Методи прогнозування забруднення повітряного середовища

Для здійснення прогнозів можливих змін навколишнього природного середовища в будь-якому масштабі (від глобального до локального) необхідно мати дані, по-перше, про сучасний стан навколишнього середовища, по-друге, про плани господарської діяльності на розглянутій території і, по-третє, уявляти, хоча б приблизно, як природне середовище буде реагувати на заплановану господарську діяльність.

Коли ми говоримо «прогноз», то завжди маємо на увазі деяку модель, що характеризує процес, результати якого ми хочемо передбачати. Моделі, спрямовані на складання глобальних екологічних прогнозів, теоретично повинні відповідати тим же вимогам, що і будь-яка математична модель. Це насамперед адекватність (відповідність) досліджуваному об'єкту чи явищу; також для практики важливо, щоб модель дозволяла узагальнювати доступні спостереження і на цій основі передбачати можливий розвиток подій - як еволюційний (плавний, безупинний), так і революційний (стрибкоподібний, катастрофічний) з досить високим ступенем точності. Однак навіть найадекватніша і найліпша за своєю точністю передбачення наслідків модель може виявитися непотрібною внаслідок ненадійності інформації, на базі якої будується дана модель. Варто пам'ятати, що прогнозування - це засіб для прийняття раціональних управлінських рішень. Значить, раціональність керування є функцією адекватності моделі та якості інформації.

На сучасному етапі розвитку біосфери екологічне прогнозування повинне здійснюватися на всіх рівнях (від глобального до локального) постійно.

Досвід проведення прогнозних досліджень у різних галузях громадського життя, науки і техніки дозволив виявити ряд методів, які можуть ефективно застосовуватися для прогнозування розвитку екологічної ситуації. Будь-яка типова методика прогнозування включає такі необхідні елементи, як виконання передпрогнозної орієнтації (визначення предмета, цілей, завдань і періоду попередження); створення передпрогнозного фону (збір і аналіз даних в інтервалі ретроспекції); формування вихідної базової моделі й конструювання пошукової моделі, її верифікація, а при необхідності уточнення (коректування), підготовка, обґрунтування і прийняття необхідних рішень.

Оскільки вузловим етапом є побудова моделі прогнозу, відомі методи прогнозування зручно класифікувати, розділивши їх на три групи:

1. Евристичні.

2. Прогнозних моделей.

3. Статистичні.

Евристичні методи включають побудову інтуїтивних прогнозних моделей, що формуються експертами на основі наданої інформації, досвіду, інтуїції і знань експерта.

Аналітичними методами прогнозні моделі одержують у тих випадках, коли відомі загальні закономірності розвитку процесу, його загальна структура, найважливіші аналітично виражені функціональні зв'язки, мається контрольна вибірка, що дозволяє перевірити працездатність моделі.

До статистичних належать методи, основу яких складає формування стохастичних моделей прогнозування. Передумовою застосування таких методів є наявність необхідних статистичних даних, що характеризують період ретроспекції, і відомостей, необхідних для визначення моделі прогнозу. Широке застосування в прогнозуванні статистичних методів пояснюється тим, що предметом статистики служить вивчення методів виявлення закономірностей масових процесів.

Розвинутий математичний апарат і накопичений досвід застосування роблять привабливим звертання в розв'язуваній проблемі до статистичних прогнозних методів і моделей.

Варто зазначити, що більшість методів, орієнтованих на прогнозування екологічних ситуацій, вимагає певного обліку фактора старіння використовуваної інформації.