Міжнародне значення Київської Русі та Галицько-Волинської держави

• Утворення давньоруської держави сприяло економічному, політичному й культурному розвитку східнослов’янських народів

• Руські люди створили багату духовну і матеріальну культуру

• Щит від монгольської навали

• Династичні шлюби

• Постійно перебували у вирі політичних подій

• Жваве культурне спілкування

Терміни та поняття

Во́тчина — одна з форм феодальної земельної власності в часи Київської держави. Власник вотчини мав право передати її у спадщину, продати, обміняти, поділити, тощо.

Іко́на (грец. εἰκόνα — малюнок, образ, зображення) — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма.

Били́ни (старини) — народні речитативно-мелодійні епічні пісні соціально-побутового змісту, героїко-патріотичного характеру. Билини відображають воєнні й трудові подвиги народу, розкривають його високі моральні якості.

Літо́пис — історико-літературний твір у Київській Русі, в якому оповідь велася за роками. Назва походить від структури літопису, де статті починались зі слів «в літо».

Моза́їка (фр. mosaique, італ. іт. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам; грец. μοΰσα —— муза) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток та інших матеріалів.

Фреска (Fresco), техніка настінного малярства на мокрому тиньку з піску і вапна фарбами, відпорними на лужний вплив вапна.

Мініатюра — витвір образотворчого мистецтва малого розміру, виконане тонким пензлем. Ними прикрашалися богослужебні книги, історичні і літературні твори.

Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (у другій половині 14 - першій половині 16 ст.) Боротьба Польщі, Угорщини та Литви за Галицько-Волинську спадщину

Загарбання Галицьких земель Польщею

1. Через 9 днів після смерті Юрія II Болеслава 1340 року король Польщі Казимир III вступив на Галичину, пограбував скарбницю, палац у Львові на Високому Замку, вкрав корону і престол. Проте, не маючи сили, польське військо відступило.

2. Після того як Казимир відступив галицькі бояри обрали правителем краю воєводу Дмитра Детька, який правив від імені Любарта. Галицько-волинське військо, разом з татарами, покликаними на допомогу, вступило до Польщі. Казимир III мусив визнати Детька фактичним правителем Галичини і підписати з ним угоду про взаємний нейтралітет.

3. Тим часом волинські бояри запросили на престол Любарта Гедиміновича, тим самим розраховуючи на допомогу Литви проти татар, угорців і поляків.

4. Таким чином від 1340 року єдності Галицько-Волинського князівства настав кінець.

5. 1344 році – на Галичині помер Дмитро Детько.

6. 1349 році – заручившись нейтралітетом татар, Казимир III оволодів Львовом, Белзом, Берестям, Володимиром. Наступного року волиняни за допомогою Литви повернули більшу частину своєї землі.

7. Галичина залишилася під владою Польщі. В 1350 році Казимир III підписав союзну угоду з угорським королем Людовіком, за якою Угорщина поступалася на користь Польщі правами на Галичину при умові, що коли у польського короля не буде сина, то разом із Польщею до Людовіка перейде і Галичина. Якщо ж Казимир III матиме сина, то угорський король зможе купити у нього Галицьку землю за 100 тисяч флоринів.

8. 50 – 60-ті рр. 14 ст. – боротьба між Польщею і Галичиною за Галичину і Волинь.

9. 1352 року – внаслідок невдалого штурму фортеці Белз, Казимир III підписав перемир’я згідно яким, Галичина лишається за Польщею, а Волинь – за Литвою.

10. Боротьба з Литвою, відновившись після перемир’я, затяглася ще на 30 років. Врешті-решт Казимир III вдалося перетягти на свій бік татар, умовитися з лицарями тевтонського ордену й захопити Белз, Холм, Володимир. Перші два міста литовці відвоювали, а Володимир належав Польщі до смерті Казимир III.

11. 1370 року – Казимир III помирає. Угорський король Людовік стає ще й польським королем. Людовік володів Галичиною до 1372 року, а потім передав землю Володиславу Опольському (1372 – 1378). Потім Людовік перевів його на інше місце, а в Галичині поставив свого намісника.

12. До 1434 року – Галицькі землі ввійшли до складу Польщі ( з 1387 по 1434). Ніхто опору не чинив.

Входження українських земель до Литовської держави

• 1252 рік - князь Міндовг об’єднав Литву, охрестився і коронувався як король Литви. Данило уклав союз з литовцями.

• 1316 р. – Міндовг помер. Після Міндовга був Гедимін до 1341 року ( князь Литовський і Руський, столиця – Вільнюс). Поширив свою владу на частину Київщини, а в Галицько-Волинському князівстві поставив свого сина Любарта.

• П ісля смерті Гедиміна великим князем литовським став його син Ольгерд разом з братом Кийстутом (з 1345 до 1377 року). Він зайняв Брянськ, Черніго-Сіверщину (1355 – 1356), вигнали татар. Підкорив Київщину та Переяславщину (1361 – 1362), віддавши їх у володіння синові Володимиру, який князював у Києві від 1363 року ( православний обряд, вигнав татар, власна монета)

• Восени 1362 – на р. Сині Води війська Ольгерда розгромили татар. Після тієї події, за деякими тогочасними джерелами, до Литви стали належати землі Київська, Чернігівська, Волинська і частина Поділля – федерація земель-князівств. На Поділлі племінники Ольгерда – князі Коріатовичі

• Підкорення литовськими князями русько-українських земель відбувалося в основному мирно. Литовський князь зобов’язувався обороняти руські землі, вимагаючи натомість від населення покори.

Отже, станом на 1377 рік: Галичина, Белз, Холм належала Польщі, Волинь, Черніго-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля – Литві.

Особливості суспільно-політичного життя у складі ВКЛ в др. пол. 14 ст.

• Русичі становили 90% населення, саме тому державу називають Литовсько-Руською

• Українська культура справила на литовців значний вплив.

• Великого поширення набула руська віра

• Руська мова стала мовою великокняжого двору та державної канцелярії

• Литовці дозволяли місцевій українській знаті обіймати найвищі адміністративні посади

• На попередніх місцях залишалася вся система управління, за принципом: « Старого не порушуєм, а нового не впроваджуєм»

• До кін. 14 ст. на Україні все ще існували великі та малі удільні князівства, які уособлювали збереження державних традицій

Кревська унія

Після смерті Ольгерда – боротьба за престол. Всупереч старшинству, Ольгерд призначив правителем сина Ягайла, з чим були не знадні старші Ольгердовичі, і сам брат Ольгерда Кейстут. Боротьба закінчилася вбивством Кейстута за наказом Ягайла. За смерть батька присягнувся відімстити Вітовт.

1385 – Кревська унія між Литвою і Польщею, місто Крево. Ягайло, князь литовський, і Ядвіга, полька, одружилися. За унією:

• Ягайло мав прийняти католицизм

• Хрестити литовське населення

• Приєднати до Польщі всі литовські, білоруські та українські землі.

• Литовських бояр католиків урівняли в правах з поляками

Причини:

• Ягайло став шукати союзників у боротьбі проти родичів + Свидригайло

• Загроза з боку Тевтонського ордену

1392 рік – між Ягайлом і родичем Вітовтом – Острівська угода (угода в Острозі). За нею Вітовт фактично став великим князем литовським.

Галицькі та Волинські землі після Кревської унії:

• Напередодні союзу в Луцьку помер Любарт

• Його син Федір був поганим правителем

• Волинь визнала зверхність Литви

• 1387 року – Галичина остаточно ввійшла до складу Польщі

Вітовт ( 1392 – 1430)

Внутрішня політика

Активна політика по ліквідації уділів на українських землях: Протягом 1393 – 1395 був позбавлений уділів Дм. Корибут у Новгороді-Сіверському був позбавлений уділів Федір Коріатович на Поділлі був позбавлений уділів Володимир Ольгердович у Києві Волинь, Черніго-Сіверщина, Поділля, Київщина перейшли під безпосереднє управління намісників Вітовта 1430 р. – Вітовт помер

Зовнішня політика

Втрутився в міжусобну боротьбу в Золотій Орді 1399 року – у битві на Ворсклі війська Вітовта зазнали поразки від татар 1401 р. - Вітовт визнав себе васалом польського короля. Було укладено угоду, за якою Вітовт став довічним правителем Литви. Після його смерті всі землі поверталися до складу Польщі. Приєднав до Литви Смоленськ, Новгород, Псков, Вязьму, Козельськ Визнали васальну залежність тверський та рязанський князі 15 липня 1410 року – Грюнвальдська битва - союзне військо розбило Тевтонський орден 1413 рік – Городельська унія ( за нею ВКЛ отримало права, хоча і під зверхністю Польщі; на вищі урядові посади призначали литовців-католиків, православні литовці і українці право брати участь в управлінні втрачали)

• Наступником Вітовта став молодший брат Ягайла – Свидригайло (1430 – 1432)

Зовнішня політика

Політика, спрямована на розрив унії з Польщею У відповідь Польща розпочала воєнні дії Західне Поділля відійшло до Польщі

Внутрішня політика

Орієнтація Свидригайла на білоруську і українську знать У 1432 р. – змова проти Свидригайла на чолі з братом Вітовта Сигізмундом, якого проголосили великим князем. Тобто усунення від влади Свидригайла. 1435 р. – між литовськими князями, які орієнтувалися на Польщу і тими, які були за самостійну політику відбулася битва під Вількомиром. Війська Свидригайла зазнали поразки. Литва стала пропольської орієнтації.

Відновлення та остаточна ліквідація Київського та Волинського князівств

• 1440 року – волинські князі Іван та Олександр Чорторийські вбили литовського князя Сигізмунда. Одразу по тому на Україні спалахнуло повстання проти Литви. Литовці змушені були відновити удільні князівства. Київським князем став Олелько (Олександр), син Володимира Ольгердовича, волинським – Свидригайло.

• Після смерті Свидригайла в 1452 році ліквідоване Волинське князівство, а в 1471 після смерті Семена Олельковича – Київське. Землі ліквідованих князівств було передано литовським намісникам.

• 1481 року – Михайло Олелькович, Федір Бельський та Іван Гольшанський змовилися скинути від влади князя ВКЛ Казимира, який з 1447 року був і польським королем. Змова була викрита.

• 1508 р. – остання спроба князів на чолі з Михайлом Глинським. Поразка українців. Так українці і білоруси втратили князівську верству. Князівська знать, яка до того часу обіймала державні посади, була тепер усунута. Це повстання називають «останньою Фрондою»