- •Реферат
- •1. Проектування програми професійної підготовки за фахом ''прохідник''.
- •1.1 Аналіз професійної діяльності фахівця.
- •1.2 Формування кваліфікованої характеристики фахівця.
- •1.3 Розробка змісту професійної підготовки фахівця.
- •2. Проектування технологій навчання по темі «проведення та кріплення похилих гірничих виробок».
- •2.1 Проектування дидактичних матеріалів.
- •План викладу теми:
- •Дидактичні одиниці:
- •2.2 Аналіз базових умов навчання. Вибір способів формування базових знань.
- •2.3 Проектування мотиваційних технологій навчання.
- •Фрагмент мотивації:
- •2.4 Проектування технологій формування оод.
- •2.5 Проектування технологій формування ід.
- •2.6 Проектування технологій формування кд.
- •2.7 Складання перспективно-поурочному плані викладу теми «Проведення та кріплення похилих гірничих виробок».
- •2.8 Організація та методика уроку вибраної теми.
- •Контрольні питання:
- •Інструкція для робітників шахти:
- •Інструкція для представників заводів, які виготовляють крепі:
- •Висновок |ув'язнення|
2.8 Організація та методика уроку вибраної теми.
Тема: «Буро вибухові роботи»
Мета:
дидактична: сформувати знання про буро вибухові роботи та їх проведення;
розвиваюча: розвинуть та сформувати просторове мислення, пам’ять, увагу, спостережливість, вміння слухати, самостійність;
виховна: виховати почуття поваги до педагога, учбовому обладнанню, матеріалу, літературі;
Тип уроку: комбінований урок;
Методи навчання:
наочний: демонстрація плакатів;
словесний: рас каз, бесіда, пояснення, фронтальний опит, методи контролю;
Дидактичне забезпечення:
а)плакати «Схема розміщення шпурів», «Конструкція заряду»;
б)методичні вказівки до виконання роботи;
в)конспект повідомлення нових знань по темі «Буро вибухові роботи».
Список рекомендованої літератури:
1.Заплавський, Лісових. Технологія підготовчих і очисних робіт: Навчань. для технікумів. -М|.: Надра, 1989.- 423с|.:ил.
2.Мельников Н.І. Проведення і кріплення гірських|гірничих| вироблень. Видавництво 2, перераб|. і доп|. М., Надра, 1979. 343с|.
3.Некрасовский Я.Е., Колоколов О.В: Основы технологии горного производства. Учебник для техникумов.-М.:Недра 1985.200с
Структура уроку:
1.Організаційний момент (2-3хв);
2.Мотивація (5хв);
3.Актуалізація (10хв);
4.Повідомлення нового матеріалу (25-30хв);
5.Інструктаж до практичної роботи (3хв);
6.Виконання практичної роботи (30хв);
7.Підведення підсумків(7хв);
8.Видача домашнього завдання(5хв).
Таблиця 2.11 - Вибір типу уроку і структура ООД
Питання, які вивчаються |
Дії які формуються |
Рівень сформова ності |
Методы формирования |
|||
ООД |
ВД |
КД |
||||
1.Прохідницький цикл;
|
ПС |
Конспектування матеріалу та його аналіз, виконання завдань |
Пояснення, розповідь, виконання завдань, II тип ООД |
Виконання завдань |
Індивідуальний опит |
|
2.Класифікація бурових машин;
|
ОО |
Конспектування матеріалу та його аналіз |
Пояснення, розповідь, I тип ООД |
Конспектування, запам’ятовування |
Фронтальний опит |
|
3.Способи буріння;
|
ПА |
Виконання розрахунків |
Виконання розрахунків, III тип ООД |
Виконання розрахунків |
Контрольна письмова робота |
Таблиця 2.12 - Сценарій комбінованого уроку по темі «Буро вибухові роботи»
№ п/п |
Етап уроку |
Дії викладача |
Дії учнів |
3 хв.
|
Організаційний момент |
Вітання учнів, викладач проводить перелік, викладач повідомляє тему та ціль уроку. |
Вітання викладача, учні інформують викладача о своїй присутності та готовності до заняття. Учні записують тему та ціль заняття. |
5 хв. |
Мотивація |
Повідомлення значимості вивчаємої теми. |
Учні слухають викладача. |
30 хв. |
Повідомлення нового матеріала |
1.Прохідницький цикл; 2.Класифікація бурових машин; 3.Способи буріння;
|
Конспектують матеріал. |
3 хв.
|
Інструктаж до практичної роботи |
Повідомлення теми та цілі, пояснення послідовності виконання роботи. |
Учні записують тему, ціль та послідовність роботи. |
30 хв. |
Виконання практичної роботи |
Викладач роздає методички з завданням для кожного учня. Слідкує за виконанням роботи.
|
Виконують свій варіант завдання, консультуються з викладачем, якщо необхідно. |
7 хв.
|
Підведення підсумків |
Перевіряє роботи, виставляє оцінки.
|
Учні слухають викладача, задають питання.
|
5 хв. |
Видача домашнього завдання |
Видає домашнє завдання |
Учні слухають викладача, записують домашнє завдання у зошит. |
План повідомлення нового матеріалу:
1.Прохідницький цикл;
2.Класифікація бурових машин;
3.Способи буріння;
4.Класифікація бурових установок.
Конспект повідомлення нового матеріалу по темі «Буро вибухові роботи»
Мотивація: вивчення даної теми необхідно для вміння проводити виробки у кріпких породах, а також для безпечного проведення вибухових робіт у шахті. Також не слід забувати, що у наступному семестрі ви будете розраховувати дипломну роботу, в якій буде розділ «Спорудження гірничих виробок».
Актуалізація:
1. Технологія проведення похилих виробок?
2.Способи проведення похилих виробок?
Прохідницький цикл – сукупність основних та допоміжних прохідницьких процесів, при однократному виконанні яких за певний час вибій виробки переміститься на встановлену довжину.
Основні процеси виконують послідовно, або х частковим сполученням. Допоміжні процеси необхідно виконувати паралельно з основними для того, щоб виключити їхній вплив на тривалість циклу.
До виробок, що проводяться в міцних і середньої міцності однорідних породах відносяться квершлаги й польові штреки. Їх проводять в основному буро вибуховим способом.
Прохідницький цикл складається з наступних основних процесів: буріння шпурів, заряджання шпурів і підривання зарядів ВР, провітрювання й приведення вибою в безпечний стан, навантаження й транспортування породи, зведення постійного кріплення тощо.
Буріння шпурів – один з найбільш тривалих і трудомістких процесів, на який витрачається до 30-50% загальної тривалості прохідницького циклу. Для буріння шпурів у виробках з площею поперечного перерізу 6 метрів квадратних застосовують бурильні установки типу: БУЄ1М, СБУ2М, БКГ2 та інші, призначені для буріння шпурів у породах з f<16. При цьому для порід з f<8 застосовують установки з бурильною голівкою обертальної дії, а для порід з f<16 – з універсальною бурильною голівкою, що може працювати в обертальному-ударному режимах.
Діаметр шпурів приймають 41-43мм для патронів ВР діаметром 36мм.
Довжина шпурів – основний технічний параметр, визначає обсяг робіт основних процесів на цикл і швидкість проведення виробки. Довжина шпурів залежить від властивостей порід, площі вибою і типу бурового устаткування й коливається від 1,5 до 3м, найбільш розповсюджена 1,2-2,5м.
Число шпурів у вибої впливає на ефективність підривних робіт і попередньо встановлюється розрахунком, а остаточно приймається за результатами дослідних вибухів.
Тип ВР приймають у залежності від міцності порід, заводнення вибою, небезпеки шахти за метаном або вугільним пилом. Основним із них є амоніти. Витрати ВР на цикл і середню величину заряду на шпур визначають розрахунком. У якості засобів підривання застосовують запобіжні електродетонатори миттєвої і короткоуповільненої дії, що дозволяють в певній послідовності підривати шпурові заряди.
Розташування шпурів вибирають у залежності від міцності й структури порід, площі перетину виробки, типу бурового устаткування. При одній поверхні оголення широко застосовують клинові вруби, що складаються з 2 вертикальних і рідше горизонтальних рядів шпурів, що утворюють після підривання ВР відповідно вертикальний або горизонтальний клин.
Конструкція зарядів. Заряди- визначена кількість ВР, що підготовлена до вибуху. Конструкція зарядів звичайно колонкова, що представляє суцільну масу ВР у шпурі або складається з декількох примикаючи один до одного патронів. У якості забойки застосовують пижі з глини, грубозернистий пісок тощо. Підривання зарядів у шпурах, небезпечних за газом і пилу, дозволяється тільки електричне.
Після підривання зарядів ВР виробки провітрюють для забезпечення змісту в повітрі кисню.
Після провітрювання виробки прохідники оглядають вибій, при необхідності обвалюють навіси відшарованих шматків породи, що утворилися, виправляють порушене постійне кріплення.
Класифікація бурових машин:
1.По призначенню: для буріння шпурів по углю і породі та для проведення скважин;
2.По роду вживаємої енергії: електричні, пневматичні, гідравлічні, комбіновані;
3.По способу руйнування гірських порід: механічні, фізичні, комбіновані;
4.По способу буріння: обертаючі, ударно-поворотні, обертаючі-ударні, ударно-обертаючі;
5.По вазі: легкі(до 20кг), середні(20-60), важкі(<60кг);
6.По способу встановлення: переносні, телескопні, колонкові;
7.По частоті ударів: звичайного типу(до 2000уд/хв.), швидко ударні(>2000)
8.По типу подачі: з механічною, гідравлічною, пневматичною, комбінованою подачами;
9.По ходу подачі: звичайний(до 2м), довгохідний(2-5);
10.По способу очистки шпура: промивка водою або повітряною суміщаю, продувка або відсос пилу;
Способи буріння:
-Обертаючі- порода руйнується спіралями під дією різців, які одночас вдавлюються в породу осьовими зусиллями.
-Ударно-повертаючий- порода руйнується під дією ударів, після кожного удару клин повертається на деякий кут ;
-Ударно-обертаючі- удар наноситься по безперервно обертаючому буровому інструменту.
-Обертаючо-ударний- до породоруйнуючого інструмента прикладується осьове зусилля, ударний імпульс.
Класифікація бурових установок:
-По схемі буріння шпурів: фронтальні(протягом осі виробки) та радіально- фронтальні(вдоль та перпендикулярно осі виробки);
-По типу ходового пристрою: колесо рельсові, гусеничні, пневмоколесні;
-По способу пересування: самохідні та несамохідні.
Бурова установка складається з:
-Бурової головки з податчиком;
-Манипулятора;
-Рами з ходовою частиною;
-Привода;
-Пульта та системи керування.
Методичні вказівки до виконання практичної роботи по темі «Буро вибухові роботи».
Мета: навчитися розраховувати витрати вибухівки на 1 вибух, кількість шпурів необхідних на забій, коефіцієнт використання шпурів; закріпити знання про розташування шпурів.
Порядок виконання роботи:
1.Ознайомитися з теоретичною частиною;
2.Зробити розрахунки;
3.Відповісти на контрольні питання;
4.Зробити висновки до роботи.
Теоретична частина.
Прохідницький цикл – сукупність основних та допоміжних прохідницьких процесів, при однократному виконанні яких за певний час вибій виробки переміститься на встановлену довжину.
Прохідницький цикл складається з наступних основних процесів: буріння шпурів, заряджання шпурів і підривання зарядів ВР, провітрювання й приведення вибою в безпечний стан, навантаження й транспортування породи, зведення постійного кріплення тощо.
Буріння шпурів – один з найбільш тривалих і трудомістких процесів, на який витрачається до 30-50% загальної тривалості прохідницького циклу. Для буріння шпурів у виробках з площею поперечного перерізу 6 метрів квадратних застосовують бурильні установки типу: БУЄ1М, СБУ2М, БКГ2 та інші, призначені для буріння шпурів у породах з f<16. При цьому для порід з f<8 застосовують установки з бурильною голівкою обертальної дії, а для порід з f<16 – з універсальною бурильною голівкою, що може працювати в обертальному-ударному режимах.
Діаметр шпурів приймають 41-43мм для патронів ВР діаметром 36мм.
Довжина шпурів – основний технічний параметр, визначає обсяг робіт основних процесів на цикл і швидкість проведення виробки. Довжина шпурів залежить від властивостей порід, площі вибою і типу бурового устаткування й коливається від 1,5 до 3м, найбільш розповсюджена 1,2-2,5м.
Число шпурів у вибої впливає на ефективність підривних робіт і попередньо встановлюється розрахунком, а остаточно приймається за результатами дослідних вибухів.
Тип ВР приймають у залежності від міцності порід, заводнення вибою, небезпеки шахти за метаном або вугільним пилом. Основним із них є амоніти. Витрати ВР на цикл і середню величину заряду на шпур визначають розрахунком. У якості засобів підривання застосовують запобіжні електродетонатори миттєвої і короткоуповільненої дії, що дозволяють в певній послідовності підривати шпурові заряди.
Розташування шпурів вибирають у залежності від міцності й структури порід, площі перетину виробки, типу бурового устаткування. При одній поверхні оголення широко застосовують клинові вруби, що складаються з 2 вертикальних і рідше горизонтальних рядів шпурів, що утворюють після підривання ВР відповідно вертикальний або горизонтальний клин.
Конструкція зарядів. Заряди- визначена кількість ВР, що підготовлена до вибуху. Конструкція зарядів звичайно колонкова, що представляє суцільну масу ВР у шпурі або складається з декількох примикаючи один до одного патронів. У якості забойки застосовують пижі з глини, грубозернистий пісок тощо. Підривання зарядів у шпурах, небезпечних за газом і пилу, дозволяється тільки електричне.
Коефіцієнт використання шпурів:
КВШ= пробурені шпури/використані шпури.
Витрати вибухівки на 1 вибух:
Q= q*V, де
q- дільничі витрати;
q= F* q1*v*е, де F- коеф. структури породи;
q1- дільничий норматив умовного ВР;
v- коеф.зажиму породи;
е- коеф.роботоздатності ВР ( е= 380/Р, де Р- робото
здатність ВР).
V- об’єм.
Кількість шпурів необхідних на забій:
N= (12.7*q*S)/(k*d*ρ), де
S- поперечний переріз виробки;
k- коеф.заряджання шпура;
d- діаметр патрона ВР;
ρ- щільність ВР в патроні.
Хід роботи:
1.Розрахувати витрати вибухівки на 1 вибух,
2.Кількість шпурів необхідних на забій,
3.Коефіцієнт використання шпурів;
Данні для виконання роботи
№ варіанту |
F |
q1 |
v |
V |
S |
k |
d |
ρ |
1 |
2 |
0,6 |
1,2 |
0,3 |
21 |
0,3 |
0,75 |
0,5 |
2 |
1,3 |
0,5 |
1,3 |
0,2 |
25 |
0,5 |
0,7 |
0,5 |
3 |
1,1 |
0,6 |
1,6 |
0,8 |
35 |
0,6 |
0,65 |
0,5 |
4 |
1,8 |
0,9 |
1,5 |
0,6 |
28 |
0,4 |
0,7 |
0,5 |
5 |
1,6 |
0,6 |
1,4 |
0,33 |
11 |
0,8 |
0,4 |
0,5 |
6 |
1,7 |
0,2 |
1,3 |
0,25 |
19 |
0,7 |
0,5 |
0,5 |
7 |
1,9 |
0,8 |
1,25 |
0,33 |
31 |
0,3 |
0,6 |
0,5 |
8 |
2 |
0,4 |
1,3 |
0,5 |
17 |
0,6 |
0,7 |
0,5 |
9 |
1,3 |
0,6 |
1,6 |
0,7 |
25 |
0,25 |
0,75 |
0,5 |
10 |
1,2 |
0,25 |
1,4 |
1 |
22 |
0,3 |
0,6 |
0,5 |