Узагальнююча програма моніторингу забруднення грунтів

При оцінці ступеня забрудненості грунту через надзвичайно велику працемісткість і вартість необхідних робіт не завжди варто проводити суцільну зйомку забрудненості грунтів. Доцільніше й економічніше простежувати шляхи повітряного і водного забруднення грунтів, аналізуючи об’єднані зразки, які належать відбирати на ключових ділянках, розташованих у секторах-радіусах уздовж переважаючих повітряних потоків.

Під ключовою ділянкою розуміють ділянку (1 – 10 га і більше), яка характеризує типові, що постійно повторюються в даному районі, сукупності грунтових умов і умов рельєфу, рослинності та інших компонентів фізико-географічного середовища. Основну частину ключових ділянок потрібно розташовувати у напрямку двох екстремальних променів (румбів) рози вітрів. При нечітко вираженій розі вітрів ділянки повинні характеризувати територію рівномірно у напрямку всіх румбів рози вітрів. Якщо є підстави вважати, що міграція важких металів пов’язана з водними потоками, то напрямок променів треба узгоджувати з вектором водної міграції. Загальна кількість досліджуваних ділянок – 15 – 20.

Вивчення процесів забруднення грунтів на ключових ділянках проводиться більш детально, ніж на решті територій. Воно досить працемістке і вимагає багато часу. Під грунтово-геоморфологічним профілем належить розуміти завчасно вибрану вузьку смугу земної поверхні, на якій установлено зв’язок між ступенем забруднення грунтів і одним або декількома екологічними факторами. Грунтово-геоморфологічні профілі закладаються по векторах рози вітрів. Отже, грунтово-геоморфологічні профілі та ключові ділянки повинні доповнювати одне одного.

Достовірно встановлено, що техногенні викиди, які забруднюють грунтовий покрив чере атмосферу, зосереджуються у поверхневих шарах грунту. Важкі метали сорбуються, як правило, в перших 2 – 5 см від поверхні. Забруднення нижніх горизонтів відбувається в результаті обробки грунту (оранки, культивації, боронування), а також внаслідок дифузійного і конвективного переносу через тріщини, ходи грунтових тварин і рослин. Тому найчіткіша картина забрудненості грунтового покриву важкими металами може бути отримана при відборі проб грунтів з глибин 0 – 10 і 10 – 20 см на ріллі та 0 – 2.5; 2.5 – 5.0; 5 – 10; 10 –20 і 20 – 40 см на цілині. Об’єднана проба складається, як правило, методом так званого “конверту”. Всі подальші операції з первинною обробкою грунтів аналогічні до операцій, які здійснюються при контролі за забрудненням грунтів пестицидами. Після відбору проба грунту направляється на аналіз в лабораторію. До кожної проби додається талон, в якому містяться основні необхідні відомості про самий грунт та умови її відбору. У супроводжувальному талоні вказується порядковий номер зразка, число, місяць і рік відбору, а також або фактична назва, або номер чи умовне позначення пункту, розшифроване у робочому журналі.

Критеріями при складанні переліку забруднюючих грунт речовин, які підлягають контролю, є їх токсичність, поширеність і стійкість.