34. Особливості управління цінними паперами. - хз

35. Договір позики: загальна характеристика та сфера застосування.

Стаття 1046. Договір позики 1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознака­ми, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За загальною характеристикою договір позики є:

1. реальним - вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначе­них родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК).

2. Оплатним або безоплатним (за угодою сторін),

3. Одностороннім - Обов'язки за договором позики виникають лише для однієї сторони - пози­чальника. Отримавши у власність передані позикодавцем гроші або речі, визна­чені родовими ознаками, позичальник зазвичай стає зобов'язаним повернути по­зикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості

4. Строковим або безстроковим

Строковим - передбачає конкретний строк повернення отриманої позичальником позики, безстроковим - якщо строк виконання позичальником зобов'язання не визначений або визначений моментом вимоги позикодавця. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або він визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом ЗО днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбачено договором.

Сфера застосування - Договір позики є підставою і правовою формою регулювання позикових відносин, які передбачають передачу однією стороною у власність іншій стороні грошей або речей, визначених родовими ознаками, під зустрічне зобов'язання повернути в майбутньому таку саму кількість грошових коштів або речей того ж роду та такої ж якості. Позикові відносини зумовлені характером обов'язку боржника у грошовому  зобов'язанні, що існує між позикодавцем і позичальником. Позика — це зобов'язання, у якому гроші є засобом передання і накопичення заборгованості. У цьо­му випадку гроші не виконують функцію платежу на її погашення. Договір позики вважається основною підставою виникнення позикових відносин. Подібні позиковим відносини виникають і в деяких інших випадках (при видачі чека і векселя, оформленні державної позики і облігації, вчиненні банківських розрахункових операцій). Однак вексельні зобов'язання, емісія об­лігацій і державних (комунальних) позик, інші подібні боргові зобов'язання є позиковими лише у певній мірі. На них поширюються загальні правила позики з урахуванням особливостей таких кредитних відносин. На позикові відносини слід поширювати положення законодавства про захист прав споживачів у разі визнання сторін договору позики споживачами та надавачами цього виду послуг. У цьому випадку застосуванню підлягають передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» .(джерела правового регулювання)

36. Сторони договору позики.

Сторонами договору є позикодавець та позичальник.

ЦК не містить обмежень в регулюванні питання про суб'єктний склад договору позики. У ролі позикодавця та позичальника можуть ви­ступати будь-які фізичні та юридичні особи, держава та інші публіч­но-правові утворення, тобто договір позики як універсальний договір може обслуговувати як побутові потреби, так і підприємницькі цілі.

Однак слід враховувати, що згідно зі ст. 4 Закону України від 12 серпня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закону) надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, до яких нале­жать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізінгові компанії, довірчі то­вариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Отже, юридичні особи та фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності не можуть систематично надавати грошові кошти у пози­ку. Однак поняття систематичності стосовно цих відносин законода­вством не визначене. Крім того, надавати кошти у позику за рахунок залучених коштів мають право лише кредитні установи на підставі відповідної ліцензії (ч. З cm. 5 Закону).