Ігор Рюрикович

Великий Князь Київський Ігор I Рюрикович (Ігор Старий), (? — † 945)— Великий князь Київський (913—945). За деякими даними — основоположник київської династії князів (що їх пізніше назвали Рюриковичами).

• Повість временних літ називає Ігоря сином Рюрика

• В 941 році князь Ігор розпочав війну з Візантією.

• Достовірно відомі походи Ігоря на Константинополь у 941 та 943 роках.

• Проте перший з них був невдалим — спочатку чисельна руська ескадра успішно пройшла південно-західним узбережжям Чорного моря, але біля самого Константинополя була спалена грецьким вогнем.

• У 944 році між Києвом і Царгородом було досягнуто згоди і укладено союзну і торговельну угоду, та вже з більшими обмеженнями для Русі ніж це було оговорено при Олегові. Русь зобов'язувалася допомагати імператорові військами та не посягати більше на його володіння у Криму.

• У вересні 943 року він проводить великий похід на Каспійське море. Союзниками русичів виступили алани (черкеси) та лезгини. Розбивши мусульманські війська, князь Ігор зайняв столицю Карабаху — велике і багате місто Бердау і в ньому розмістив свою ставку. За короткий час він фактично опанував всю країну. Через півроку епідемія дизентерії у війську примусила таки його повернутися на Русь. З багатою здобиччю Русь, як свідчить літопис, «поплила назад, і ніхто не смів перейти їй дорогу».

• Другий похід на Візантію, у якому окрім полян взяли участь загони варязьких найманців, печенігів, словен, крівичів, тіверців, тощо, завершився укладанням більш вигідної угоди з Візантією, яка значно розширила торгівельні можливості слов'ян у Візантії.

• В останні роки князювання Ігор вів війну з деревлянами. Вони під городом Іскоростенем зробили засідку й убили. Літопис подає смерть Ігоря на 945 р., — нові історики вказують 948 р.

О льга (княгиня)

Велика Княгиня Київська Ольга-Олена I (†11 липня 969, нов. ст. — †24 липня 969) — дружина князя Ігоря, київська княгиня, канонізована Православною Церквою.

• 903 - шлюб Ольги та Ігоря 

• У неї був окремий двір у Вишгороді, її посол на рівні послів «світлих» князів з місцевих династій брав участь у переговорах з Візантією у 944 р., полководці Ігоря одностайно визнали її регентшею, а юного сина Святослава спадкоємцем.

• За одним сказанням деревляни надіслали до Києва послів, які запропонували княгині стати дружиною древлянського князя Мала

• Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 р. над деревлянами.

• Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до кінця 50-х років X ст.).

• Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости).

• Близько 955 прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією. 

• 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним.

• Після відвідання Константинополя у 957 році 959 року Ольга відправила посольство до германського короля Оттона I, з запрошенням на Русь єпископа і священиків, на що король погодився і надіслав єпископа Адальберта. Посольство 962 року зазнало невдачі.

• До 964 року літопис відносить початок самостійного княжіння Святослава, що може свідчити про відхід Ольги від державних справ

• Коли 968 року печеніги прийшли вперше на Руську землю, а Святослав перебував в Переяславці на Дунаї, Ользі з малолітніми онуками довелось організовувати оборону Києва

• Наступного року, шануючи волю матері, Святослав дозволив поховати її за християнським звичаєм

• Житіє називає Ольгу засновницею міста Пскова. У Пскові є Ольгинська набережна, Ольгинський міст, Ольгинська каплиця. Державна нагорода України з 1997 року — «Орден княгині Ольги». У Священного Синоду Російської Православної Церкви існує «Орден святої рівноапостольної великої княгині Ольги». У царській Росії була установлена Відзнака Святої Рівноапостольної Княгині Ольги. У Києві та Пскові поставлено пам'ятники княгині Ользі