- •Передмова
- •1. Сутність, роль і методологічні основи менеджменту та адміністрування
- •1.1 Менеджмент та адміністрування, як специфічна сфера людської діяльності
- •1.2. Ієрархія управління
- •1.3 Еволюція управлінських парадигм та методи дослідження в менеджменті та адмініструванні
- •Що слід розуміти під терміном «управління» і де переважно він застосовується?
- •2. Закони, закономірності і принципи менеджменту та адміністрування
- •Закони і закономірності менеджменту та адміністрування
- •2.2 Принципи менеджменту та адміністрування
- •3.1. Розвиток управлінської думки у світі
- •3.2. Класичні теорії менеджменту та адміністрування
- •3.3. Характеристика інтегрованих підходів до управління: процесний підхід, системний підхід, ситуаційний підхід
- •3.4. Розвиток управлінської науки в Україні
- •4. Організації, як відкриті динамічні системи
- •Фактори зовнішнього середовища організації прямої дії
- •4.2. Концепції життєвого циклу організації та основні поняття культури організації
- •5.2. Процес управління
- •1. Реалізація функцій менеджменту.
- •2. Формування методів менеджменту як результатів реалізації функцій менеджменту.
- •3. Формалізація методів в управлінські рішення.
- •4. Забезпечення управлінського впливу на основі керівництва.
- •Принципи менеджменту.
- •6. Види управлінської діяльності
- •6.1 Планування як вид управлінської діяльності
- •Етап 6. Виконання розрахунків, обґрунтування проектних розробок.
- •6.2. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту
- •6.3. Мотивація, як загальна функція менеджменту
- •6.5. Регулювання, як загальна функція менеджменту
- •7.2. Класифікація та характеристика методів менеджменту та адміністрування.
- •29. На чому ґрунтуються методи менеджменту?
- •30. В сучасних умовах керівниками найчастіше застосовуються такі групи методів менеджменту:
- •31. Економічні методи менеджменту – це:
- •8.1.Сутність та класифікація управлінських рішень.
- •8.2. Процес прийняття управлінських рішень
- •Класифікація інформації
- •Сутність комунікацій та їх інформаційне забезпечення
- •9.3. Комунікативний процес
- •Поняття та загальна характеристика керівництва. Характеристика та класифікація стилів керівництва
- •Влада і керівництво. Форми влади керівника
- •10.3. Лідерство і керівництво. Теорії лідерства
- •Матриця застосовуваних стилів керівництва та їх сприйняття підлеглими
- •10.4. Особливості національних систем керівництва. Загальна характеристика моделі сучасного менеджера.
- •11.2. Етична поведінка
- •5. Вважається, що соціальна відповідальність в менеджменті включає такі основні форми:
- •12.2. Показники економічної, організаційної та соціальної ефективності управління.
- •Висновки :
- •Організаційні зміни та управління ними
- •Список літератури
- •Глосарій
- •Основи менеджменту та адміністрування
- •91011, М. Луганськ, вул. Оборонна, 2. Тел./факс. (0642) 58-03-20
Сутність комунікацій та їх інформаційне забезпечення
Комунікація є формою зв'язку між передавачем (відправником) і приймачем (одержувачем), яка містить послання. Майже всі сфери людських відносин ґрунтуються на комунікації за допомогою мови, символіки (писемності), рухів (жестів), спонтанних виявів (міміки, голосу), засобом якої є послання або сигнали. Форма та зміст комунікативних процесів впливають на почуття, сприйняття й рішення, реалізуючись як визнання, критика, пересторога тощо. Очевидно, що управління без комунікацій неможливе. Комунікація (лат. соmmunіkо — спілкуюсь) в менеджменті — обмін інформацією, внаслідок якого керівник одержує необхідну для прийняття ефективних рішень інформацію і доводить їх до підлеглих теж у формі інформації.
Незадовільно налагоджені комунікації породжують помилкові рішення, нерозуміння підлеглими вимог керівництва, погіршення відносин між людьми. Ефективність комунікацій зумовлює якість рішень і ефективність їх реалізації.
В основному комунікація між людьми розгортається у площині змісту й площині зв'язків (стосунків).
Площина змісту — це послання, яке містить відомості про стан речей чи про події. Наприклад: «Співробітника тут немає», «Заняття розпочнуться наступного понеділка» та ін. Зміст може бути важливим чи незначним, правильним чи неправильним, актуальним чи неактуальним, мати різне значення для одержувача й відправника. До площини змісту належить не тільки безпосередня інформація у явній формі, а й мета комунікація — прихований, «тіньовий» зміст, який прочитується між рядками прямої інформації, часто є істинним і корисним. Наприклад, на пропозицію встановити ділові контакти одержана приблизно така відповідь: «Ми раді встановити з вами ділові контакти, але наші технічні можливості не дають змоги виконати ваше замовлення». Очевидно, що партнер або вже має аналогічне замовлення і завантажив свої виробничі потужності, або замовник помилився у виборі партнера, в оцінці його виробничих можливостей.
Площина зв'язків (стосунків) — психологічна складова процесу комунікації, яка характеризується сприйняттям чи відхиленням, симпатією чи антипатією, ненавистю чи любов'ю. Часто стосунки не декларуються, і люди надають перевагу площині змісту, тоді послання має завуальований характер. Наприклад: «Спортивний одяг, який він носить, тут недоречний». Це висловлювання може означати, що людина надто товста, що вона не має смаку, порушила норми і, врешті, просто несимпатична. Можна використовувати і точку зору, що висловлювання характеризує непересічну людину, що костюм не обмежує її свободи тощо.
Під час переговорів, конференцій потрібно використовувати змістову площину, уникаючи впливу симпатій і антипатій, оскільки часто голосують не за певну пропозицію, а за того, хто її вносить, що спричиняє похибки в комунікації, оскільки реалізуються різні підходи.
За формою реалізації комунікації бувають дигітальні й аналогові.
Дигітальні (грецьке dі — двічі,) комунікації. Особливістю їх є закодованість усіх відомостей за допомогою символів (шрифту, цифр). Використовуючи символи, можна порівняно точно закодувати послання. Йдеться, насамперед, про точність математичних і хімічних формул, навіть у найдрібніших деталях. Дигітальна комунікація «стерильна», тобто вільна від емоцій.
Цей вид комунікації має недолік, що призводить до помилок і непорозумінь, оскільки нерідко трапляються неправильне кодування інформації при відправленні і неправильна інтерпретація її одержувачем. Часто вони виникають через неправильний переклад з однієї мови на іншу.
Аналогові (грецьке аnаlоgоs — подібний) комунікації. Охоплюють усю безсловесну комунікацію, наприклад жести, погрози чи дотики, предмети, зображення, якісне передавання інформації. Географічна карта, кісточки рахівниці, циферблат годинника — приклади аналогової комунікації. Ця форма повідомлення не така точна, як дигітальна, однак вона зрозуміліша і не спричиняє стільки помилок.
Аналогову комунікацію застосовують у стосунках між людьми, оскільки вона передає навіть настрій. Наприклад, можна провести на папері горизонтальну лінію як нульову вісь, що означатиме нейтральний настрій. Чим радіснішою й щасливішою почуває себе людина, тим вище буде позначка над цією віссю, а чим гірший настрій — тим нижче позначка під нульовою віссю. Очевидно, що аналогові канали більш придатні для реалізації стосунків.
Нерідко аналогова і дигітальна комунікації поєднуються (розмовна мова, креслення, мережеві графіки).
Механізм сприйняття комунікативних повідомлень можна проілюструвати за допомогою так званого «Джогаррі-вікна», названого за іменами Джозефа Люфта й Гаррі Інгмана. Це соціально-наукова модель, яка відображає зміни сприйняття внаслідок комунікації, наприклад у процесі формування групи (колективу). Вона охоплює чотири параметри стосунків між «Я» та іншими (А, В, С, Б) (Рис. 9.1).
|
Відомо |
Невідомо |
Відомо |
А Громадська думка |
В Сліпі плями |
Іншим невідомо |
С Приватні сфери |
Д Неусвідомлене |
Рис. 9.1 «Джогаррі-вікно»
Квадрант А — це сфера вільної діяльності, де поведінка й мотиви відомі як конкретній особистості, так і всім іншим. До неї належать майже всі форми ввічливості, одяг, ділова інформація та ін.
Квадрант В — сфера навчання динамічних тренованих груп: я чогось за собою не помічаю, але інші це помічають. Його визначають як «сліпу пляму» самовідчуття у соціальних контактах, тобто в ньому перебуває та частина поведінки, яка для інших помітна й зрозуміла, а «особистості» невідома і не підлягає управлінню. Тут міститься також неусвідомлене, звички, негативне.
Квадрант С — сфера поведінки, яка особистості відома, але яку вона приховує від інших. У кожної людини є така сфера особистого, тобто невідомих іншим дій, думок і почуттів.
Квадрант Д — охоплює процеси й стани, невідомі ні особистості, ні іншим. Вони належать до сфери, яку називають у психології «неусвідомлене». Ця сфера обговорюється у тренувальних групах тільки побічно.