Тема 2. Фінансова звітність, її зміст та інтерпретація План

1. Призначення та зміст фінансових звітів;

2. Користувачі фінансової звітності та їх інформаційні потреби;

3. Елементи фінансової звітності;

4. Облікове значення - актив, зобов'язання, капітал, доходи, витрати.

1.Призначення та зміст фінансових звітів;

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітній період. Фінансову звітність називають ще бухгалтерською звітністю. До складу фінансової звітності країн з розвинутою ринковою економікою входять :

- бухгалтерський баланс (надає інформацію про фінансовий стан підприємства на певну дату );

- звіт про рух грошових коштів (надає інформацію про надходження і вибуття грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду);

- звіт про прибутки та збитки (надає інформацію про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітній період );

- додатки.

Річний звіт супроводжується пояснювальною запискою до фінансового звіту. Компоненти фінансової звітності взаємопов’язані, оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Жодний звіт не може надати всю потрібну користувачам інформацію, а тому всі компоненти фінансової звітності слід розглядати та інтерпретувати у комплексі.

У більшості країн світу застосовують типові форми фінансової звітності, які розробляються і затверджуються у національному масштабі. Для країн ЄС форми та зміст фінансового звіту регулюються 4 – ю директивою ЄС, прийнятою у 1978 р. Кожна країна – учасниця ЄС може уточнити форму та зміст звітності залежно від своїх національних особливостей, зберігаючи загальні принципи їх побудови.

Проте в деяких країнах типові форми фінансової звітності не розроблюються і не затверджуються в національному масштабі: США, Канада, Великобританія та ін. В цих країнах фірми самостійно обирають форму подання звітів (більш чи менш деталізовану) відповідно до національних вимог щодо їх змісту та принципів формування.

У багатьох країнах світу для малих підприємств, які мають невеликий господарський оборот, передбачено складання та подання так званих спрощених звітів. Їх суть полягає в тому, що вони складаються за формами з меншою деталізацією, з більш узагальненими статтями балансу чи позиціями доходів і витрат звіту про прибутки.

Підприємства, які відносяться до цієї категорії, визначаються законодавчо. В країнах ЄС при цьому беруться до уваги три критерії:

• сума (валюта) балансу (при цьому за суму балансу береться сума активів підприємства за принципом нетто (чистого) стану);

• дохід від реалізації (величина доходу від реалізації визначається сумою реалізації продукції, робіт та послуг основної діяльності мінус надані клієнтам знижки і мінус ПДВ та інші подібні податки.;

• чисельність персоналу підприємства (середнє арифметичне від кількості постійного персоналу на кінець кожного кварталу року).

Якщо підприємство вкладається в два з цих трьох критеріїв, то воно відноситься до категорії малих (невеликих).

Кожна країна сама обирає адресу для подання фінансової звітності. Фінансова звітність складається та подається як для зовнішніх , так і для внутрішніх користувачів. Для зовнішніх - з річним інтервалом , для внутрішніх - з коротким інтервалом (щомісячно , щоквартально). Окремі групи користувачів можуть встановлювати інші або додаткові вимоги до інформації . Наприклад, уряд країни може встановити додаткові звіти для визначення і контролю податків, у свою чергу керівництво підприємства визначає склад і зміст внутрішньої звітності, необхідної для планування, контролю і прийняття рішень. Але жодна група користувачів не повинна мати пріоритету щодо змісту фінансової звітності загального призначення (додаткові вимоги не повинні впливати на фінансові звіти, що складаються для інших користувачів).