- •Страхування. Основні поняття страхового права.
- •2. Загальна характеристика договору страхування.
- •3. Правовий статус страховика;
- •4. Правовий статус товариства взаємного страхування;
- •5. Співстрахування та перестрахування;
- •6. Страхувальники, вигодонабувачі та застраховані особи;
- •7. Порядок провадження діяльності страховими посередниками.
- •8. Порядок укладення та форма договору страхування.
- •9. Зміст договору страхування.
- •10. Припинення договору страхування. Особливості дострокового припинення договору страхування.
- •11. Особливості майнового страхування;
- •12. Особливості особистого страхування;
- •13. Страхування відповідальності;
- •14. Страхування ризиків.
- •15. Поняття та загальна характеристика договору доручення. Стаття 1000. Договір доручення
- •16. Сторони договору доручення.
- •17. Форма та зміст договору доручення.
- •18. Виконання договору доручення.
- •20. Правове регулювання та сфера застосування договору комісії.
- •21. Сторони договору комісії.
- •22. Форма та зміст договору комісії. Вказівки комітента та правові наслідки відступу від них.
- •23. Виконання договору комісії та прийняття виконання комітентом.
- •24. Відмова комісіонера від виконання договору та скасування договору комітентом та правові наслідки цього.
- •25. Договір субкомісії.
- •26. Особливості правового регулювання та сфера застосування консигнаційних договорів.
- •27. Загальна характеристика агентських договорів.
- •28. Правове регулювання та сфера застосування договорів управління майном.
- •29. Суб’єкти управління майном.
- •30. Істотні умови управління майном.
- •31. Форма та зміст договору управління майном.
- •32. Припинення договору управління майном.
- •33. Відповідальність управителя майна.
- •34. Особливості управління цінними паперами. - хз
- •35. Договір позики: загальна характеристика та сфера застосування.
- •Оплатним або безоплатним (за угодою сторін),
- •Строковим або безстроковим
- •36. Сторони договору позики.
- •37. Порядок укладення та форма договору позики.
- •38. Зміст договору позики. Його виконання
- •39. Оформлення договору позики векселями:
- •Глава V. Про строк платежу
- •Глава IV. Про аваль (вексельне поручительство)(Пложення вищезгад.)
- •Глава VI. Про платіж (Пложення вищезгад.)
- •Глава XI. Про давність
- •40. Укладення договору позики шляхом випуску і продажу облігацій:
- •42. Кредитний договір: загальна характеристика та сфера застосування.
- •За загальною характ-ою:
- •43. Суб’єкти кредитного договору. Загальні та спеціальні вимоги до кредитодавця.
- •44. Порядок укладення та форма кредитного договору. Істотні умови договору.
- •45. Зміст кредитного договору.
- •46. Способи забезпечення кредитних договорів.
- •47. Виконання кредитного договору та відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договору.
- •48. Класифікація кредитних договорів.
3. Правовий статус страховика;
Учасники страхового зобов'язання поділяються на дві групи: обов'язкові та факультативні (необов'язкові). Сторонами договору страхування (його обов'язковими учасниками) є страховик та страхувальник.
Відповідно до ст. 2. Закону страховиком визнається фінансова установа1, яка створена у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю і здійснює страхову діяльність на підставі відповідної ліцензії.
Для набуття статусу страховика необхідне додержання встановлених чинним законодавством вимог. Так, страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України, які повинні мати у свому складі не менше трьох учасників. З метою забезпечення платоспороможності страховика та виконання ним зобов'язань перед страхувальниками встановлюються значні обмеження щодо предмета діяльності страховика, видів страхування, мінімального розміру статутного капіталу. Так, предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяється виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових правочинів, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних потреб страховика (ст. 2 Закону). Мінімальний розмір статутного капіталу страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній і млн. евро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн. евро за валютним обмінним курсом валюти України. При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного капіталу статутний капітал повинен бути сплачений (за деяким винятком) виключно в грошовій формі (ст. ЗО Закону)1.
Крім вищезазначених організаційно-правових форм, страховиками можуть бути також і суб'єкти публічного права (державні організації), але тільки у випадках, прямо встановлених законодавством України. Названі страховики також створюються і діють відповідно до Закону. Причому використання слів «державна», «національна» або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.
Фізичні та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування2, які не мають на меті одержання прибутку, і тому не є суб'єктами підприємницької діяльності. Головна їх мета - захистити інтереси своїх учасників. Товариство взаємного страхування є юридичною особою - страховиком, створеною з метою страхування ризиків своїх членів. Страхові відносини між названим товариством та його членами будуються на підставі укладеного договору страхування, в якому об'єкти страхування, страхові суми, порядок їх виплати та порядок внесення страхових платежів визначаються з урахуванням особливостей кожного члена товариства.
Для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якшо їх утворення не суперечить законодавству України, страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання з правами юридичної особи, які не є страховиками і не можуть займатися страховою діяльністю (ст. 13 Закону).