11. Особливості майнового страхування;

— наявність у страхувальника або вигодонабувача особливого майнового інтересу в укладенні договору; — майнове страхування має мету — компенсацію понесених збитків, а не отримання додаткового прибутку. Це його головна функція. Відповідно розмір страхового відшкодування не може перевищувати дійсного розміру понесених збитків. Страхувальник (вигодонабувач) не може отримувати з договору майнового страхування будь-який прибуток, що перевищує суму понесених ним збитків. Страхова сума не може перевищувати дійсної вартості застрахованого майна. Під дійсною (страховою) вартістю майна слід розуміти його ринкову вартість. При цьому страхова вартість майна, вказана в договорі страхування, не може бути надалі оспорена, за винятком випадку, коли страхувальник, не скориставшись до укладення договору своїм правом на оцінку страхового ризику, був навмисно введений в оману відносно цієї вартості. Якщо страхова сума, вказана в договорі страхування майна, перевищує страхову вартість, договір вважається нікчемним у тій частині страхової суми, що перевищує страхову вартість. В іншій частині договір страхування зберігає силу. Якщо завищення страхової суми в договорі страхування стало наслідком обману з боку страхувальника, страховик має право вимагати визнання договору недійсним і відшкодування завданих йому цим збитків у розмірі, що перевищує суму одержаної ним від страхувальника страхової премії. При одночасному страхуванні різних ризиків дозволяється перевищення розміру загальної страхової суми за всіма договорами за страховою вартістю. Але мова йде саме про загальну суму, яка складається за рахунок страхування від різних ризиків, але ніяк одного й того ж самого. Однією з особливостей дії договору майнового страхування полягає в тому, що він зберігає силу у випадку переходу прав на застраховане майно до іншої особи. Майновий інтерес у страхуванні, що був у самого страхувальника, втрачається, оскільки майно перестає йому належати. Тому договір страхування для попереднього страхувальника не може залишатися в силі. Деякі види майнового страхування передбачені окремими статтями в різних главах ЦК. Так, наприклад, ст. 581 "Страхування предмета застави", ст. 696 "Страхування товару", ст. 771 "Страхування речі, переданої у найм", ст. 802 "Страхування транспортного засобу", ст. 881 "Обов'язок підрядника застрахувати об'єкт будівництва", ст. 927 "Страхування вантажів, пасажирів та багажу" та ін.

12. Особливості особистого страхування;

— специфічні особисті інтереси, які повинна мати застрахована особа, а саме інтерес в отриманні виплати при смерті або пошкодженні здоров'я, при досягненні зазначеного віку або настанні зазначених випадків. Всі ці інтереси невідривне пов'язані з особистістю застрахованої особи; — особливий характер деяких ризиків, на випадок яких укладаються договори особистого страхування. Є ризики (наприклад, пов'язані з пенсійним забезпеченням), що позбавлені притаманної ризикам небезпеки вчинення шкоди інтересам застрахованої особи; — з'явлення особливої фігури застрахованої особи, яка може не збігатися ні із страхувальником, ні із вигодонабувачем. Договір особистого страхування вважається укладеним на користь застрахованої особи (в т. ч. самого страхувальника), якщо в договорі не названо в якості вигодоодержувача іншу особу; — виплата страхової суми здійснюється у формі страхового забезпечення, яке не прив'язано до будь-яких об'єктивних критеріїв, а визначається сторонами в договорі за їх бажанням Більш того, забезпечення виплачується незалежно від сум, належних застрахованому за іншими договорами страхування, а також по соціальному страхуванню, соціальному забезпеченню та в порядку відшкодування шкоди; — страхова виплата може здійснюватись частинами, навіть протягом досить значного відрізку часу, забезпечуючи застраховану особу (вигодоонабувача). Тому виплата й отримала назву страхового забезпечення; — лише договір особистого страхування може мати накопичувальний характер, а саме переслідувати мету не тільки компенсувати шкоду, завдану особистості, але й забезпечити визначений прибуток (відсоток) на вкладений капітал (страхову премію). Відповідно договори особистого страхування можна поділити на ризикові та накопичувальні (ощадні). Ризикові договори передбачають страхову виплату тільки при настанні страхового випадку, який може зовсім не настати. Більш ризикованим видом особистого страхування є страхування від нещасних випадків. У накопичувальних договорах виплата здійснюється завжди, оскільки один з указаних ризиків обов'язково обернеться в страховий ризик. Найбільш поширений приклад накопичувального договору особистого страхування — страхування життя. Воно передбачає періодичну сплату внесків, а при дожитті до закінчення строку договору — сплату обумовленої суми, що перевищує суму внесків. При цьому страхова виплата здійснюється й тоді, коли смерть настає до закінчення строку договору. Слід зазначити, що коли йдеться про договори державного обов'язкового особистого страхування, то відповідно порядки їх укладення і умови визначаються Кабінетом Міністрів України, окремими нормативними актами (наприклад, Порядок та умови державного обов'язкового особистого страхування працівників митних органів, затверджений Постановою КМУ № 487 від 19.08.1992 р.). За договором майнового страхування одна сторона (страховик) зобов'язується за обумовлену договором плату (страхову премію) при настанні передбаченої в договорі події (страхового випадку) відшкодувати іншій стороні (страхувальнику) чи іншій особі, на користь якої укладено договір (вигодонабувача), заподіяні внаслідок цієї події збитки в застрахованому майні або збитки у зв'язку з іншими майновими інтересами страхувальника (виплатити страхове відшкодування) у межах визначеної договором суми (страхової суми).