Нестор-літописець

Нестор «Літописець» (? (бл. 1055) — 27 жовтня 1113, Київ) — преподобний, київський літописець та письменник-агіограф.

• Народився не раніше 1057 року.

• Після смерті Теодосія прийшов до монастиря, ігуменом якого був Степан, що прийняв Нестора, постриг його й вивів на диякона.

• З 1073 чернець Києво-Печерського монастиря.

• При урочистому відкритті мощів Теодосія 1091 року був однією з головних дієвих осіб Автор житій свв. кнн. Бориса і Гліба та Феодосія Печерського.

• Вважається упорядником (за іншою версією автором) Повісті временних літ.

• Помер і похований у Києво-Печерському монастирі.

• Житіє Нестора вперше з'явилося у друкованому Печерському Патерику від 1661 року. Згодом воно ввійшло у «Четьї-Минеї» Тупталенка.

• Твори: Читання про Бориса та Гліба, Житіє Теодосія

А ліпій Печерський

Преподобний Алі́пій (Алімпій, Олімпій) Печерський (близько *1050—†1114) — святий, київський мозаїст і живописець, ювелір та лікар, чернець Києво-Печерського монастиря, перше відоме з літопису ім'я староруського художника, один з авторів Києво-Печерського патерика.

• Навчався у візантійських майстрів.

• Найвизначнішими його малярними роботами були сім ікон деісусного ряду, написаних для домової церкви невідомої особи. Вони вважались чудодійними, оскільки не згоріли під час пожежі.

• Існує припущення, що Алімпій виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві зруйнованого у 1934 році.

• До нашого часу зберіглося лише одне творіння славетного печерського іконописця. Це Богоматір Свенська-Печерська, яка з 1288 року була головною святинею Успенського Свенського монастиря Брянська, а після знищення монастирського собору у 1927 р. зберігається вона у Державній Третьяковській Галереї.

• Існує також думка, що знаменита Ярославська Оранта, або Велика Панагія, знайдена в 1919 р. у Спасському монастирі Ярославля, також може бути твором Аліпія. Вона також зберігається в Третьяковці.

Лаврський Патерик відзначає високу майстерність Аліпія:

«добре извык хитрости иконней, иконы писати хитр бе зело».

• Аліпій похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

Володимир Ольгердович

Володимир Ольгердович ( бл.1331 † після 1398) - Князь Київський (1362-1394 рр.), князь Копильський (1395 — після 1398 рр.).

• Перший Київський князь (1362-1394) із династії Гедиміновичів, син Великого князя Литовського Ольгерда.

• Охрещений матір'ю за православним обрядом, вихований на слов'янських звичаях і традиціях, він не був сприйнятий в Києві як чужинець і швидко порозумівся з місцевим боярством. В нечисленних документах, що збереглися з тих часів, Володимир Ольгердович іменує себе "З Божої ласки князь Київський".

• Як володар Київського князівства провадив самостійну політику, карбував власну монету.

• Виступив проти політики обмеження удільних князів і, програвши війну з Вітовтом, мусив уступити Київське князівство.

• Вигнаний з Києва Вітовтом, отримавши замість нього Копил.

• В останнє підписався під миром Вітовта з Орденом у 1398 р.

• Його старший син Олелько Володимирович займав Київський престол у 1440-1455 рр. А середній син Іван Володимирович став засновником роду Більських.

Деякі дослідники припускають, що Володимир був у залежності від татарського хана. Дане твердження виникло у звязку з присутністю на його монетах татарських символів. Проте, це не "тамга" символ татарської державної влади, а "плетінка" символ успіху.

• Записаний у Києво-Печерському пам’ятнику. Згідно цього пам’ятника перед смертю став ченцем.