3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, їх суть та призначення

Стандарт бухгалтерського обліку – це нормативний документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Необхідність стандартизації фінансового обліку у світовому масштабі та гармонізації облікових систем визначається розвитком процесів економічної інтеграції країн, створенням міжнародних корпорацій, вільних економічних зон, створенням та функціонуванням спільних підприємств, реалізацією спільних проектів. Облік, як мова бізнесу повинен будуватися на загальноприйнятих принципах.

Питаннями стандартизації бухгалтерського обліку займаються кілька міжнародних організацій. Серед них Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, створений у 1973 році в Лондоні організаціями професійних бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Японії ФРН, Мексики, Голландії, Великобританії, Ірландії та США. Це цілком незалежний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Основні завдання комітету сформульовані так:

1. Розробляти і публікувати найважливіші бухгалтерські стандарти формування фінансової звітності.

2. Сприяти поширенню застосування бухгалтерських стандартів у світовій практиці бухгалтерського обліку.

3. Надавати допомогу щодо вдосконалення і гармонізації національних законодавств у царині бухгалтерського обліку та звітності.

Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в даний час має широке представництво професійних бухгалтерських організацій з різних країн світу.

З комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку тісно співпрацює згадана раніше Міжнародна федерація бухгалтерів, що створена у 1977 році у Мюнхені.

Великих зусиль у справі стандартизації бухгалтерського обліку відіграє створена у 1982 році Міжурядова робоча група експертів ООН з міжнародних стандартів обліку і звітності. Як вже зазначалось, головним об’єктом діяльності цієї організації є вивчення питань обліку і звітності міжнаціональних корпорацій з розробкою відповідних рекомендацій для їх гармонізації; сприяння запровадженню міжнародних стандартів у світовому масштабі.

Слід визначити також зусилля країн Європейського союзу (ЄС) щодо стандартизації та уніфікації обліку і звітності в країнах – членах ЄС. Радою ЄС було прийнято низку директив, дві з яких безпосередньо стосуються сфери бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

1) директива №4 “Форма та зміст річного фінансового звіту компанії” (прийнята 25 липня 1978 року);

2) директива №7 “Вимоги до підготовки консолідованої звітності та методи підготовки” (прийнята 13 червня 1983 року).ї

Ці директиви розроблено відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, вони деталізують ці стандарти згідно з вимогами країн ЄС. Так у четвертій директиві викладено питання ведення бухгалтерського (фінансового) обліку, уніфікації форм звітності та її публікації, а також організації контролю за правильною постановкою обліку і складання фінансової звітності. Сьома директива розкриває технологію та методику складання консолідованої фінансової звітності.

За період своєї діяльності Комітетом з міжнародних стандартів бухобліку розроблено й опубліковано більше 30 стандартів (39). Процес з розробки міжнародних стандартів обліку та звітності є динамічним. Окремі раніше випущені стандарти уточнюються або змінюються новоствореними з урахуванням досвіду їхнього застосування та вимог сьогоднішнього дня. Слід також відзначити, що Міжнародні СБО не є обов’язковими, вони виступають як рекомендації для запровадження.

Міжнародні стандарти не регулюють техніки та методики обліку. Вона була і буде різною в різних країнах світу. Міжнародними стандартами регулюються лише основні, принципові моменти, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності підприємства, відображення у звітності результатів діяльності та фінансового стану підприємства.

Деякі стандарти мають загальнометодологічний характер. До них належать, наприклад:

• стандарт №1 – Розкриття облікової політики;

• стандарт №5 – Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах;

• стандарт № 10 – Ймовірність події та подій після дати складання балансу;

• стандарт № 21 – Вплив зміни валютних курсів;

• стандарт № 29 – Фінансова звітність у гіперінфляційних економіках. Та інші.

Інші стандарти стосуються питань обліку та звітності об’єднань підприємств. Це стандарти:

• стандарт № 22 – Об’єднання компаній;

• стандарт № 24 – Розкриття інформації про партнерів;

• стандарт № 27 – Консолідовані фінансові звіти;

• стандарт №28 – Облік інвестицій в асоціації;

• стандарт № 31 – Фінансова звітність про частку в спільних підприємствах. Та інші.

Є стандарти, які стосуються обліку, оцінки та подання у звітності окремих видів засобів, признання і обліку доходів і витрат. До них слід віднести:

• стандарт № 2 – Запаси;

• стандарт № 4 – Облік амортизаційних відрахувань;

• стандарт № 13 – Подання поточних активів і поточних пасивів;

• стандарт № 16 – Основні засоби;

• стандарт № 17 – Облік орендного майна;

• стандарт № 18 – Доход;

• стандарт № 25 – Облік інвестицій та інші.

Деякі міжнародні стандарти відображають вирішальні питання окремих видів діяльності. Наприклад:

• стандарт № 9 – Облік витрат на дослідження і розробки;

• стандарт № 11 – Облік будівельних контрактів;

• стандарт № 30 – Розкриття в фінансовій звітності банків і подібних фінансових інститутів.

Нарешті, існують стандарти з обліку соціальної політики підприємств. Серед них:

• стандарт № 19 – Витрати на пенсійне забезпечення;

• стандарт № 26 – Облік і звітність по програмах пенсійного забезпечення тощо.