- •Конструкція книги. Основні елементи видань
- •1.1. Книжковий блок і його компоненти
- •1.2. Основні групи комплектування книжкових блоків
- •1.3. Книжкові оправи та обкладинки. Суперобкладинка
- •1.4. Формати паперу і формати видань
- •1.5. Сторінка складання. Формати сторінок складання, їх визначення та розрахунок
- •1.6. Друкарські шрифти. Основні групи та їх характеристики
- •Підрахунок обсягів видань
- •2.1. Система вимірів у поліграфії. Підрахунки обсягів видань і кількості основних матеріалів для виготовлення тиражу
- •Особливості складання і верстання елементів видання
- •4.1. Технологічна специфікація для верстання книг і журналів. Видавнича специфікація
- •4.2. Порядок розташування елементів видань при верстанні
- •4.3. Вимоги до текстового та ілюстративного матеріалу майбутнього видання
- •4.4. Складання і верстання елементів видань
- •4.5. Авантитул
- •4.6. Контртитул
- •4.7. Фронтиспис
- •4.8. Титульний аркуш
- •4.9. Зворот титульного аркуша
- •4.10. Передмова
- •4.11. Вступна стаття
- •4.12. Шмуцтитул
- •4.13. Текстові сторінки видання. Правила переносу з рядка в рядок. Спускова сторінка
- •4.15. Епіграф
- •4.17. Колонтитули, колонлінійки
- •4.18. Сигнатура
- •4.19. Норма
- •4.20. Примітки, зноски і виноски
- •4.21. Простий суцільний текст
- •4.22. Віршований текст
- •4.24. Формульні тексти
- •4.25. Ілюстрації і підрисункові підписи
- •4.26. Таблиці і виводи
- •4.27. Рубрикація, акцетування та виділення в тексті
- •4.28. Цитати
- •4.29. Перерахування
- •4.30. Додатки
- •4.31. Бібліографічні списки
- •4.32. Післямова та заключна стаття
- •4.33. Покажчики
- •Б о ж и к Євгенія Дмитрівна
- •Прийми Любомира Володимировича
- •280015, М.Хмельницький, пр.Миру, 59.
- •4.35. Випускні дані
- •Терміни, які зустрічаються в процесі творення книг
4.4. Складання і верстання елементів видань
Верстання — це процес формування (монтажу) книжкових, журнальних та газетних сторінок заданого формату з підготовленого складання різних видів текстів та ілюстративного матеріалу. Це один з основних процесів поліграфічного виробництва, в результаті якого друковане видання набуває завершеного вигляду.
Цей процес при дотриманні обов'язкових технічних правил забезпечує стильову і технічну єдність оформлення та художню цілісність видання, відповідність кожної сторінки, кожного розвороту як їх змісту, так і загальному принципові оформлення видання. Складні завдання верстки виникають майже на кожному розвороті.
У книзі розглядається верстка видань при проходженні за безфаночним методом видавання. Всі питання компонування сторінок складання, ілюстрацій, різних текстових виділень в такому випадку вирішує сам верстальник. Для зручності користування складання і верстання видання буде описано за елементами оформлення від авантитула до вихідних даних.
4.5. Авантитул
Авантитул (від французького ауапї
— перед і латинського Іішіиз — напис, заголовок) — це перша сторінка книжкового блока, один з композиційно-декоративних елементів книги. Авантитул розміщується у виданні при наявності в ньому контртитула чи фронтисписа. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовкові дані однієї чи декількох організацій, які видають книгу, а також дані про серію.
Верстають елементи оформлення на оптичній середині сторінки, інколи у верхній частині сторінки з виключкою вправо чи посередині.
Тексти на авантитулі, як правило, тієї ж гарнітури, що і титул, але меншого кегля — не більше 12—14 пунктів. Авантитул може ще іменуватися фортитулом або вихідним листком. Колонцифру на авантитулі не ставлять.
4.6. Контртитул
Контртитул (від латинських сопіга
— проти і Пїиіиз— напис, заголовок) — додатковий титул, як правило, в багатотомних чи перекладних виданнях. Розміщується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотомних виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. Вперекладнихтворахна контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. В розкішних та подарункових виданнях контртитул роблять «дзеркальним», тобто він повторює титульний аркуш. Верстають контртитул згідно з композиційним задумом видання, узгоджуючи з титулом. Колонцифру на контртитулі не ставлять.
4.7. Фронтиспис
Фронтиспис (від французького /гопїізрісе, від латинських /гопз, /гопіік — лоб і 5рісіо — дивлюся) — як правило, ілюстрація в книзі
Рис. 21. Макет розвороту з контртитулом
лівій стороні розвороту титульного аркуша. На фронтисписі розміщують відтворений в різних техніках портрет автора або особи, про яку йде мова в творі. Інколи на фронтисписі поміщають ілюстрацію, яка відображає головну ідею твору або вузловий епізод. В наукових виданнях на фронтисписі можуть бути поміщені фотографії, карти, схеми.
Верстають фронтиспис згідно з вказівками художника чи художньо-технічного редактора. Коли таких вказівок немає, тоді зображальні елементи розташовують на оптичній середині сторінки, узгоджуючи зображення з титульним аркушем. Колонцифру на фронтисписі не ставлять.