Тема5. Словотвір як розділ мовознавства

Час за робочою навчальною программою - 2 год.

Зміст теми

1. Предмет і завдання словотвору. Місце словотвору в системі наук про мову.

2. Основні поняття синхронного словотвору.

Рекомендована література

1. Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. – К., 1999.

2. Сікорська З. С. Українсько-російський словотворчий словник. - .к., 1995.

3. Сучасна українська літературна мова/ за ред. А. П. Грищенка.-К.,1997.

4. Сучасна українська літературна мова/ За ред. М. Я. Плющ.- К.,1994.

5. Сучасна українська мова./ За ред. О. Д. Пономарева.- К., 1993.

Основні поняття: формотворення, словозміна, дериватологія, синхронний словотвір, діахронний словотвір, словотвірна мотивація, словотвірне значення, словотвірний тип, словотвірна модель, спосіб словотворення.

1. Словотвірна мотивація

Нове слово виникає на базі вже існуючого в мові слова й сприймається як хронологічно вторинне по відношенню до того від якого утворене. Наприклад: село – селюк, бік – бічний. Слово, яке стає базою для появи нового слова називають твірним, а слово, що утворилося - похідним. Похідне й твірне слово перебувають між собою у відношеннях словотвірної мотивації (дериваційної), тобто значення вторинного слова мотивується значенням іншого слова, що передує йому хронологічно.

Словотвірна мотивація – це відношення між двома однокореневими словами, значення одного з яких визначається за допомогою значення іншого. Наприклад: перемогти – переможець, учити – учитель, поява вторинних слів переможець, учитель можлива лише тому, що існують первинні немотивовані слова учити, перемагати. Так залежність між твірним і похідним словом називається напрям мотивації. Визначити напрям мотивації – це означає виявити мотивуюче (твірне) і мотивоване (похідне) з двох слів, пов’язаних між собою структурно-семантичними відношеннями.

Визначається він за семантикою і структурою твірного й похідного слова. Похідне слово за формою (будовою, структурою) і семантикою складніше від твірного. Семантична складність виявляється в тому, що похідне слово має у своєму складі додатковий семантичний компонент, структурна – більшу кількість морфем. За цими критеріями визначають такі ознаки похідності:

1) похідне слово порівняно з твірним має додаткові афікси, а його значення випливає із значення твірного, море – мор –як, книга - книж –к-а – книжк – ов – ий;

2) із двох слів похідним є слово, яке за семантикою є рівнозначним, а за структурою складніше від нього, ніжн-ий – ніжн-ість, Київ – ки-янин;

3) із двох слів, рівнозначних за структурою, похідним є складніше за значенням, вихова - ти – вихова – тель, авіа- ція – авіа – тор;

4) із двох слів, рівнозначних за структурою і семантикою, похідним є те, яке відповідає типовим мотиваційним відношенням для системи мови, агітувати – агітація, транслювати – трансляція (за аналогією – віддієслівні іменники: читання, писання)

5) якщо в дериваційні парі при рівнозначності семантики один із компонентів стилістично навантажений, то він є похідним, діва – дівиця, стіна – стінка.

2.2. Словотвірне значення

Існує два підходи до визначення словотвірного значення – вузький та широкий. У вузькому ( І. С. Улуханов) - словотвірне значення – це той елемент значення похідного слова, яким воно відрізняється від твірного. Воно базується на різниці похідного слова і твірного. Носієм словотвірного значення є морфема як словотворчий засіб.

У широкому розумінні (В. Лопатін, О. Земська) під словотвірним значенням мають на увазі загальне категоріальне значення слів, об’єднаних у словотвірний тип, що ґрунтується на семантичному співвідношені мотивованої і мотивуючої основ, українець, китаєць, італієць мають словотвірне значення «особа за національністю».

Виділяють такі види семантичних значень:

• мутаційне, дитина – дитинство, модель - моделювати;

• модифікаційне, їсти - стоньки, рідний - ріднесенький;

• транспозиційне – це таке значення похідного слова, яке відрізняється від твірного не номінативним, а частиномовним характером, радий – радість, переходити – перехід;

• синтагматичне – відрізняється не лише номінативним компонентом, а й єднальним значенням. Єднальне значення виявляється в складних словах, снігопад, АТС, себелюбець

2.3.Словотвірний тип

Словотвірний тип – це група слів однієї частини мови, які побудовані за єдиною схемою і об’єднуються за такими рисами:1) спільність частиномовної приналежності; 2) спільністю словотворчого засобу; 3) спільністю словотворчого засобу. Словотвірний тип – це схема побудови слів певної частини мови. Слова гітарист, домрист, флейтист, бандурист становлять словотвірний тип, тому що всі вони: 1) утворилися від однієї частини мови, 2) мають спільний словотворчий засіб –ист; 3) мають спільне значення – особа за назвою музичного інструмента.

4. Словотворча модель

У кожній мові, поряд із словами, що вживаються у повсякденній практиці, існують, крім того, певного роду потенційні слова, тобто слова, яких фактично немає, але які могли б бути , якби того захотіла історична випадковість. Перехід потенціальних слів у факт мовлення здійснюються за певними моделями, що властиві даній мові. Словотворча модель – це еталон структури слова, зразок за яким конструюється основа слова.

Складником моделі є: 1) основа твірного слова; 2) морфема як носій нового значення (дериватор); 3) морфонологічні явища (чергування, перехід наголосу тощо).

ІХ. ОЦІНЮВАННЯ