1. Поняття, сфера застосування та законодавче регулювання договору поставки

Як визначено у частині першій статті 712 ЦКУ, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виділення договору поставки як особливого виду договору купівлі-продажу було продиктовано необхідністю визначення специфіки зазначених правовідносин, що вимагають більш детального регулювання. За прийнятою у ЦК класифікацією договорів, це не самостійний тип договору, а вид договору купівлі-продажу. Як і договір купівлі-продажу, він спрямований на відплатне перенесення права власності (іншого речового права) від продавця (постачальника) на покупця.

Коментована стаття ЦК передбачає особливості укладення і виконання договору поставки. На відміну від попереднього ЦК в нормах даної статті відсутні положення про такі умови договору поставки, як кількість, асортимент, якість, комплектність. Немає і звичних для законодавства про поставки норм про істотні умови договору, про порядок оплати товару, ціни, тару й упакування та ін. Ці норми включені в загальні положення про купівлю-продаж і застосовуються до поставки як її виду.

Стаття 712 називає основні ознаки (критерії), що дозволяють виділити договір поставки з інших видів договору купівлі-продажу. До них належать правовий статус постачальника і мета придбання (купівлі) товару. Продавцем (постачальником) у договорі поставки виступає підприємець. Це може бути комерційна організація або громадянин — приватний підприємець. Постачальник продає вироблені ним товари або товари, закуплені для продажу.

Друга основна ознака — мета придбання товару. Договором поставки визнається договір, за яким товар має придбатися для використання в підприємницькій діяльності (для промислової переробки і споживання, для наступного продажу й іншої професійної діяльності), або для іншої діяльності, не пов'язаної з особистим, домашнім, сімейним використанням товару (поставки в мобілізаційні ресурси, армію, дитячому садку тощо). З мети покупки випливає, що і друга сторона договору — покупець — найчастіше є підприємцем.

У практиці під цілями, не пов'язаними з особистим використанням, розуміється також придбання покупцем товарів для забезпечення його діяльності як організації чи громадянина-підприємця (оргтехніки, офісних меблів, транспортних засобів, матеріалів для ремонтних робіт і т. п.). Мета купівлі може випливати з характеру товару, суті договору, передбачатися в самому договорі.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімей­ним, домашнім та іншим споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).

В умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів, безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на ярмарках, біржах, аукціонах або у комерційних посередників.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і сплатним. Як консен-суальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

Договір поставки двосторонній, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох контрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Включення в поняття договору поставки вказівки про передання товарів "в обумовлений строк чи строки" дозволяє назвати ще ряд особливостей цього договору.

По-перше, момент укладення договору і його виконаня, як правило, не збігаються; по-друге, за договором поставки можливий оптовий продаж товарів одноразово (у строк) або окремими партіями протягом тривалого періоду (в обумовлений строк); по-третє, можливе передання й однієї речі, у т. ч. індивідуально-визначеної (машина, прилад індивідуального виконання та ін.), в обумовлений строк; по-четверте, виробником товару договір укладається, як правило, на майбутні речі; по-п'яте, договір може бути укладений на тривалий строк — рік, кілька років, у зв'язку з чим із договору поставки часто виникають довгострокові, тривалі господарські зв'язки.

Таким чином, для поставки характерні тривалі відносини й виконання договору частинами. Зі сказаного випливає, що поряд з основними для договору поставки важливі побічні ознаки, що впливають на визначення його умов і строку дії договору.

Як основні, так і неосновні (другорядні) ознаки поставки дають можливість кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони.

Строк поставки може бути визначений по-різному, наприклад, шляхом указання конкретної дати (конкретного дня чи місяця, кварталу) або періодів поставки протягом строку дії договору. Строки виконання зобов'язання поставки можна вважати обумовленими і тоді, коли в договорі відсутні конкретні терміни передачі товарів, але визначено строк дії договору.

У цьому випадку передання товару може бути здійснене в розумний строк у межах дії договору. Основні ознаки договору поставки дозволяють відмежувати його від інших видів договору купівлі-продажу й інших суміжних договорів. При розмежуванні договорів поставки і контрактації потрібно враховувати професійну діяльність продавця й види товарів, що підлягають переданню. Продавцем за договором контрактації є виробник сільськогосподарської продукції. Контрактується при цьому майбутня сільськогосподарська продукція, що підлягає вирощуванню чи виробництву й не пройшла переробку.

Вид речі, що продається, дозволяє розмежувати договори поставки і продажу нерухомості. За договором продажу нерухомості завжди передається індивідуально визначена річ. До нерухомих речей зараховують повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, що підлягають державній реєстрації. Однак виготовлення (побудова) таких суден та їх передання замовнику здійснюються за договором поставки. Виготовлені (побудовані) повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти стають нерухомістю після передання замовнику і лише в тому випадку, коли ці об'єкти підлягають державній реєстрації спеціально уповноваженими органами.

Відносини, пов'язані з постачанням через приєднану мережу електроенергії, газу, нафти і нафтопродуктів, регулюються нормами, установленими законом, іншими правовими актами, а за їх відсутності — правилами про договір енергопостачання, тому до договорів про передання таких товарів через приєднану мережу норми про поставки незастосовні (див. коментар до ст. 714). Разом з тим при постачаннях газу в балонах, нафти в цистернах чи інших ємкостях, тобто без використання приєднаної мережі і технічних пристосувань, застосовується договір поставки.

Для розмежування договору поставки з договором роздрібної купівлі-продажу насамперед використовується мета купівлі, а потім правовий статус продавця. Судова практика, не визнаючи особистої мети купівлі підприємцями товарів для забезпечення їхньої діяльності, вважає, що при придбанні підприємцями таких товарів у роздрібної торгової організації відносини сторін повинні регулюватися нормами роздрібної купівлі-продажу, а не поставки.

Інші ознаки повинні використовуватися для розмежування договорів поставки і підряду. Подібні відносини виникають у випадках, коли в договір поставки включено умови про передання покупцем матеріалів, сировини, комплектуючих виробів. Судова практика при розмежуванні таких договорів враховує насамперед основний зміст обов'язків.

У договір поставки нерідко включаються умови про надання послуг. Наприклад, договір, що укладається виготовлювачем з фірмовим магазином, поряд з умовами про поставку товарів містить умови про формування і вивчення попиту на нього, або в договір поставки складного устаткування включаються умови про шефмонтаж. Такий договір варто визнавати змішаним, і до відносин сторін повинні застосовуватися як норми про договір поставки, так і норми про надання послуг.

Господарським кодексом сфера застосування договору поставки обмежена сферою господарювання, то відповідно до Цивільного кодексу обмеження менш значні (договір поставки може укладатися у підприємницькій діяльності, а також може використовуватися в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, - ч. 1 ст. 712 ЦК України). Відтак Цивільний кодекс не містить заборон застосування договору поставки у відносинах між виробником чи торговельною організацією щодо матеріально-технічного забезпечення статутної (основної) діяльності закладів культури, охорони здоров'я, благодійних, релігійних та інших організацій.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки. Зокрема, відносини поставки товарів для державних потреб регулюються Законом України "Про поставки продукції для державних потреб", поставка товарів, придбаних за державні кошти - Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", поставки до державного матеріального резерву Законом України "Про державний матеріальний резерв" тощо. Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в ГК України. Так, ГК України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Кабінет Міністрів України відповідно до ГК України та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів. До моменту затвердження та набуття чинності відповідними Положеннями, згідно з Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", в Україні застосовуються норми Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання, Основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 р. N 888, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Також діє затверджене Кабінетом Міністрів України Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав - учасниць СНД.