4. Національні стандарти обліку, їх сутність, призначення та зв’язок з мсбо

Національний стандарт бухгалтерського обліку – це нормативний документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності в економіці окремої країни.

Слід зазначити, що НСБО мають силу закону і є обов’язковими для виконання. Тоді як МСБО мають рекомендаційний характер.

Облікові системи різних країн відрізняються між собою, проте можна виділити групи країн, що дотримуються однотипних підходів до побудови систем обліку. Але слід зазначити, що не існує двох країн, де правила обліку були б ідентичними. Однією з самих розповсюджених є трьох модельна класифікація облікових систем, відповідно до яких виділяють: британо-американську модель (Великобританія, США, Канада, Австралія); континентальну модель (Німеччина, Австрія, Франція, Італія); південноамериканську модель (Бразилія, Аргентина).

Основними характеристиками першої моделі є: - орієнтація обліку на нестачі широкого кругу інвесторів, що обумовлено високим рівнем розвитку ринку цінних паперів; відсутністю законодавчого регулювання обліку, який регламентується стандартами, що розробляються професійними організаціями бухгалтерів; гнучкістю облікової системи та ін.

Друга модель відрізняється:

• наявністю законодавчого регулювання обліку; тісними зв’язками підприємств з банками, які є основними постачальниками капіталу; орієнтацією обліку на державні нестачі макроекономічного регулювання і оподатковування;

• консерватизмом облікової практики.

Основною особливістю третьої моделі є:

• орієнтація методики обліку на високий рівень інфляції;

• нестача державного регулювання.

Зв’язок між НСБО та МСБО проявляється в тому, що останні можна використовувати в якості рекомендацій. Національні стандарти бух обліку постійно прагнуть наблизитись до міжнародних. Але, разом з цим, на формування НСБО значний вплив здійснюють особливості і традиції національних економік.

5. Форми організації бізнесу за кордоном

За кордоном поширені три основні форми організації бізнесу: власне діло, товариство й корпорація.

Власне діло повністю належить одній особі і не потребує при створенні реєстрації або дозволу жодної державної устано­ви. Власне діло - найдавніша форма бізнесу і найпоширеніша у сфері послуг, роздрібної торгівлі.

Для окремих видів діяльності необхідна ліцензія, але в біль­шості випадків при наявності умов для роботи - бізнес уже існує.

Важливою перевагою власного бізнесу є простота обліку та звіт­ності. Власник бізнесу просто декларує свій щорічний прибуток.

Товариство (партнерство) також не потребує реєстрації.

Воно належить двом або більше власникам-партнерам. У до­говорі, який укладають партнери, обговорюються умови розподі­лу прибутку, умови розподілу майна в разі ліквідації товариства. Товариство юридичне не відокремлюється від його власників, але облік ведеться в товаристві окремо від обліку інших справ його власників-партнерів. Слід зазначити, що товариство припи­няє свою діяльність, якщо помре один із власників - партнерів.

Корпорація - це юридична особа організована згідно із зако­нодавством. Власниками корпорації є акціонери: право власності закріплено в акціях, які можна вільно купувати й продавати.

Маючи "юридичну особливість", корпорація повністю відо­кремлюється від своїх власників. На відміну від товариства, де кожен партнер має необмежену відповідальність за діяльність та борги товариства, власники корпорації мають обмежену відпові­дальність і ризикують лише вкладеними коштами.

У статуті корпорації визначають типи й кількість акцій доз­волених до випуску, мінімальну кількість акціонерів (2 чи 3), мінімальний розмір капіталу, який повинен бути внесений на момент реєстрації. Існує рада директорів корпорації, яка най­має менеджерів.

Саме корпорація - форма бізнесу, що переважає у більшості країн, оскільки така форма має певні переваги:

• обмежена відповідальність акціонерів;

• безперервне існування;

• можливість залучення капіталу шляхом емісії акцій;

• простота передачі права власності (продаж акцій).

Як недоліки в організації діяльності корпорації:

• подвійне оподаткування (оподатковується прибуток корпорації, а потім ще й дивіденди по акціях);

• корпорація втрачає безпосередній зв'язок із власниками.

Слід пам'ятати, що обліковою одиницею бухгалтерського об­ліку є активи, зобов'язання (пасиви), власний капітал, яким во­лодіє підприємство і які включаються в діловий оборот.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ теми 1:

• Основними якісними характеристиками фінансової звітності є: дохідливість, доречність, достовірність, зі ставність.

• Принципи фінансової звітності: принцип облікової одиниці, принцип подвійності, принцип грошового вимірника, принцип безперервності, принцип нарахування, принцип нейтральності, принцип превалювання суті над формою, принцип погодженості вигод і витрат, принцип суттєвості, принцип повноти відображення інформації, принцип періодичності.

• Елементами фінансових звітів є активи, зобов'язання, капітал, доходи та витрати підприємства.