4.24. Формульні тексти

Формульні тексти є частиною основ­ного тексту книги і тому їх верстають строго у відповідності з вказівками в оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул, залежно від розташування, розміру та накреслення одних і тих самих знаків, можуть набувати різних змістових значень.

При наборі і верстанні велику увагу слід приділити аналізові оригіналу і його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для буквених позначень математичних величин використовують шрифти латинського, грецького і готичного алфавітів. Для правильного відтворення варто пам'ятати, що в розмітці латинські літери будуть підкреслені коректурним знаком «курсив», грецькі — обведені червоним кружечком, готичні — синім.

Коректурним знаком будуть помічені літери, які мають однакове накреслення в рядковому і прописному накрес­ленні. Умовні скорочення (кіп, со5,1§ і т. п.) слід набирати шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Ско­рочення найменувань фізичних величин, незалежно від латинського чи українського алфавіту, теж набирають пря­мим накресленням шрифту.

Формули бувають однорядкові, дворядкові і багаторядкові.

Однорядкові формули набирають кеглем основного шрифту, дворядкові — пониженим кеглем, а в багаторядкових — ту частину формули, що займає один рядок, набирають кеглем основного шрифту, а два і більше рядки — пониженим кеглем. У шкільних підручниках для молодших класів всі частини формул краще набирати шрифтами основного кегля.

Номери формул набирають тими ж шрифтами, що і основний текст, але беруть їх у дужки, щоб відокремити від самих формул. Формули переважно виключають «окремими рядками» і верстають по центру сторінки складання. Відбивка формули від тексту повинна бути в межах одного рядка кегля основного шрифту. Якщо перед формулою короткий кінце­вий рядок, то від нього формулу взагалі не відбивають. Між формулами, які розташовані од на за одною, відбивка повинна бути не більше ніж 2—4 п. Збільшення відбивок і розбивок формул погіршує зручність прочитання, збільшує обсяг видання і, звичайно, витрати паперу.

Експлікації, які йдуть за формулами, є частиною основ­ного тексту, і тому їх не відділяють від тексту, який іде за ними. Як правило, експлікації починаються словами «де» або «тут», за якими ідуть символи чи пояснення.

Існує два методи складання експлікацій:

— всі символи з поясненнями впідбір. При цьому пояснен­ня кожного символу закінчується крапкою з комою, після якої роблять пробіл, що дорівнює кеглю шрифту, яким набрано основний текст і який не змінюється при виключці рядків. Всю експлікацію верстають на повний формат рядків складання;

— всі символи окремими рядками з вирівнянням всіх тире, які відокремлюють символ від пояснення, для чого перед початком верстання необхідно визначити місце тире згідно з найбільшим символом чи числом. Слова «де» або «тут» набирають і верстають без абзацу разом з першим символом, . тобто відступ повинен враховувати і це слово.

Символ або число завжди відділяють від його опису знаком тире з відбивкою з двох боків по 2 п. Слова «де» або «тут» завжди набирають з рядкової літери. Між такими словами і першим символом ніяких знаків пунктуації не ставлять (переноси формул див. у розділі «Правила переносу з рядка в рядок»).

При верстанні складних видань небажаним є розміщення формул на початку сторінки. Неприпустимим є розміщення на різних сторінках групи формул, які мають спільний номер. В таких випадках шляхом вгонки чи вигонки рядків формули слід помістити на одній сторінці.

У хімічних формулах символи хімічних елементів набира­ють шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Так само набирають і цифри. Формули, які заверстуються безпосередньо в рядках, набирають тим самим кеглем, що і рядки. Складні формули, які виводяться з тексту окремо, можна набирати зменшеним кеглем шрифту, але не нижче кг. 8. Усі символи хімічних елементів набираються пропис­ними літерами.

Цифри в хімічних формулах набирають тим же кеглем, що і символи, а валентність — за тими ж правилами, що й індекси в математичних формулах, тобто на 1—2 ступені нижче, при цьому очко цифр повинно наполовину виступати за лінію основного шрифту. Назву хімічної сполуки поміщають під формулою посередині і набирають шрифтом малого кегля (не менше кг. 6).