- •Конструкція книги. Основні елементи видань
- •1.1. Книжковий блок і його компоненти
- •1.2. Основні групи комплектування книжкових блоків
- •1.3. Книжкові оправи та обкладинки. Суперобкладинка
- •1.4. Формати паперу і формати видань
- •1.5. Сторінка складання. Формати сторінок складання, їх визначення та розрахунок
- •1.6. Друкарські шрифти. Основні групи та їх характеристики
- •Підрахунок обсягів видань
- •2.1. Система вимірів у поліграфії. Підрахунки обсягів видань і кількості основних матеріалів для виготовлення тиражу
- •Особливості складання і верстання елементів видання
- •4.1. Технологічна специфікація для верстання книг і журналів. Видавнича специфікація
- •4.2. Порядок розташування елементів видань при верстанні
- •4.3. Вимоги до текстового та ілюстративного матеріалу майбутнього видання
- •4.4. Складання і верстання елементів видань
- •4.5. Авантитул
- •4.6. Контртитул
- •4.7. Фронтиспис
- •4.8. Титульний аркуш
- •4.9. Зворот титульного аркуша
- •4.10. Передмова
- •4.11. Вступна стаття
- •4.12. Шмуцтитул
- •4.13. Текстові сторінки видання. Правила переносу з рядка в рядок. Спускова сторінка
- •4.15. Епіграф
- •4.17. Колонтитули, колонлінійки
- •4.18. Сигнатура
- •4.19. Норма
- •4.20. Примітки, зноски і виноски
- •4.21. Простий суцільний текст
- •4.22. Віршований текст
- •4.24. Формульні тексти
- •4.25. Ілюстрації і підрисункові підписи
- •4.26. Таблиці і виводи
- •4.27. Рубрикація, акцетування та виділення в тексті
- •4.28. Цитати
- •4.29. Перерахування
- •4.30. Додатки
- •4.31. Бібліографічні списки
- •4.32. Післямова та заключна стаття
- •4.33. Покажчики
- •Б о ж и к Євгенія Дмитрівна
- •Прийми Любомира Володимировича
- •280015, М.Хмельницький, пр.Миру, 59.
- •4.35. Випускні дані
- •Терміни, які зустрічаються в процесі творення книг
4.24. Формульні тексти
Формульні тексти є частиною основного тексту книги і тому їх верстають строго у відповідності з вказівками в оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул, залежно від розташування, розміру та накреслення одних і тих самих знаків, можуть набувати різних змістових значень.
При наборі і верстанні велику увагу слід приділити аналізові оригіналу і його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для буквених позначень математичних величин використовують шрифти латинського, грецького і готичного алфавітів. Для правильного відтворення варто пам'ятати, що в розмітці латинські літери будуть підкреслені коректурним знаком «курсив», грецькі — обведені червоним кружечком, готичні — синім.
Коректурним знаком будуть помічені літери, які мають однакове накреслення в рядковому і прописному накресленні. Умовні скорочення (кіп, со5,1§ і т. п.) слід набирати шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Скорочення найменувань фізичних величин, незалежно від латинського чи українського алфавіту, теж набирають прямим накресленням шрифту.
Формули бувають однорядкові, дворядкові і багаторядкові.
Однорядкові формули набирають кеглем основного шрифту, дворядкові — пониженим кеглем, а в багаторядкових — ту частину формули, що займає один рядок, набирають кеглем основного шрифту, а два і більше рядки — пониженим кеглем. У шкільних підручниках для молодших класів всі частини формул краще набирати шрифтами основного кегля.
Номери формул набирають тими ж шрифтами, що і основний текст, але беруть їх у дужки, щоб відокремити від самих формул. Формули переважно виключають «окремими рядками» і верстають по центру сторінки складання. Відбивка формули від тексту повинна бути в межах одного рядка кегля основного шрифту. Якщо перед формулою короткий кінцевий рядок, то від нього формулу взагалі не відбивають. Між формулами, які розташовані од на за одною, відбивка повинна бути не більше ніж 2—4 п. Збільшення відбивок і розбивок формул погіршує зручність прочитання, збільшує обсяг видання і, звичайно, витрати паперу.
Експлікації, які йдуть за формулами, є частиною основного тексту, і тому їх не відділяють від тексту, який іде за ними. Як правило, експлікації починаються словами «де» або «тут», за якими ідуть символи чи пояснення.
Існує два методи складання експлікацій:
— всі символи з поясненнями впідбір. При цьому пояснення кожного символу закінчується крапкою з комою, після якої роблять пробіл, що дорівнює кеглю шрифту, яким набрано основний текст і який не змінюється при виключці рядків. Всю експлікацію верстають на повний формат рядків складання;
— всі символи окремими рядками з вирівнянням всіх тире, які відокремлюють символ від пояснення, для чого перед початком верстання необхідно визначити місце тире згідно з найбільшим символом чи числом. Слова «де» або «тут» набирають і верстають без абзацу разом з першим символом, . тобто відступ повинен враховувати і це слово.
Символ або число завжди відділяють від його опису знаком тире з відбивкою з двох боків по 2 п. Слова «де» або «тут» завжди набирають з рядкової літери. Між такими словами і першим символом ніяких знаків пунктуації не ставлять (переноси формул див. у розділі «Правила переносу з рядка в рядок»).
При верстанні складних видань небажаним є розміщення формул на початку сторінки. Неприпустимим є розміщення на різних сторінках групи формул, які мають спільний номер. В таких випадках шляхом вгонки чи вигонки рядків формули слід помістити на одній сторінці.
У хімічних формулах символи хімічних елементів набирають шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Так само набирають і цифри. Формули, які заверстуються безпосередньо в рядках, набирають тим самим кеглем, що і рядки. Складні формули, які виводяться з тексту окремо, можна набирати зменшеним кеглем шрифту, але не нижче кг. 8. Усі символи хімічних елементів набираються прописними літерами.
Цифри в хімічних формулах набирають тим же кеглем, що і символи, а валентність — за тими ж правилами, що й індекси в математичних формулах, тобто на 1—2 ступені нижче, при цьому очко цифр повинно наполовину виступати за лінію основного шрифту. Назву хімічної сполуки поміщають під формулою посередині і набирають шрифтом малого кегля (не менше кг. 6).