1. Цивільне право як право приватне

Однією з галузей права України є цивільне право, яке належить до приватного. Поділ правових галузей на галузі публічного і приватного права започатковано ще римськими юристами. Відтоді на ньому базується наукова, законодавча та практична оцінка правових явищ

Цивільне право як галузь приватного права регулює майнові відносини, відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності та особисті немайнові відносини, що передбачені цивільним законодавством.

Римський юрист Ульпіан розмежовував пул.і прив.пр так:

Пул правом є те,яке стосується становища держави.,приватне ,яке має відношення до користі окремих осіб..

Перш за все,цивільне пр. – приватне право,тобто це означає,що метою його існування є захист приватних інтересів. У відносинах,які опосередковує приватне право,держава як влада участі не бере.

2. Предмет цивільного права

Кожна галузь права регулює певні суспільні відносини. Коло визначених відносин і становить предмет регулювання тієї чи іншої галузі права.Цивільне право регулює 2 групи суспільних відносин:

1)   майнові відносини,

3)   особисті немайнові відносини.

Майнові відносини - це конкретні вольові відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших матеріальних благ від одного суб´єкта до іншого.

За змістом їх поділяють на такі:

а)  відносини власності;

б)  відносини в галузі товарообігу.

Для цивільного права важливими є не речі та способи їх виробництва, а вольові відносини між людьми, що обумовлені їх прагненням до задоволення різноманітних життєвих потреб.Особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом, якщо інше не передбачено законодавчими актами, або не випливає із суті особистого немайнового відношення. До таких відносин слід віднести право фізичних осіб на життя і здоров´я, особисту свободу, таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, свободу совісті, право на недоторканність особи тощо. Ці відносини мають абсолютний характер

3. Метод цивільно-правового регулювання

Цивільне правове регулювання суспільних відносин відбувається з допомогою певних способів та заходів, що впливають на формування поведінки суб´єктів відносин. Сукупність таких способів та заходів називають методом цивільного права.

Цивільно-правовий метод характеризується, передусім, юридичною рівністю сторін, автономією їх волі та майновою самостійністю; диспозитивністю (правом сторін самостійно визначати характер своїх відносин у межах чинного законодавства); особливим способом вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин; наявністю майнової відповідальності сторін.Юридична рівність учасників цивільно-правових відносин проявляється в тому, що сторони визнаються правом як самостійні, не залежні одна від одної особи.диспозитивність можлива лише тоді, коли в основі правочину лежить вільне волевиявлення сторін. Вона надає право сторонам визна­чити характер своїх взаємовідносин у межах, встановлених за­коном, а також у відповідних випадках формувати свої права й обов´язки.Ґрунтуючись на засадах рівності та незалежності учасників цивільних правовідносин, закон надає можливість вирішувати спори, що виникають між ними, або безпосередньо учасникам конкретних відносин на підставі взаємної домовленості, або спеціально створеним для розгляду таких спорів державним органам чи третім особам.