4.28. Цитати

Цитати — це дослівне відтворення в тексті уривку з твору іншого автора. В системі верстання оформленню цитат приділяється велика увага. Цитати ділять­ся на внутрішньотекстові, тобто набрані впідбір до основного тексту, і самостійні. Самостійні цитати набираються окреми­ми абзацами. Внутрішньотекстові цитати набирають шрифта­ми того ж кегля і гарнітури, що і основний текст, і обов'язково в лапках. Такі цитати верстають так, як і текст, інколи з виділеннями.

Самостійні цитати можна набирати шрифтами меншого чи більшого кегля основного шрифту. Верстаючи такі цитати, варто звертати увагу на привідність верстки, оскільки засто­сування більшого чи меншого кегля шрифту веде до зміни кратності висоти сторінки складання до основного кегля шрифту. Якщо цитата набирається з втяжкою, то втяжка повинна бути більшою, ніж абзацний відступ видання.

Цитата закінчується посиланням на джерело, а інколи прізвищем автора в дужках. Якщо таке посилання дають в зносці, тоді безпосередньо за цитатою ставлять знак виноски без відбивки від лапок, якими закінчується цитата.

Три крапки, якими позначають пропуски в цитатах, початок цитати з середини речення чи закінчення, не відби­вають від початку чи кінця цитати і від слів, які обірвані. Після трикрапки роблять пробіл. Лапки від трикрапки також не відбивають. Самостійні цитати можна набирати і без лапок;

4.29. Перерахування

Перерахування — це тексти, розбиті на пункти і підпункти, що мають цифрове чи буквене позначення. Вони можуть бути набрані такими способами:

— всі пункти впідбір з поділом комами чи крапками з комами;

— всі пункти з абзацного відступу чи з втяжкою наступних рядків;

— з поділом крапками чи крапками з комою. Нумерують перерахування арабськими цифрами з крап­кою чи з дужкою, прописними чи рядковими літерами українського алфавіту з крапкою чи дужкою, іноді — римськими цифрами чи латинськими літерами. Кожний пункт перерахування починають з рядкової літери, крім випадків, коли після кожного пункту стоїть крапка.

При переносі перерахування зі сторінки на сторінку бажано закінчувати сторінку повним пунктом, тобто почина­ти наступну сторінку з нового пункту. Якщо другі рядки перерахувань набирають з втяжкою, то початок всіх рядків повинен бути вирівняний. Як і в усіх інших випадках, у перерахуваннях не допускаються висячі рядки.

4.30. Додатки

Додатки — складова частина книги, довідковий апарат, який подається в кінці книги. Додатками можуть бути окремі статті, документи, листи, карти, схеми, всі види покажчиків, коментарі, примітки, хронології життя та творчості, літопис життя та творчості автора, зміст томів, список ілюстрацій і т. п.

Шрифт для складання додатків використовують заниже­ного кегля в порівнянні з основним. Формат складання, якщо можливо, зберігають той же, що й для основного тексту.

Декілька додатків (як правило, нумерованих) можна верстати упідбір або кожний з нової сторінки. Спуск завжди дають лише перед першим реченням. Якщо додатки у виданні відокремлені шмуцтитулом, тоді і перше речення може бути заверстане без спуску.

Додатком може бути і несамостійний твір, виданий окре­мо, але пов'язаний з основним виданням, яке він роз'яснює, коментує, доповнює, а також самостійний твір як додаток до основного періодичного видання. В цьому випадку верстання таких видань здійснюється за основними правилами складан­ня і верстання основного тексту.