних, економічних і організаційних умов для розробки, виробництва і збуту (з витратами не вище інтернаціональних) продукції високої якості, яка задовольняє вимоги конкретних груп споживачів. Визначається конкурентними перевагами фірм галузі та конкурентними перевагами системи їх взаємодії.

Конкурентоспроможність економіки – це концентроване вираження економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових та інших можливостей, реалізованих у товарах та послугах, що успішно конкурують із зарубіжними товарами та послугами як на внутрішньому ринку, так і на зовнішніх ринках. Визначається конкурентними перевагами суспільства – різних областей людської діяльності та системи управління суспільством.