4.17. Колонтитули, колонлінійки

Колонтитули (від французького colonne — стовпчики та латинського titulus — напис) — текстові рядки, поміщені над основним текстом кожної сторінки. Колонтитули служать для полегшення користування видан­ням, інколи — для покращення оформлення видання.

В сучасних виданнях колонтитули, які мають чисто декоративне значення, так звані «мертві», майже не застосо­вують. Композиційне розміщення колонтитулів може бути різноманітним, хоча переважно їх набирають «окремим ряд­ком», майже завжди одним рядком, шрифтами, які значно відрізняються від основного (курсивом, півжирним курси­вом, капітельними літерами, прописними заниженого кегля).

У багатьох випадках в одному рядку з колонтитулом може бути розміщена колонцифра.

Дуже часто колонтитул закривають знизу тонкою лінійкою на повний формат сторінки складання. Зустрічаються колон­титули, відбиті лінійками зверху та знизу.

Колонтитули з колонцифрами чи без них завжди входять у розмір сторінки складання. Їх відбивають від тексту не менше ніж на кегль основного шрифту чи дещо більше, враховуючи, щоб загальний формат сторінки був кратним кеглю основного шрифту.

Колонтитули не розміщують на всіх титульних сторінках видання, на пустих сторінках, на сторінках, зайнятих пов­ністю ілюстраціями (крім наукової та технічної літератури), а також не спускових (початкових) сторінках видання.

Колонлінійки — лінійки чи прикраси, які ставлять на кожній сторінці складання над основним текстом як елемент художнього оформлення. Композиційне розташування ко-лонлінійок різноманітне. Часто з колонлінійками компону­ють і колонцифри. Колонлінійки, як і колонтитули, завжди входять в розмір сторінки складання.

4.18. Сигнатура

Сигнатура — порядковий номер дру­кованого аркуша видання; необхідний для полегшення виконання друкарських операцій, а саме: друку, фальцюван­ня, комплектування блоків, перевірки готової продукції.

Переважно сигнатуру набирають шрифтами тієї ж гарніту­ри, що і основний шрифт, цифрами кегля 8 п. і поміщають в лівому куті першої і третьої сторінок кожного друкарського аркуша видання. На третій сторінці аркуша після сигнатури, без відбивки від неї, набирають зірочку. У формат сторінки складання сигнатура не входить. Її заверстують в одному рядку з нижньою колонцифрою або нижче її з відбивкою 4 п.

Сигнатура — це перш за все технічно допоміжний елемент видання, і тому в різних виданнях можна зустріти неоднако­вий порядок розміщення сигнатур.

При заверстці сигнатур слід пам'ятати, що це перш за все номер друкарського аркуша, і їїрозташування має відповідати частці аркуша. Для видань, які друкуються в 1/16 частку — через 16 сторінок, в 1/8 частку — через 8 сторінок і т. п.

Сигнатуру ніколи не ставлять на титульному аркуші.

4.19. Норма

Норма — коротка помітка замовлен­ня, яка складає прізвище автора, перші слова назви, інколи просто номер замовлення. Встановлюється на першій сторінці кожного друкованого аркуша, крім першого, і служить для полегшення операції комплектування книжкових блоків.

Норму завжди набирають шрифтом кегля 6 гарнітурою основного шрифту і поміщають в лівому кутку першої сторінки друкарського аркуша слідом за сигнатурою з від-бивкою 8—12 пунктів.

Норму ставлять і на вклейках.

На сторінках з художніми ілюстраціями норму бажано заверстувати так, щоб при обрізці блока вона відрізалась.