- •Страхування. Основні поняття страхового права.
- •2. Загальна характеристика договору страхування.
- •3. Правовий статус страховика;
- •4. Правовий статус товариства взаємного страхування;
- •5. Співстрахування та перестрахування;
- •6. Страхувальники, вигодонабувачі та застраховані особи;
- •7. Порядок провадження діяльності страховими посередниками.
- •8. Порядок укладення та форма договору страхування.
- •9. Зміст договору страхування.
- •10. Припинення договору страхування. Особливості дострокового припинення договору страхування.
- •11. Особливості майнового страхування;
- •12. Особливості особистого страхування;
- •13. Страхування відповідальності;
- •14. Страхування ризиків.
- •15. Поняття та загальна характеристика договору доручення. Стаття 1000. Договір доручення
- •16. Сторони договору доручення.
- •17. Форма та зміст договору доручення.
- •18. Виконання договору доручення.
- •20. Правове регулювання та сфера застосування договору комісії.
- •21. Сторони договору комісії.
- •22. Форма та зміст договору комісії. Вказівки комітента та правові наслідки відступу від них.
- •23. Виконання договору комісії та прийняття виконання комітентом.
- •24. Відмова комісіонера від виконання договору та скасування договору комітентом та правові наслідки цього.
- •25. Договір субкомісії.
- •26. Особливості правового регулювання та сфера застосування консигнаційних договорів.
- •27. Загальна характеристика агентських договорів.
- •28. Правове регулювання та сфера застосування договорів управління майном.
- •29. Суб’єкти управління майном.
- •30. Істотні умови управління майном.
- •31. Форма та зміст договору управління майном.
- •32. Припинення договору управління майном.
- •33. Відповідальність управителя майна.
- •34. Особливості управління цінними паперами. - хз
- •35. Договір позики: загальна характеристика та сфера застосування.
- •Оплатним або безоплатним (за угодою сторін),
- •Строковим або безстроковим
- •36. Сторони договору позики.
- •37. Порядок укладення та форма договору позики.
- •38. Зміст договору позики. Його виконання
- •39. Оформлення договору позики векселями:
- •Глава V. Про строк платежу
- •Глава IV. Про аваль (вексельне поручительство)(Пложення вищезгад.)
- •Глава VI. Про платіж (Пложення вищезгад.)
- •Глава XI. Про давність
- •40. Укладення договору позики шляхом випуску і продажу облігацій:
- •42. Кредитний договір: загальна характеристика та сфера застосування.
- •За загальною характ-ою:
- •43. Суб’єкти кредитного договору. Загальні та спеціальні вимоги до кредитодавця.
- •44. Порядок укладення та форма кредитного договору. Істотні умови договору.
- •45. Зміст кредитного договору.
- •46. Способи забезпечення кредитних договорів.
- •47. Виконання кредитного договору та відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договору.
- •48. Класифікація кредитних договорів.
16. Сторони договору доручення.
Сторонами у договорі доручення є довіритель і повірений. Довіритель – особа, що доручає виконати певні дії, повірений – особа, що зобов’язується їх виконати.
Ними можуть бути фізичні та юридичні особи. До фізичних осіб — як довірителів, так і повірених висуваються вимоги щодо їх повної дієздатності. Юридична особа є завжди дієздатною, але повинна діяти в межах своєї статутної правоздатності. При комерційному представництві, яке виділено у ЦК України (ст. 243), повіреним може бути громадянин-підприємець або комерційна організація, тобто суб'єкти підприємницької діяльності. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
17. Форма та зміст договору доручення.
Зміст договору доручення складають його умови. При цьому єдиною об’єктивною істотною умовою ДД, відсутність якої є підставою вважати йог неукладеним, є його предмет – перелік юридичних дій, які належить витини повіреному (Стаття 1003 -- У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. ) Це означає, що закон ставить певні вимоги щодо вказівок довірителя, у противному разі вони не будуть «зв'язувати повіреного». Наприклад, якщо довірителем надається вказівка придбати крадену річ, повірений має відмовитися від виконання його доручення.
Довіритель може уповноважити повіреного на вчинення будь-яких дій, які породжують для нього правові наслідки за винятком тих, які мають особистісний характер.
Для належного виконання взятих на себе зобов’язань повірений може вчиняти і фактичні дії, але останні мають лише допоміжний характері самостійного значення не мають.
Щодо ціни договору – ст. 1002 -- Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Щодо строку – ст.. 1001 -- Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.
ЦК не містить спеціальних вказівок щодо форми договору доручення, тому слід керуватись загальними положеннями ЦК та спеціальними нормами, що можуть бути передбачені у законодавстві. При цьому для визначення форми договору при використанні загальних правил має значення не розмір плати повіреному, а сума правочину, який здійснюється ним на користь повіреного.
+ ст.. 1007 -- Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
При тому така довіреність не є письмовою формою договору,а засобом фіксації шляхом одностороннього волевиявлення довірителя про надання певних повноважень повіреному з дотриманням усіх вимог щодо оформлення цього документа. Договір підтверджує наявність відносин між довірителем на повіреним, їх взаємні права та обов’язки, що не цікавлять третіх осіб. Довіреність, як документ спрямований на третіх осі, визначає характер та межі повноважень повіреного.
Для дотримання форми договору – необхідна і довіреність і сам договір.