3.2. Постановка та обґрунтування проблеми

Метою створення цієї системи є розробка інформаційної системи обліку та аналізу для спрощення укладання страхового договору.

Виділимо основні задачі проектованої системи.

І. Задачі обліку

1. Облік функціональної структури страхової компанії

2. Облік страхових агентів

3. Облік типів полісів та правил страхування

4. Облік страхувальників

5. Облік транспортних засобів

6. Облік страхових випадків

7. Облік соціальних груп

8. Облік господарських операцій

   1. поліс

   2. виплати по полісах

Для реалізації задач обліку необхідно розробити структури даних для зберігання даних та інтерактивні елементи для зручної роботи з даними. При роботі з документами слід вирішити ряд підзадач:

1. Визначення реальної кількості осіб у полісі

2. Визначення визначення суми полісу із врахуванням пільг страхувальника

3. Автоматична генерація полісу на основі підібраних типів

4. Визначення сум виплат певного страхувальника

ІІ. Задачі аналізу

1. Аналіз виплат по кожному типу полісу

2. Визначення виплачених сум по соціальних групах страхувальників

3. Нарахування відсотків від заключених полісів страховим агентам (працівникам) .

Для задач аналізу необхідно розробити засоби групування та агрегування даних за певними критеріями, що може бути реалізоване за допомогою запитів до бази даних.

ІІІ. Задачі пргнозування

1. Прогнозування “піків” виплат на основі аналізу діяльності

Задача прогнозування не може бути вирішена засобами СУБД, тому необхідно розробити модулі.

Технічними задачами, поставленими у цій роботі, є:

1.Детальний аналіз структури бази даних з даної предметної області.

2.Реалізація системи підготовки звітньої інформації:

– засоби вводу і аналізу інформації;

– підготовка звітної інформації;

3.Введення і аналіз облікової інформації на різних рівнях ієрархії.

4.Реалізація експертної системи для можливості роботи некваліфікованих користувачів із цією системою:

– формування бази знань на основі вхідних даних;

– надання експертної інформації для опису об’єктів інформатизації.

Якщо системний аналіз потребував детального розгляду функціонування бізнес-процесів, то на даному етапі необхідно приділити увагу визначенню сутностей, тобто інформації про речі, що мають значення для організації і про яких щось відомо.

Двома класичними результатами аналізу є:

• Ієрархія функцій, яка розбиває процес обробки на складові частини (що відбувається, з чого складається);

• Діаграма «сутність-зв’язок» (Entry Relationship Diagram), яка описує сутності, їх атрибути та зв’язки між ними.

Діаграма «сутність-зв’язок» служить для формалізації інформації про сутності та їх відношення, включаючи ідентифікацію об’єктів, важливих для предметної області (сутностей), властивості цих об’єктів (атрибутів) та їх відношень з іншими об’єктами (зв’язків)[4].

Рішення окремих, або навіть багатьох задач без їх взаємозв'язку, як свідчить практика, не є ефективним. Тільки системна обробка одноразово зібраної первинної (фактичної) інформації при вирішенні всього комплексу задач принесе відчутну вигоду.

У цій системі обліку суб’єктів страхування присутні наступні властивості:

• взаємозв'язані і взаємозалежні елементи або частини;

• цілісність;

• наявність визначеної мети або призначення.

У інформаційній системі обліку суб’єктів страхування основним об’єктом є страхувальник (особа, яка укладає договір), від якого і залежать всі таблиці. Отже, головна сутність страхувальника має такі властивості:

• код страховика;

• номер поліса;

• статус, тобто чи страхувальник є фізичною, юридичною особою чи приватним підприємцем;

• прізвище, ім’я, по батькові (або назва організації);

• зображення (хоча, насправді, це не є необхідною умовою);

• адреса страхувальника та його поштовий індекс

• серія та номер посвідчення водія

• соціальна група (наявність пільг)

• з якого року у страхувальника є водійський стаж

Рис. 3.7. Діаграма «сутність-зв’язок» для формалізації задачі.

Також в якості об’єкту цієї інформаційної системи обліку можна виділити транспортний засіб. Він має такі властивості:

• тип транспортного засобу;

• територія переважного використання транспортного засобу;

• категорія транспортного засобу (A, B, C, D, E, F);

• марка, модель;

• номерний знак;

• номер кузова (шасі);

• рік випуску транспортного засобу;

• також є фотографія, хоча дана властивість не є необхідною.

До одного із основних об’єктів відносять також поліс. Властивості поліса:

• номер поліса;

• кількість осіб у договорі;

• тип договору;

• строк дії договору;

• дата;

• час;

• страхові випадки, по яких передбачена виплата.

Із полісом також пов’язані властивості таблиць виплат:

• номер поліса;

• наявність шахрайства (або регресивного позову на страхувальника);

• тип страхового випадку;

• страхова премія, яку необхідно сплатити страхувальнику для реєстрації поліса;

• примітка, в якій вказується чи надаються страхувальнику якісь пільги.

Основним у побудові інформаційної системи після визначення об’єктів та їх властивостей є визначення взаємодії між цими елементами. Взаємодію слід будувати через властивості, які не повторюються. Такими властивостями є номери полісів, порядковий номер та код страховика. Це означає, що для коректної взаємодії між об’єктами у властивості відповідних зв’язуючих таблиць потрібно додати необхідні поля.

Основні функції, які буде виконувати інформаційна система обліку суб’єктів страхування:

• ввід даних;

• вивід даних;

• відображення;

• пошук ;

• вибір даних;

• графічне представлення даних;

• додавання даних;

• виконання різноманітних операцій над даними.

Можна визначити конкретні задачі, які постають перед нами при проектуванні даної системи. До них слід віднести:

• проектування реальної бази даних, що містить всі вищенаведені об’єкти з їх атрибутами;

• розробка ряду засобів, які дозволять діставати максимальну кількість потрібної інформації з бази даних;

• розробка інтелектуальної компоненти, яка б могла визначити страховий платіж та умови заповнення полісу по типам договорів;

• розробка зручного інтерфейсу для використання системи.

Формалізувавши інформацію про предметну область та занісши в середовище СУБД та визначивши всі потрібні обмеження для кожного об’єкту з його атрибутами, отримаємо готову БД, з якою в подальшому і проводитиметься вся подальша робота.