II. Неосновна діяльність.

У цій рубриці відображаються операції, що не входять в ос­новну діяльність фірми:

доходи від вкладених коштів, тобто дивіденди по акціях, до­ходи від одержаних процентних платежів. Сюди ж входять інші прибутки й збитки та різні витрати. Проміжний результат після обліку цього розділу називають прибутком до оподаткування.

III. Витрати по сплаті податку на прибуток.

У цьому розділі відображаються податки, що сплачуються до федерального та місцевих бюджетів із прибутку.

Після проведених розрахунків визначається чистий прибуток.

У звітах багатьох компаній визначення фінансового резуль­тату закінчується на цьому рівні. Після цього розраховується доход на акцію. Деякі фірми у звіт про прибутки й збитки вклю­чають інші рубрики, наприклад, екстраординарні події - де ві­дображають прибутки чи збитки від рідкісних і незвичайних господарських операцій.

Доход на акцію (ДНА) - ця величина розраховується шля­хом ділення чистого доходу на кількість випущених в обіг зви­чайних акцій.

Величині ДНА особливу увагу приділяють при аналізі рин­ку цінних паперів та інвестицій.

Користувачі фінансових звітів підприємства зацікавлені в тому, як підприємство генерує і використовує грошові кошти та їх еквіва­ленти. Це відбувається незалежно від характеру діяльності підпри­ємства і від того, чи можна розглядати грошові кошти як продукцію підприємства, наприклад, у випадку фінансової установи.

Грошові кошти потрібні підприємствам, в основному, з однакових причин, якою різною не була б їх основна діяльність, від якої одержують прибутки. Підприємствам потрібні грошові кошти для здійснення операцій, погашення зобов'язань і забезпечення доходу інвесторам. Відповідно, виникає необхідність надання Звіту про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів, коли він використо­вується разом з іншими фінансовими звітами, надає інфор­мацію, яка дозволяє користувачам оцінювати зміни у чистих активах підприємства, його фінансовій структурі (у тому числі ліквідність та платоспроможність), а також здатність впливати на суми й період руху грошових коштів із метою пристосування до обставин та можливостей, які постійно змінюються.

Інформація про рух грошових коштів є корисною для оцін­ки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також дозволяє користувачам розробляти мо­делі для оцінки та порівняння теперішньої вартості майбут­нього руху грошових коштів різних підприємств. Вона підви­щує ступінь зіставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

Звіт відображає рух грошових коштів унаслідок операцій­ної, інвестиційної і фінансової діяльності:

операційна - основна діяльність підприємства, яка при­носить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвести­ційною або фінансовою діяльністю;

інвестиційна - пов'язана з придбанням та продажем дов­гострокових активів, а також інвестицій, що не є еквівалента­ми грошових коштів;

фінансова - діяльність, що призводить до змін розміру та складу власного й позиченого капіталу.

Одна операція може охоплювати рух грошових коштів, різ­них за класифікацією. Наприклад, коли погашення позики грошовими коштами складається з відсотків і основної суми боргу, відсотки можна класифікувати як операційну діяль­ність, а основну суму боргу - як фінансову.

Унаслідок операційної діяльності відображається над­ходження коштів від продажу товарів, продукції; авторських гонорарів; від роялті, від страхових компаній; здійснюються виплати постачальникам товарів та послуг, своїм працівни­кам, надходження і виплати грошових коштів за контрактами, укладеними для дилерських або торговельних цілей.

З інвестиційною діяльністю пов'язані виплати з придбання ос­новних засобів; нематеріальних активів; надходження від продажу основних засобів; нематеріальних активів; виплати та надходження коштів за операціям й, що стосуються придбання та продажу власно­го капіталу (акції) інших підприємств; надання іншим підприємс­твам позик виплати грошових коштів за ф'ючерсними й форвардни­ми контрактами, опціонами та контрактами "своп", окрім випадків, коли такі контракти укладаються для дилерських чи торговельних цілей або надходження класифікуються як фінансова діяльність.

У фінансовій діяльності відображається надходження грошо­вих коштів від випуску акцій, облігацій; виплати грошових коштів власникам для придбання або викупу раніше випущених акцій під­приємства, виплати грошових коштів для погашення позик; випла­ти грошових коштів власникам для придбання або випуску акцій підприємства, виплати грошових коштів орендарем для зменшен­ня існуючої заборгованості, пов'язаної з фінансовою орендою.

Звіт може складатись прямим чи непрямим методом ви­світлення операційної діяльності.

Прямий метод - за яким розкриваються основні канали надходження на підприємство коштів чи виплат грошей.

Непрямий метод - за яким чисті прибутки або збитки кори­гуються відповідно до впливу операцій негрошового характеру, будь-яких нарахувань минулих чи майбутніх надходжень або виплат грошей щодо операційної діяльності.

Інформація про рух грошових коштів корисна під час пере­вірки точності попередніх оцінок майбутнього руху грошових коштів, а також аналізу взаємозв'язку рентабельності, чистого руху грошових коштів і впливу зміни цін.

Використання прямого та непрямого методів призводить до однакового результату.

Негрошові операції, прикладом яких є бартерні операції, пе­ретворення зобов'язань на власний капітал, не включаються до звіту про рух грошових коштів. Негрошові операції, пов'язані :І фінансовою та інвестиційною діяльністю слід, розкривати в примітках до фінансових звітів.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів не відображаються у звіті про рух грошових коштів.

Звіт про власний капітал підприємства повинні додавати до річного звіту для забезпечення порівняльного аналізу інформації.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття ін­формації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Визнання й оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання й оцінки його складових - активів і зобов'язань.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

• внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

• накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відобра­жає поточну вартість прав власників фірми.

Без власного капіталу підприємство не може бути обліковою одиницею. Підприємство створюється з метою отримання при­бутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збережен­ня власного капіталу.