42. Кредитний договір: загальна характеристика та сфера застосування.

Розвиток в Україні сучасних ринкових відносин у якості однієї з безумовних передумов своєї еволюції потребує належного функціо­нування ринку фінансових послуг, однією з традиційних складових якого є інститут кредитування. За допомогою цього інституту учас­ники цивільних правовідносини отримують доступ до потрібних їм грошових ресурсів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналізуючи сутність кредитного договору, можна дійти висновку, що значна кількість ознак цього договору тотожна ознакам договору позики. Більш того, набула поширення думка, що кредитний договір є різновидом договору позики, частковим підтвердженням чому мо­же слугувати і позиція законодавця, закріплена, зокрема, у ч. 2 ст. 1054 ЦК, згідно з якою до відносин за кредитним договором засто­совуються положення про договір позики, якщо інше не встановлене спеціальними нормами і не випливає із суті кредитного договору.

За загальною характ-ою:

- належить до групи договорів про надання послуг;

- кредитний договір є двостороннім(дог. позики – односторонзоб) - правами та обов'язками наділені обидві його сторони;

- кредитний договір є косенсуальним;( договір позики – реальний) - едитний договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов;

- кредитний договір є завжди відплатним;( завжди є відплатним на відміну від дог. позики);

Незважаючи на ту обставину, що ч. 2 ст. 1054 ЦК передбачає мож­ливість застосування до врегулювання договірних кредитних відно­син положень §1 гл.71 ЦК, що регламентує відносини з договору по­зики, значна частина цих норм не може бути застосована, оскільки ці положення суперечать сутності кредитного договору. Так, відрізняю­ться предмет та момент укладення кредитного договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК), встановлюються імперативна вимога стосовно дотримання письмової форми кредитного договору (ст.1055 ЦК), підстави для відмови у наданні (ч. 1,3 ст. 1056 ЦК) та одержання кредиту (ч. 2 ст. 1056 ЦК).

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України, окрім понят­тя «кредитний договір», зустрічаються також поняття: «фінансовий кредит» (ч. 1 ст. 1 Закону від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»¹).

Під фінансовим кредитом розуміються кошти, які надаються у по­зику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під про­цент (п. З ч. 1 ст. 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регу­лювання ринків фінансових послуг»). Така ж сама сутність понять банківського та іпотечного кредиту, під якими відповідно розуміється кредит, наданий банком, та звичайний кредитний договір, у якості за­безпечення виконання якого слугує договір застави об'єкта нерухомо­сті (тобто іпотека - ст. 1 Закону від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку»⁵).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Сфера застосування визначається з урахуванням наступних критеріїв - за строками користування, за способом забезпечення, за ступенем ризику, За методами надання, за строками погашення, за метою надання, За видом процент. ставки, За співвідношенням із переданням у власність інших речей.

До джерел правового регулювання належить: ЦК(параг 2 гл 71), ГК, ЗУ про захист прав споживачів, Про банки і банківську діяльність, Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати, Постанова КМУ “Про створення мережі пунктів з ломбардного кредитування населення під заставу виробів із дорогоцінних металів та з дорогоцінного каміння”, Про затвердження Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі” тощо.