Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цивільне модуль2.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
22.08.2019
Размер:
446.46 Кб
Скачать

14. Страхування ризиків.

Страхування ризиків - це дієвий захист від некоректних рішень і правильний спосіб підвищення відповідальності осіб, які їх приймають. Адже факт наявності страхового поліса вже стимулює до більш серйозного відношення щодо процесу прийняття рішень та проведення профілактичних дій, як і приписує договір страхування ризиків. Існує безліч класифікацій ризиків: Вони можуть класифікуватися за причинами виникнення, часом виникнення, характером і ступенем тяжкості наслідків, сфері створення і т.д.

Страхування ризиків буває обов'язковим і добровільним. Обов'язкове страхування ґрунтується на вимогах законодавства. Добровільне страхування ризику продиктовано страховим інтересом кожної зі сторін.

Класифікація страхування ризиків по об'єктах страхового інтересу виділяє: майнове страхування, страхування відповідальності і страхування персоналу.

Майнове страхування може поширюватися на всі основні види активів компанії. При цьому страхувальник забезпечує своєчасну сплату страхових внесків, а страховик - відшкодування матеріального збитку підприємства, при настанні страхового випадку. Страхування відповідальності гарантує страховий захист компанії від ризику фінансових втрат, які можуть з'явитися в зв'язку з заподіянням шкоди третім особам. Актуальним видом страхування ризиків виступає страхування персоналу (життя співробітників і ризику втрати ними працездатності). Досить вагомим видом страхування ризиків є титульне страхування (втрата права власності на об'єкт нерухомості)

Інша класифікація страхування ризиків передбачає повне і часткове страхування. При повному страхуванні ризики страхуються в повному обсязі. Часткове страхування обмежує покриття матеріальних збитків розміром страхової суми (співвідношенням дійсної ринкової вартості майна до страхової суми) або певними умовами настання страхового випадку та кількістю виключень.

15. Поняття та загальна характеристика договору доручення. Стаття 1000. Договір доручення

1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

2. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Договір доручення належить до категорії договорів з надання по­слуг — дій досить широкого спектру, не пов'язаних у цьому випад­ку із створенням речі. Послуги у договорі доручення породжують відповідне благо, що має вартісну природу. Треба вказати на схожість деяких договорів з надання послуг — до­говору комісії, управління майном, виходячи з тих підстав, що в них бере участь посередник, який діє від власного (договір управління, до­говір комісії) або від чужого імені (повірений), але завжди у чужих ін­тересах. Отже, вказані договори можна віднести до посередницьких. Тобто договір доручення належить до одного з видів представництва – договірного, а тому на нього розповсюджуються положення відповідної глави ЦК.

Предметом ДД є виконання однією з осіб від імені іншої юридичних дій. Метою – набуття, зміна та припинення для довірителя прав та виконання обов’язків шляхом здійснення правочинів.

За загальною характеристикою :

  • Консенсуальний -- права й обо­в'язки сторін виникають з моменту досягнення згоди за всіма істот­ними умовами.

  • Може бути як оплатним , так і безоплатним – договір є безоплатним лише у випадку, коли це прямо обумовлено договором або нормою закону. Розмір належної плати визначається договором, проте невизначеність не змінює оплатного характеру, а плата визначається відповідно до звичайних цін на такі послуги. За загальним правилом належна винагорода виплачується після виконання доручення.

  • Двосторонньозобовязуючий. Проте у літературі існує й інша позиція за якою даний договір вважається двостороннім лише коли мова йде про оплатний договір або коли його виконання пов’язане з матеріальними витратами повіреного, а на довірителя покладається обов’язок відшкодувати їх. Проте з аналізу ст.. 1007 ЦК у безоплатному договорі доручення на довірителя покладається обов’язок прийняти все виконане від повіреного, а також забезпечити останнього коштами, необхідними для виконання доручення.

  • Належить до фідуціарних угод, оскільки характерною є наявність взаємної довіри між довірителем та повіреним (звідси й принцип особистого виконання доручення).

  • Може бути як строковим, так і безстроковим (ст.. 1001)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]